Проблеми психологічної готовності дитини до навчання в школі

Психологічна готовність дитини до навчання в школі — предмет постійної уваги психологів. Від успішного розв'язання цієї проблеми залежить адаптація дитини до шкільного життя, оволодіння нею на­вчальною діяльністю і, як наслідок, формування всебічно розвиненої особистості.

За останні роки психологи провели багато досліджень, спрямова­них на виявлення особистісного потенціалу дітей шести- і семирічного віку. Результати показали, що шестирічні діти мають більші фізичні та пізнавальні здібності, відносно вищу чутливість до навчання.

Проте доводиться враховувати, що вони вирізняються підвищеною збудливістю, емоційністю, досить швидкою втомлюваністю, нестій­кістю уваги, ситуативністю поведінки.

Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебу­дову всього способу життя й діяльності дитини. Цей період однаково важкий для дітей, які вступають до школи і в 6, і в 7 років. Спосте­реження фізіологів, психологів, педагогів показують, що серед пер­шокласників є діти, які через індивідуальні психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися (або не можуть зовсім) з розкладом роботи й навчальною програмою.

Дитина, яка вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку. Навчальна діяльність потребує відповідного рівня знань про довколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна вміти узагальнювати й диференціювати пред­мети і явища, планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. Важливе позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки, вияв вольових зусиль для виконання поставлених завдань. Не менш важливі й навички розмовного спілкування, розвинена дрібна моторика рук, зорово-рухова координація.

Перші п'ять років життя дитини дослідники називають «роками чудес». Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку впливають на всю подальшу поведінку і спосіб мислення людини.

Важливим соціальним інститутом у цей період розвитку дитини є сім'я. Батьки — перші вихователі дітей у житті. Приклад батьків — найкраща школа для дітей. Вивчення соціально-психологічних характеристик низки сімей дітей-дошкільників дало змогу виділити серед них кілька груп:

• з демократичним стилем спілкування і відносин (близько 23 %); діти з цих сімей часто виявляють ділове співпереживання, доброзич­ливість, колективістсько спрямовані;

• з авторитарним (14 %); мають понад 65 % дітей з егоїстичною спрямованістю, які виявляють агресивність, часто порушують дисци­пліну, здебільшого замкнені, менш активні, безініціативні, переважно несамостійні у своїх вчинках, важче оволодівають моральними нормами;

• з ліберальним (16%); діти з цих сімей схильні до вседозволеності, порушень дисципліни, неслухняні;

• зі змішаним (29 %); діти в цих сім'ях поводяться по-різному: бувають агресивними, замкненими, можуть виявляти колективістську спрямованість;

• із ситуативним (18 %); як і в змішаній групі, цей стиль викли­каний схильністю батьків до різних крайнощів у поведінці, побуті, ставленні до дітей.

Готовність дитини до школи передусім залежить від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то значною мірою це залежить від ви­хователів: адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми.

Особливої уваги потребують діти, які не відвідували дитячий са­док —так звані домашні діти. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем і однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків. Діти, які живуть у вузькому, замкненому мікросередовищі, мають найбільш тяжкі прояви емоцій і поведінки в процесі звикання до нових умов життя.

Крім цього, на адаптацію дитини до школи впливає низка неспри­ятливих чинників: функціональна неготовність до навчання в школі, незадоволеність у спілкуванні з дорослими, неадекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків, неправильні методи виховання в сім'ї, негативне ставлення дитини до вступу в 1-й клас, конфліктні ситуації в сім'ї через низький рівень освіти батьків або алкоголізм, негативний стиль ставлення вчителя до дітей. Учителю доцільно звернути особливу увагу на дітей, які виховувались удома, уважніше познайомитися із сім'ями, проводити ретельну індивідуальну роботу з батьками з проблем соціальної адаптації дитини в школі.

Необхідною умовою адаптації дитини є психологічна готовність до навчання, тобто такий рівень її психічного розвитку, який створює умови для успішного оволодіння навчальною діяльністю.

Основні показники психологічної адаптації дитини до школи, які констатують проходження адаптаційного періоду:

1. Формування адекватної поведінку.

2. Установлення контактів з учнями, учителем (міжособистісні стосунки).

3. Оволодіння навичками навчальної діяльності.