Нормування видатків бюджетних установ, види норм, характеристика індивідуальних, розрахункових та обов’язкових норма.

При складанні бюджету на рік обов’язково використовується метод нормуваннявидатків.

Нормування видатків – це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи (наприклад, на 1 клас в школі, на 1 дитину аба діто-день у дошкільній дитячій установі).

Метод нормування видатків є основним при розрахунках видатків на поточне утримання бюджетних установ і дає змогу порівняти потреби однотипних бюджетних установ та організацій. Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету. Водночас, цейметод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням єдиного кошторису доходів і видатків.Сума видатків бюджетної установи за допомогою нормативного методу розрахунку визначається як добуток розрахункових одиниць на норму видатків. Число розрахункових одиниць визначається на підставі даних з мережі і контингентубюджетних установ. Мережа бюджетних установ і їхній контингент встановлюються міністерствами та відділами держадміністрацій і затверджуються станом на кінець року.

Для визначення суми видатків за нормативного методу розрахунку треба знати норму видатків на розрахункову одиницю.

Норма видатків – це величина затрат на планову розрахункову одиницю (клас, кв.м.). В залежності від того, в яких одиницях вимірювання відображаються норми, розрізняють 2 основні групи норм:

- матеріальні;

- фінансові.

Залежно від методу побудови фінансові норми поділяються на:

- індивідуальні;

- комбіновані;

- укрупнені.

Індивідуальні норми відображають затрати за окремим ви­дом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма харчування на 1 учня, вихованця тощо. Ці норми застосовуються переважно при складанні індивідуальних кошторисів доходів і видатків.Норми видатків поділяються також на:- обов'язкові; - розрахункові. До обов'язкових належать норми, величина яких встановлюється, як правило, урядом, і вона суворо обов'язкова при складанні і виконанні єдиних кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. До обов'язкових норм належать, зокрема, норми видатків на продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні матеріали, видатки на відрядження. Розрахункові норми як середні норми видатків на розрахункову одиницю встановлюються відомствами за згодою з фінансовими органами. (наприклад видатки— код 1165 — оплата інших видів енергії — вугілля, дров, на один клас у школі, на одне ліжко в лікарні.) При визначенні рівня розрахункових норм враховуютьсяумови діяльності бюджетної установи. На­приклад, норми видатків на вугілля, дрова встановлюються з урахуванням тривалості опалювального сезону в конкретніймісцевості. На основі розрахункових норм визначається середній розмір окремих видів видатків за бюджетними установами.

Бюджетне фінансування.

Бюджетне фінансування – це безповоротнє, безоплатне виділення коштів з бюджетів на поточні бюджетні рахунки розпорядникам коштів для здійснення видатки, які передбачені в бюджеті. Суть бюджетного фінансування полягає в тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою з одного боку та п/п, організаціями, установами та фізичними особами з іншого.

Бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів.

1.Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бю­джету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відпо­відних рад.

2.Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні ви­датки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням

3.Принцип безповоротності використання бюджетних коштів озна­чає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

4.Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюд­жетні кошти.

5.Отримання максимального ефекту з мінімальними затратами.

6.надання бюджетних коштів у міру виконання планів.

7.Здійснення постійного контролю за використанням бюджетних коштів.

Форми БФ:

1. Кошто­рисне фінансування – це забезпечення державними коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планово­го документа - кошторису доходів і видатків.

2. Державне фінансування інвестицій — це надання грошових ко­штів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фі­нансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації ви­датків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

3. Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що за­стосовується для виділення грошових коштів з державного та місце­вих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям, які надають послуги або виробляють необхідну народному господарству продукцію, витрати яких вищі за від цін реалізації для збалансування їх фінансових планів

4. Позички з державного бюджету державним п/п. Фінансова підтримка державним та іншим п/п, у майні яких частка державної власності перевищує 50 % здійснюється з бюджетних асигнувань, і як правило на поворотній основі під затверджені проекти виконання коштів, що надаються в якості державної підтримки. Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає мін. Фін. України на довгостроковій основі.

Методи фінансування:

1. метод єдиного казначейського рахунку

2. фінансування за відомчою структурою.

 

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.