Поняття, зміст та форми правової охорони атмосферного повітря.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важли­вих елементів навколишнього середовища. Коротко його зна­чення можна висловити так: повітря — це життя. Добре ві­домо, що людина здатна прожити без їжі тижні, без води — дні, а без повітря — лише хвилини.

Ще зовсім недавно здавалося, що потреби людей в атмос­ферному повітрі можуть задовольнятись необмежене, а люд­ська діяльність неспроможна сильно вплинути на атмосферу. Насправді ж маємо інше. Забруднення атмосфери досягло загрозливого стану і з кожним роком зростає, особливо в ре­гіонах з розвиненою промисловістю.

Вирішувати проблему охорони атмосферного повітря і довкілля в цілому треба передусім за допомогою досягнень науково-технічного прогресу, які забезпечують будування найефективніших очисних споруд, запровадження нових еко­логічно надійних технологій виробництва. Треба виходити з того, що науково-технічний прогрес не тільки спричиняє за­бруднення атмосферного повітря, а й своїми досягненнями може сприяти також його збереженню, відновленню і поліп­шенню. Треба тільки розумно скористатися науковими досягненнями.

Найбільш ефективними заходами у справі охорони атмос­ферного повітря є запровадження безвідходних і маловідходних виробничих процесів, оснащення джерел забруднення га­зоочисними і пилевловлювальними установками, перепрофілювання виробництва, переведення підприємств на інші види сировини і палива.

Правову основу з цього питання складають Закони Украї­ни «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р., «Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення» від 27 лютого 1994 р., по­станова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Поло­ження про порядок здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» від 29 грудня 1993 р. та деякі інші нормативні акти.

Зазначені документи спрямовані на збереження сприят­ливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліп­шення, для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Вони визначають правові й органі­заційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони та ви­користання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності в цій галузі.

Серед організаційно-правових заходів чільне місце нале­жить обов'язкам суб'єктів, діяльність яких пов'язана з забруд­ненням повітря. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з викидами в атмосферне повітря шкідливих речовин, зобов'язані:

а) здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передба­чених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;

б) вживати заходів щодо зменшення їх обсягів;

в) забезпечувати безперебійну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очи­щення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

г) здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються, рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;

д) мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря.

Для забезпечення охорони атмосферного повітря велике значення має додержання вимог при проектуванні, будівницт­ві та реконструкції промислових об'єктів. Все це повинно здійснюватися з урахуванням екологічної місткості територій, додержанням вимог щодо охорони, раціонального використан­ня та екологічної безпеки атмосферного повітря.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 20 травня 1995 р. затвердив Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціо­нарними джерелами.

При неможливості додержуватись встановлених нормати­вів діяльність відповідних підприємств, установ, організацій, споруд та інших об'єктів припиняється або їх виробничий профіль підлягає зміні.

Забороняється будівництво та введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єк­тів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря.

Система організаційно-правових заходів охорони атмос­ферного повітря передбачає також організаційно-економічні заходи:

a) встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;

b) встановлення лімітів використання повітря як сировини ос­новного виробничого призначення; встановлення нормативів плати і розмірів платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;

c) встановлення нормативів плати за перевищення лімітів вики­дів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на викорис­тання атмосферного повітря; встановлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини основно­го виробничого призначення; надання підприємствам, устано­вам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та ін­ших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідход­них, енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів, здійснення інших природоохоронних заходів відповідно до за­конодавства.

Охороні атмосферного повітря сприяє державний облік, якому підлягають:

1) об'єкти, які шкідливо впливають або мо­жуть вплинути на стан атмосферного повітря;

2) обсяги атмос­ферного повітря, що використовується як сировина основного виробничого призначення; види й обсяги шкідливих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

3) види і розміри шкід­ливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосфер­не.повітря.

Державний облік у сфері охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою в порядку, що визначаєть­ся Кабінетом Міністрів України:

a) у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; використання атмосферного повітря як сировини ос­новного виробничого призначення — Міністерством екології та природних ресурсів;

b) у частині шкідливого впливу фізичних та біологічних фак­торів на атмосферне повітря — Міністерством охорони здо­ров'я України.

Значну роль у сфері охорони атмосферного повітря відіг­рає контроль, що спрямований на забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону і використання атмосфер­ного повітря всіма державними органами, а також підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами.

Законодавством передбачено три види контролю: держав­ний, виробничий і громадський.

З метою підтримки сприятливого стану атмосферного повітря забороняється впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам, установленим законодавством про охорону атмосферного повітря. У разі порушення встановлених вимог така діяльність припиняється уповноваженими державними органами, а винні особи притягуються до відповідальності.

Одним із важливих засобів запобігання шкідливому впливу забруднюючих речовин на повітря населених пунктів є обов’язкове встановлення санітарно-захисних зон. Такі зони встановлюються для забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря.

Якщо внаслідок порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон виникає необхідність у відселенні жителів, виведенні з цих зон об’єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, підприємства, установи, організації та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання про фінансування необхідних робіт і заходів та строки їх реалізації.

З метою забезпечення охорони атмосферного повітря атмосфероохоронне законодавство значну роль відводить організаційно-економічним заходам, що передбачають: а) збір за забруднення навколишнього природного середовища; б) відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря; в) надання підприємствам, установам, організаціям та громадянам — суб’єктам підприємницької діяльності податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, застосування заходів щодо регулювання діяльності, що впливає на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою зменшення викидів забруднюючих речовин та рівнів впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря; г) участь держави у фінансуванні екологічних заходів і будівництві об’єктів екологічного призначення.