III. Розвиток пізнавальної діяльності

Інтелектуальна готовність — це оволодіння найпростішими фор­мами мислення (поняттями, судженнями); розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вона забезпечується розвитком допитливості, ініціативи, самостійності; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі).

A. Рівень обізнаності.

1. Уявлення дитини про світ достатньо розвинене та конкретне. Дитина може розповісти про свою країну, місто, пори року, про ро­слини та тварин.

2. Уявлення обмежене безпосереднім оточенням.

3. Знання навіть про безпосереднє оточення обмежені, безси­стемні.

Б. Розвиток мовлення.

1. Мовлення виразне, граматично правильне.

2. Дитина має ускладнення в підборі слів, у передачі власних думок, мовлення недостатньо виразне.

3. Відповіді односкладові, у мовленні багато помилок, речення не закінчуються, слова з дитини треба «витягувати».

B. Пізнавальна активність та самостійність.

1. Дитина активна, завдання виконує з інтересом, не потребує додаткових зовнішніх стимулів.

2. Недостатньо активна й самостійна, коло інтересів вузьке, по­требує додаткових стимулів.

3. Під час виконання завдань необхідна постійна додаткова стиму­ляція, інтересу до навколишнього світу не виявляє, рівень активності й самостійності низький.

Г. Сформованість інтелектуальних умінь (аналіз, порівняння, узагальнення, бачення закономірностей тощо).

1. Дитина може визначати зміст (навіть глибинний), аналізує, узагальнює, бачить і усвідомлює при порівнянні предметів і явищ відмінності, установлює закономірні зв'язки.

2. Завдання, що вимагають певних умінь, виконує після стимулю­вання дорослого.

3. Під час виконання завдань дитина потребує навчальної допо­моги й підказок, самостійного переносу засвоєних засобів діяльності на виконання схожих завдань немає.

Ґ. Контроль за діяльністю.

1. Уміє зіставити результати діяльності з визначеною метою.

2. Самостійно дитина не може побачити відповідність результату і мети.

3. Результати діяльності зовсім не відповідають поставленій меті, але дитина цього не бачить.

Д. Темп діяльності.,

1. Відповідає вимогам вікової групи: вкладається у визначений час.

2. Нижчий за середні показники для певної групи.

3.Набагато нижчий від визначеного ліміту. Виконується менше від третини обсягу.

Увага! Якщо в певних параметрах ви визначили рівень дитини на позиції 2 чи 3, вам необхідно:

1. Якомога раніше звернутися за спеціальною допомогою до пси­холога чи вчителя.

2. Знайти фахівця (вчителя), краще психолога, який би професій­но визначив рівень готовності вашої дитини до школи (саме в тому параметрі, де є відставання).

3. Включити дитину в систематичну підготовку до школи (відвіду­вання занять із логопедом, класів підготовки, центрів чи курсів психологічної адаптації до школи, звернутися за індивідуальними консультаціями до вчителя, психолога). Самому зайнятися цим, керуючись спеціальною літературою.

4. Не звинувачувати дитину, не залякувати її шкільним майбутнім, а переглянути й скоригувати ті умови, у яких виховується дитина, можливо, щось змінити у вашому спілкуванні з нею в родині.

За результатами обстеження потрібно оформити висновки готов­ності дітей шестирічного віку до навчання в школі з виведенням відсоткових показників різних рівнів готовності по кожному класу.

Можна провести аналіз малюнків «Мій перший день у школі» в що­денниках першокласника, щоб визначити ставлення учнів до школи, виявити прояви тривожності, побоювання, негативного сприйняття школи. За результатами цього аналізу потрібно провести бесіди

3 дітьми, які негативно ставляться до школи.

Протягом першого семестру потрібно працювати з учителями-класоводами, вони заповнюють «Картку адаптації першокласника» особисто на кожного учня, де записують характерні прояви поведінки та працездатності дитини в навчальному процесі. Разом з учителями обговорити причини навчальних труднощів у молодших школярів та шляхи їх усунення. Також учителі отримують рекомендації за­гального та індивідуального характеру з профілактики дезадаптації першокласників, рекомендовані методи заохочення та підтримки дитини для забезпечення позитивної емоційної атмосфери на уроці.