Предмет та види референдумів.

Можна виділити такі критерії розмежування видів референдумів:

1) за територією проведення;

2) за правовою силою рішень;

3) за підставами проведення;

4) за предметом;

5) за часом проведення;

6) за суб’єктами ініціювання.

1. На підставі запропонованих критеріїв референдуми в Україні перш за все слід класифікувати за територією їх проведення.

Всеукраїнський референдум стосується питань загальнодержавного значення. Згідно зі ст. 72 Конституції України, він призначається Верховною Радою України або Президентом України. Виключно Верховна Рада України виступає з ініціативою проведення обов’язкового всеукраїнського референдуму про зміну території України. Це відбувається в силу виключного і першочергового значення питань збереження територіальної цілісності України.

Президент України призначає обов’язковий всеукраїнський референдум щодо змін до Конституції України. Йдеться про остаточне затвердження змін до розділу І Конституції “Загальні Засади”, розділу ІІІ “Вибори. Референдум” і розділу XII “Внесення змін до Конституції України

Місцеві референдуми – це безпосереднє (пряме) волевиявлення територіальних громад щодо прийняття рішень з питань місцевого значення шляхом прямого голосування членів цих громад.

Якщо всеукраїнський референдум є формою безпосереднього волевиявлення всього або більшості українського народу як політичної нації, формою безпосередньої демократії загальнонаціонального характеру, загального народовладдя, то місцеві референдуми є волевиявленням певних спільнот, зокрема територіальних, тобто проявом безпосередньої демократії місцевого характеру, місцевого народовладдя, зокрема місцевого самоврядування. Місцеві референдуми є однією з форм діяльності територіальних громад, вищою формою місцевого самоврядування як права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За своїм змістом місцеві референдуми є безпосереднім вирішенням територіальними громадами питань місцевого самоврядування, тобто питань місцевого значення, які за законодавством мають право вирішувати територіальні громади з числа жителів сіл, селищ, міст, які є адміністративно-територіальними одиницями.

2. За правовою силою рішень референдуми поділяються на консультативні та імперативні.

Ø Консультативний референдум проводиться органом державної влади перед прийняттям ним певного рішення з метою виявлення ставлення громадян до цього рішення.

Ø Імперативний референдум відрізняється від консультативного тим, що його рішення мають вищу юридичну силу, тобто є остаточними, обов’язковими для виконання на всій території країни і не потребують затвердження будь-яким державним органом. Рішення імперативного референдуму можуть бути змінені або скасовані лише на підставі результатів нового всеукраїнського референдуму. Різновидом імперативного всеукраїнського референдуму є ратифікаційний референдум. Його сутність полягає в тому, що на нього виноситься закон, прийнятий Верховною Радою України, який набуває вищої юридичної сили лише за результатами референдуму. Прикладом є конституційний референдум, який може проводитися відповідно до ст.156 Конституції України.

3. За підставами проведення референдуми можуть бути обов’язковими та факультативними. Ця класифікація видів референдумів пов'язана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму — це питання, вирішення якого відбувається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референдуми:

Ø Обов’язковий референдум передбачає обов’язкову санкцію громадян України на предмет референдуму. У випадку, коли певні нормативно-правові акти чи інші рішення відповідно до чинного законодавства мають бути затверджені виключно шляхом проведення референдуму, він стає обов’язковим. Зокрема, в ст.73 Конституції України зазначається: “Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України”.[1] Конституція України визначає проведення обов’язкового всеукраїнського референдуму і при вирішенні питань про зміну території України (ст.73) та про внесення змін до її розділів І, ІІІ і XIII (ст. 156).

Факультативні референдуми — це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. Призначення референдуму в такому разі залежить від рішення органів, що компетентні призначати референдуми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством.

4. За змістом предмету всеукраїнські референдуми поділяються на:

— конституційні, коли шляхом референдуму вирішується питання прийняття, затвердження та зміни Конституції;

— законодавчі, коли народним голосуванням вирішуються питання, пов'язані з прийняттям, затвердженням, зміною законів. До останніх належать, як правило, також референдуми щодо прийняття, зміни або скасування інших правових актів.

4. За часом проведення загальнодержавний референдум може бути дозаконодавчим і післязаконодавчим відповідно до проведення голосування до чи після розгляду парламентом законопроекту, що є предметом референдуму, а також повторним чи новим.

1) Дозаконодавчі референдуми здебільшого мають консультативний характер і проводяться з метою визначення ставлення виборчого корпусу до рішення, яке має бути прийняте відповідним державним органом.

2) Післязаконодавчі референдуми надають відповідної юридичної сили парламентським рішенням. Прикладом післязаконодавчого референдуму є всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р., на якому було підтверджено законність та надано вищої юридичної сили Акту проголошення незалежності України.

5. За часом також розрізнюють:

1) повторний референдум з означеного питання проводиться у такому разі, якщо під час проведення всеукраїнського або місцевого референдуму були допущені грубі порушення законодавства про референдуми. Верховна Рада України у місячний строк, а відповідний орган місцевого самоврядування — у 15-денний строк можуть призначити повторний всеукраїнський або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративної одиниці або її частини;

2) новий (всеукраїнський) референдум з питань, що раніше виносились на референдум, може бути проведено не раніше як через 5 років, а місцевий — не раніше, як через рік від дня переднього референдуму з цих питань.

6. За суб’єктами ініціювання референдуми поділяються на: ініційовані українським народом (ст.72 Конституції України) петитційний; ініційовані Верховною Радою України (ст.72, ст. 85 п. 2 Конституції України); ініційовані Президентом України (ст. 72, ст.106 п.6 Конституції України).

7. В залежності від характера рішення прийнятого шляхом референдуму виділяють: затверджуючий (ратифікаційний)- шляхом референдуму виборці затверджують рішення парламенту (органу місцевого самоврядування) та скасовуючий – виборцям пропонується скасувати акт парламенту (органу місцевого самоврядування), який вже набув чинності.

Наведена класифікація референдумів не э вичерпною. Так, наприклад, О.Ф. Фрицький виділяє ще загальнонаціональний та місцевий референдуми за сферою застосування.

Як підсумок по цьому питанню можна зазначити, що предмет референдуму, як коло питань, які виносяться на всеукраїнський та місцеві референдуми, є обмеженим нормотворчою сферою. На всеукраїнський референдум можуть виноситися лише загальнодержавні питання. Проте правовий режим проведення референдумів передбачає, що поряд з питаннями, які складають предмет всеукраїнських, обов'язкових і факультативних референдумів є питання, з яких референдум взагалі не допускаться, оскільки для їх вирішення потрібні професійні знання, досвід та інші передбачені законом підстави. У зв'язку з цим у ст. 74 Конституції України зазначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Предметом місцевого референдуму можуть бути: прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.

Класифікація видів референдумів здійснюється з урахування теоретичних надбань та положень законодавства.