Державний бюджет, його сутність, функції та роль.

Зведений бюджет України, його роль. Склад його показників та їх характеристика.

Зведений бюджет – це сукупність показників бюджетів, які використовуються для аналізу та прогнозування економ. і соц. розвитку держави.

Роль зведеного бюджету проявляється на всіх стадіях бюджетного процесу. На стадії складання проекту ДБ йому передує розробка основних показників зведеного бюджету України для визначення основних параметрів мобілізації бюджетних ресурсів в кожну складову бюджетної системи, тобто їх використання у відповідності з основними напрямками фін. політики держави.

Показники зведеного бюджету дають можливість ще на стадії розробки ДБ внести відповідні корективи і уточнення щодо побудови більш ефективного бюджетного механізму.

На стадії виконання бюджетів зведений бюджет використовується для аналізу і більш активного використання бюджетних показників при оцінці загальної економічної ситуації в країні.

Зведений бюджет України включає показники: держбюджету України, зведеного бюджету АРК та зведених бюджетів областей, бюджетів міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджету АРК включає: показники бюджету АРК, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники: обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники: районного бюджету, бюджетів міст районного значення, сільських і селищних бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники: міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, села чи селища, то зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, сіл, селищ.

В кодексі 2010р. показники бюджетів об’єднань, територіальних громад, що створюються згідно з законом включаються до відповідних зведених бюджетів.

 

 

Складові частини бюджету, їх склад та характеристика.

Бюджет складається з 2 частин: загального фонду та спеціального фонду.

Загальний фонд бюджету включає:

ü всі доходи бюджету, крім тих, що призначені до зарахування до спеціального фонду;

ü всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

ü фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

ü бюджетні призначення на видатку за рахунок конкретно визначених джерел надходження;

ü гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів;

ü різницю між доходами та видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається ЗУ «Про ДБ України».

Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Передача коштів загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень, шляхом внесення змін до ЗУ «Про ДБ України» чи рішенням відповідної ради. Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі МБ, може бути виключно ЗУ «Про ДБ України».

Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Створення позабюджетних фондів органами держ. влади, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

 

 

Бюджетний кодекс України 2001 р. був опублікований 25 липня 2001 р. Набрав чинності з дня його опублікування, а окремі статті, які регламентують поточні бюджетні процедури, — з 1 січня 2002 р. Бюджетний кодекс України 2010 р. був опублікований 8 липня 2010 р. Вступив в дію з 1 січня 2011 р.

Бюджетний кодекс складається з шести розділів:

Розділ І. Загальні положення

Визначені відносини, що регламентуються Бюджетним кодексом, основні терміни, окреслено бюджетний період та вказані основні положення бюджетного законодавства. Перелічені принципи побудови бюджетної системи, описана бюджетна класифікація, визначено склад державного боргу, частин бюджету. Значну увагу приділено бюджетному процесу на державному і місцевому рівнях, його окремим стадіям, а також ролі учасників бюджетного процесу. Чітко визначено головних розпорядників бюджетних коштів та їхні функції. Описано порядок формування резервного фонду для Державного і місцевих бюджетів, механізми аудиту та фінансового контролю, оприлюднення інформації про бюджет.

Розділ II. Державний бюджет України

Визначено склад доходів і видатків Державного бюджету, в тому числі таємні видатки за основними напрямами їх витрачання, детально описаний механізм складання проекту бюджету, розгляд та прийняття бюджету Верховною Радою України, його виконання та звіт про виконання. Особлива увага приділена ролі Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Верховної Ради у бюджетному процесі, вказані конкретні його стадії. Визначені основи ведення бухгалтерського обліку, порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.

Розділ III. Місцеві бюджети

Передбачені доходи і видатки, які закріплюються за місцевими бюджетами, складові місцевих бюджетів. Детально описаний механізм бюджетного процесу на місцевому рівні, конкретизовані повноваження його учасників, охарактеризовані окремі його стадії. Урегульовані питання, що виникають у разі несвоєчасного затвердження відповідного місцевого бюджету.

Розділ IV. Міжбюджетні відносини

Визначені критерії розмежування видів видатків між бюджетами, перелічені видатки, що здійснюються з Державного бюджету, бюджетів сіл, селищ, міст районного, обласного та республіканського підпорядкування. Окремо вказані видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Окремим механізмом передбачено передання видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами та передача права на виконання делегованих повно важень. Чітко визначені фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Окрема глава присвячена міжбюджетним трансфертам, де врегульовані питання трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, передбачена дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування і районним бюджетам. Регламентовано також порядок надання субвенцій.

Розділ V. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення

Визначені повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства Верховної Ради, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад. Конкретизовано поняття бюджетного правопорушення, визначено критерії, за якими використання бюджетних коштів визнається нецільовим, і передбачена відповідальність за порушення законодавства, а також описано порядок накладення стягнення та оскарження рішення про накладення стягнення. Форма, порядок складання та передання за призначенням протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

Розділ VI, Прикінцеві положення

Визначені перехідні положення, термін дії окремих з них — до 5 років, які враховують конкретні бюджетні відносини. Перелічені проекти законів, які потрібно прийняти у зв'язку з введенням у дію Бюджетного кодексу.

Бюджетне фінансування.

Бюджетне фінансування – це безповоротнє, безоплатне виділення коштів з бюджетів на поточні бюджетні рахунки розпорядникам коштів для здійснення видатки, які передбачені в бюджеті. Суть бюджетного фінансування полягає в тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою з одного боку та п/п, організаціями, установами та фізичними особами з іншого.

Бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів.

1.Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бю­джету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відпо­відних рад.

2.Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні ви­датки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням

3.Принцип безповоротності використання бюджетних коштів озна­чає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

4.Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюд­жетні кошти.

5.Отримання максимального ефекту з мінімальними затратами.

6.надання бюджетних коштів у міру виконання планів.

7.Здійснення постійного контролю за використанням бюджетних коштів.

Форми БФ:

1. Кошто­рисне фінансування – це забезпечення державними коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планово­го документа - кошторису доходів і видатків.

2. Державне фінансування інвестицій — це надання грошових ко­штів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фі­нансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації ви­датків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

3. Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що за­стосовується для виділення грошових коштів з державного та місце­вих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям, які надають послуги або виробляють необхідну народному господарству продукцію, витрати яких вищі за від цін реалізації для збалансування їх фінансових планів

4. Позички з державного бюджету державним п/п. Фінансова підтримка державним та іншим п/п, у майні яких частка державної власності перевищує 50 % здійснюється з бюджетних асигнувань, і як правило на поворотній основі під затверджені проекти виконання коштів, що надаються в якості державної підтримки. Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає мін. Фін. України на довгостроковій основі.

Методи фінансування:

1. метод єдиного казначейського рахунку

2. фінансування за відомчою структурою.

 

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

 

 

Державний бюджет, його сутність, функції та роль.

Термін «бюджет» походить від нормандського «bougtte» що означає кишеня або торба. Бюджет є основною формою утворення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів.

БКУ визначає бюджет як план формування та використання фін. ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які забезпечуються органами державної влади.

Об'єктивна необхідність бюджету обумовлена діяльністю держави, необхідністю перерозподілу ВВП між сферами діяльності, територіями країни у зв'язку з нерівномірністю їх розвитку, між окремими верствами населення для забезпечення найбільш незахищених верств населення фін. ресурсами.

Економ. сутність бюджету полягає в тому, що виникає об’єктивна необхідність у розподілі, перерозподілі ВВП між галузями економіки, верствами населення і території з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

З розвитком цивілізації бюджет стає унікальним інструментом здійснення економ. політики. У ньому сконцентровані інтереси держави, п/п, населення. Об’єктом цих інтересів завжди є ВВП.

Економ. природа бюджету виявляється саме в тому, що з його допомогою держава надає суспільству унікальні блага і послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать: оборона країни, нац. безпека, благоустрій, захист навколишнього середовища, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. Саме нематеріальні блага, які суб'єкти суспільства отримують від держави, мають суттєвий вплив на благополуччя населення та якість його життя.

Бюджет виконує 2 основні функції: розподільчу і контрольну.

Прояв розподільчої функції обумовлений тим, що у відносинах з бюджетом виступають всі учасники бюджетного процесу. Основний об’єкт бюджетного розподілу та перерозподілу – чистий доход, отриманий у суспільстві. За допомогою цієї функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх подальше використання з метою задоволення суспільних потреб.

Контрольна – полягає в тому, що бюджет об’єктивно відображає економічні процеси, що відбуваються в економіці через формування та використання грошових коштів держави. При формування держ. доходів фін. контроль здійснюється за правильністю справляння різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів,дотримання пропорцій між ними, визначення податкової бази, формування пільгового оподаткування та ін. При використання бюдж. коштів контролюється ефективність їх використання, ії відповідність цільовому призначенню.

Роль бюджету:

1) Бюджет як об'єкт. екон. категорія відображає розподільчі відносини, які безпосередньо впливають на екон. інтереси всіх суб'єктів суспільства: держави, суб'єктів господарювання та населення. Саме ці відносини і цільове використання коштів активно впливає на розвиток суспільного виробництва і підвищення його ефек-ти.

2) Бюджет як екон. категорія тісно пов'язаний з усією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування і використання фін. ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження - всі ці відносини знаходять своє відображення в бюджеті.

3) Оскільки бюджет тісно пов'язаний з усією сферою товарно-грошових відносин., він не розчиняється в ній, а займає особливе місце. Він виступає важливим засобом впливу на соц..-економ. розвиток суспільних відносин. Він концентрує в собі економ. потенціал суспільства і є дієвим засобом зростання і вдосконалення суспільного виробництва.

4) У бюджеті знаходять своє відображення рез-ти 1-ой з головних ф-цій держави - управління ек-кою, що являє собою взаємопов’язану систему адмін. і економ. методів, за допомогою яких держава здійснює процес розширеного відтворення.

 

2. Державний бюджет – основний фінансовий план країни, його зв’язок з іншими фінансовими планами.

Бюджет як фін. план являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону.

Як фін. план бюджет відображає економічну, військову, соціальну, м/н політику держави

В Україні бюджет як фін. план має певні відмінності від бюджету як економ. категорії., оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків бюджету без цільових фондів.

Видатки на економ.діяльність визначаються 2 чинниками:

1) масштабами держ. сектору економіки;

2) економ. політикою держави.

Стан бюджету як фін. плану характеризується 3ма показниками:

1) рівновага доходів і видатків;

2) перевищення доходів над видатками;

3) бюджетний дефіцит.

Державний бюджет є основним фін. планом країни і відіграє провідну координуючу роль по відношенню до інших фінансових планів. Це пояснюється тим, що ДБ тісно пов'язаний з усіма основними планами країни:

ü з фін. планами держ. п/п і організацій та об’єднуючими їх зведеними галузевими планами міністерств і відомств;

ü з кредитним і касовим планом НБУ;

ü з планом соціально-економічного розвитку країни;

ü з фін. планами інших п/п і зведеними галузевими кошторисів бюджетних установ.

За допомогою свого зв’язку з іншими фін. планами ДБ активно впливає на формування цих планів, сприяє більш повному виявленню ресурсів, правильному ефективному витрачанню грошових коштів, забезпечує взаємозв'язок та погодження фін. планів країни. Цей зв'язок може бути:

двосторонній (платежі до бюджету та асигнування з бюджету)

однобічний (лише платежі до бюджету або лише асигнування з бюджету).

Фін. план кожного п/п складається з 4 розділів:

1) доходи;

2) видатки;

3) взаємовідносини з бюджетом (платежі і асигнування);

4) кредити (отримані, погашені).

Розділ «Взаємовідносини з бюджетом» є підставою для складання фін. органами зведених планів надходжень до бюджету на їх території.