Загальна характеристика методу БО.

Метод – спосіб, порядок, дослідження у певному порядку за певними правилами, із допомогою певних засобів.

Суть оберненого рахунку – фахівець періодично знімає на складі залишки потрібних видів готової продукції на кінець звітного періоду (Зк), потім на підставі первинних документів та даних складського обліку матеріально-відповідальна особа (далі МВО) визначає витрати цієї готової продукції (В), який додає до Зк і з одержаної величини віднімає залишок на початок звітного періоду (Зп); одержана величини = випуску готової продукції.

Суть сигнального документування – на кожний факт відхилень від нормального технологічного процесу в місцях їх виникнення оформляється спеціальний сигнальний документ.

Метод спеціальних розрахунків використовують в кожному розділі облікової роботи – нарахування зносу та амортизації основних засобів, списання транспортно-заготівельних витрат (далі ТЗВ), визначення фактичної собівартості, нарахування резервів.

Експертиза документів має на меті перевірку достовірності документів і проводиться у разі порушення кримінальних справ, розв'язання спірних ситуацій, пов'язаних з розкраданням майна.

Експертиза ТМЦ проводиться з ініціативи керівника або головного бухгалтера з метою визначення якості сировини та матеріалів, напівфабрикатів, палива, готової продукції.

Балансовий метод застосовується з метою здійснення поточного контролю за ефективним використанням сировини і матеріалів у виробництві. Суть – на кожну партію переробки сировини відкривається картка із зазначенням кількості вихідної сировини, отриманого продукту та відходів.

Статистичні методи застосовуються в поточному БО з метою накопичення необхідної достовірної інформації і в процесі аналізу виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

 

Вартісна оцінка в БО.

Грошове вираження – вимірювання господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовій одиниці (гривнях та копійках). Вимірювання – привласнення числових значень об'єктам і подіям за визначеними параметрами. Оцінка – спосіб вираження з допомогою грошового вимірнику наявності та руху господарських засобів.

Реальність оцінки забезпечує об'єктивну відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичній величині, відображення у грошовому вимірнику дійсної величини господарських засобів.

Адекватність оцінки вимагає точного обчислення фактичної собівартості всіх об'єктів обліку шляхом проведення інвентаризації та переоцінки.

Єдність оцінки забезпечує однаковість і незмінність оцінки протягом тривалого часу.

Економічні оцінки використовують, визначаючи цінність майна при його реалізації чи придбанні.

Юридичні оцінки можуть бути обмежені 2 групами оцінок, які випливають з укладених угод, обумовлених необхідністю відшкодування заподіяної шкоди.

Статистичні оцінки характеризують сукупність об'єктів за деякими середніми величинами.

Калькуляція в системі БО.

Групування витрат

Калькулювання – процес оцінювання результатів господарських процесів: постачання, виробництва, реалізації.

 

		Прямі матеріальні витрати 2. Прямі витрати на оплату праці 3. Інші прямі витрати 4. Загальновиробничі витрати: 4.1. Витрати на управління виробництвом 4.2. Амортизація основних засобів 4.3. Амортизація нематеріаль­них активів 4.4. Витрати на утримання основних засобів 4.5. Витрати на удосконалення технології та організації виробництва 4.6. Витрати на утримання виробничих приміщень 4.7. Витрати на обслуговуван­ня виробничого процесу 4.8. Витрати на охорону праці 4.9. Інші витрати

 

 

 

Рис. 3 Класифікація групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції.

Суть калькулювання – обчислення у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду матеріальних цінностей, виробів (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію (збут). Калькуляція – спосіб розрахунку, визначена сукупність розрахункових процедур собівар­тості продукту.