Державний бюджет, його складові частини та роль у соціально – економічному розвитку держави.

Бюджет як фінансовий план являє собою розпис доходів та видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план, бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Багатогранність економічного, політичного і соціального значен­ня Державного бюджету та відображення їх повноти зумовлюють не­обхідність його розгляду з таких сторін:

· по-перше, як економічну категорію, що відображає економічні відносини, які складаються у процесі формування і використання централізованого фонду фінансових ресурсів держави;

· по-друге, як правову категорію, оскільки формування і викорис­тання централізованого фонду фінансових ресурсів держави здій­снюється на основі закону, який затверджується вищим органом вла­ди — Верховною Радою України;

· по-третє, як основний фінансовий план утворення і використан­ня загальнодержавного фонду фінансових ресурсів. На його основі формуються і використовуються фінансові ресурси держави за відповідним цільовим спрямуванням.

В Україні бюджет, як фінансовий план, має певні відмінності від бюджету, як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Стан бюджету як фінансового плану характеризується 3-ма показниками: рівновагою доходів та видатків; дефіцитом та профіцитом.ДБ тісно пов'язаний зі всіма фінансовими планами, які створюють єдину фінансову систему.Фінансовий план бюджету містить 4 розділи:- доходи;- видатки;- взаємовідношення з бюджетом (платежі і асигнування);- кредити.Розділ 3 є підставою для складання фінансовим органом зведених планів надходження коштів до бюджету на їх території.Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Загальний фонд бюджету включає: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;
3) фінансування загального фонду бюджету.
2010: 4) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету).

Спеціальний фонд бюджету включає:
1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.
2010: Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
4) фінансування спеціального фонду бюджету.
Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.
(((Підставоюдля рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.
Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.
Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.
Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.
2010: Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.
Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:
1 група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством (підгрупи: плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).
2 група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ (благодійні внески, гранти та дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право).
Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем за­безпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціаль­ного розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених еко­номічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об´єктивна економічна категорія відобра­жає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на еко­номічні інтереси усіх суб´єктів суспільства: держави, суб´єктів госпо­дарювання та населення.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов´язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і то­варів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворен­ня, формування фондів споживання і нагромадження — все це еко­номічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших еко­номічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов´язаний зі всією сферою то­варно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб´єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний по­тенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави — управління економікою, що яв­ляє собою взаємопов´язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає про­цес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету.

Певною мірою бюджет відображує рух валового внутрішнього продукту.

Як розподільна економічна категорія, бюджет відображає два ви­ди находжень у народне господарство. З допомогою одного суспіль­ство наповнюється фінансовими ресурсами, головним джерелом яких є податкові надходження. З допомогою другого виду находжень відбувається зворотний процес — використання мобілізованих у бюджеті ресурсів на фінансування заходів, передбачених економічною політикою суспільства. Отже, формування бюджету і фінансування за його раху­нок заходів соціально-економічного розвитку являє собою двоєдиний акт органічного впливу на процес розширеного відтворення. Вплив бюджету на результативність соціально-економічного розвитку дося­гається завдяки виконанню ним своїх функцій: розподільної й кон­трольної.

18. Кошторисний порядок фінансування. Кошторис бюджетної установи, його основні розділи та види.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа – кошторису доходів і видатків. Кошторис – це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Кошторис включає дві основні складові:

- загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодівством за класифікацією кредитування бюджету.

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і щоквартальний розподіл коштів.

Формування єдиного кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає усім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого здійснюється фінансування установ. Під час формування лімітних довідок у підпорядкованих установах вищестоящі організації повинні врахувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з основних її виробничих показників обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується керівником відповідної вищестоящої організації. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящої організації подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які формуються за рахунок спеціальних чи інших позабюджетних коштів.

Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку кошторису забороняється.

Зміни до затвердженого кошторису можуть вноситися лише з дозволу організації, яка затвердила кошторис і штатний розпис.

Єдиний кошторис доходів і видатків установи складається з розділів: бюджетні асигнування; інші кошти та видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів. Кожний з цих розділів кошторису поділяється на доходну та видаткову частини.

У доходній частині єдиного кошторису визначаються планові обсяги бюджетних асигнувань, що спрямовуються на утримання установи, а також надходження з інших доходних джерел.

Загальна сума доходів установи, відповідно до якої формується видаткова частина кошторису, визначається з урахуванням залишків коштів на початок планового періоду спеціальних та інших позабюджетних коштів.

У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з встановленням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань і витрат, які планується здійснити за рахунок інших надходжень. Передбаченні у видатковій частині асигнування повинні забезпечувати повне фінансування витрат установ. Для цього чисельність працівників установи, яка пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з фондом заробітної плати, який планується, а витрати на господарське утримання – відповідно до наявних джерел фінансування.

Розрізняють такі види кошторисів:

- Індивідуальні,

- Загальні,

- Кошториси витрат на централізовані заходи,

- Зведені галузеві кошторису.

Індивідуальна кошторис витрат - це кошторис конкретного бюджету установи, що відображає специфіку та особливості його виробничої діяльності. Типові форми індивідуальних кошторисів за видами бюджетних установ (за школам, дитячим садкам, лікарням і т.д.) розробляє Мінфін. Індивідуальні кошториси служать основним документом при плануванні видатків по установах охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення і т.д.

Загальні кошториси складаються: за однотипними малими установами – клубами, бібліотеками, фельдшерсько – акушерськими пунктами тощо з невеликим обсягом фінансування; за однотипними великими установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано.

Кошториси видатків на централізовані заходи складають міністерства, відомства, відділи виконкомів. За цим кошторисах фінансуються витрати на підготовку кадрів, придбання спеціального дорогого обладнання та інвентарю, медичного обладнання (навчального), автомашин для швидкої медичної допомоги, а також витрати на санітарну освіту та проведення спортивних змагань.
Зведені кошториси – це злиті воєдино індивідуальні кошториси однотипних установ і кошториси на централізовані заходи. У таких кошторисах передбачаються видатки за усіма установами даного відомства.