Інформаційна система та її реалізація

Функціональні вимоги до ІС

Найголовнішим завданням комп'ютерного департаменту банку найчастіше є вибір найкращого рішення з пропонованих на ринку варіантів банківських систем, або вибір стратегії розробки або модернізації існуючої банківської системи.

Розглянемо критерії такого вибору. Вимоги до складної банківської системи істотно залежать від обсягу операцій, що проводяться банком. Метою є створення банківської системи, яка забезпечувала б персонал і клієнтів банку необхідними видами послуг, при умові, що витрати на створення і експлуатацію не перевищують прибутків від впровадження банківських систем.

Отже, для вибору найбільш вдалого рішення необхідно враховувати:

· Вартість банківської системи

Тут слід звернути увагу на вибір обчислювальної платформи, мережевого обладнання та програмного забезпечення. Важлива і вартість обслуговування і супроводу системи. Важливо враховувати стандартність платформи і кількість незалежних постачальників устаткування і ПЗ. Очевидно, що конкуренція постачальників збільшує шанси знайти більш дешеве рішення.

· Можливість масштабування.

У випадку росту банку вартість модернізації при невдалому виборі різко зростає. Необхідно, щоб обрана обчислювальна платформа допускала б поступове нарощування ресурсів у тих частинах системи, де це потрібно.

· Використання існуючих ресурсів

Від ефективності використання вже наявних комп'ютерів, мереж і каналів зв'язку істотно залежать і витрати на побудову банківської системи.

· Наявність системи захисту інформації.

Безпека даних є одною з головних вимог до банківської системи. Повинна бути передбачена як стійкість роботи при неправильних діях персоналу, так і спеціалізовані системи захисту від навмисного злому БС з корисливими чи іншими цілями. На сьогоднішній день безпека банківської системи так важлива, що ми розглянемо це питання детальніше.

Система захисту та безпеки інформації в банківській системі передбачає наявність:

· Засобу фізичного обмеження доступу до комп'ютерів банківської системи (Ідентифікаційні картки, знімні блокуючі пристрої і т.п.).

· Надання повноважень, привілеїв і прав доступу до банківської системи на рівні окремого користувача (співробітника або клієнта банку).

· Засоби централізованого виявлення несанкціонованих спроб проникнути до ресурсів банківських систем, що дають можливість своєчасно вжити відповідні заходи.

· Захист даних при їх передачі по каналах зв'язку (особливо актуально при використанні відкритих каналів зв'язку, наприклад, мережі Internet). Тут можливе використання «цифрового електронного підпису» та інших криптографічних методів.

Проаналізувавши завдання та види діяльності підприємства, ми побачили, що це є складна і багатофункціональна система, облік діяльності якої дуже важко вести без системи (тобто БД), яка дозволяла б автоматизувати деякі операції і позбутися дублювання, надлишковості та неузгодженості. Отже, в своїй системі ми повинні чітко реалізувати ще інтерфейс нашої програми. Системи, які дозволяють користувачу змінювати певні системні параметри і відповідно змінювати їх поведінку, називають адаптованими. Системи, які адаптуються до користувача автоматично, грунтуючись на припущеннях системи, називаються адаптивними.

Незважаючи на те, що на сьогодні вже досягнуто певний прогрес у побудові інтерфейсів користувача, питання взаємної адаптації функціонування програмних систем (ПС) і користувача ПС, досі залишаються відкритими. Більш того, актуальність їх зростає у зв’язку з розвитком мережі Інтернет, появою повністю графічних інтерфейсів, розвитком засобів мультимедії, широким застосуванням гіпертекстових документів, розширенням сфер використання та масовістю застосування ПЕОМ.

Розробка природно-мовного (ПМ) інтерфейсу в складі програми дозволяє забезпечити виконання запиту особи, що приймає рішення (ОПР), або експерта-аналітика до бази експертних знань. Можливість адаптації системи до рівня професіоналізму користувача здійснюється за рахунок здатності сприймати і виконувати запити на внутрішній формальній мові, що забезпечує більш швидкий доступ до інформації.

Природно-мовний інтерфейс є посередником між людиною і базою даних. Він переводить запити, що надходять природною мовою, у формальне представлення, звертається з ним до бази даних, і представляє результат, використовуючи алгоритми і технології реалізовані в СППР, у вигляді, придатному для перегляду й аналізу (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Загальна схема потоків даних ПМ-інтерфейсу

Користувачами ПМ-інтерфейсів можуть бути як співробітники підприємства - менеджери різних рівнів, так і клієнти. Усім, кому потрібна можливість швидкого і прямого доступу до актуальної інформації.

У ситуації, коли успіх організації визначає його здатність адекватно реагувати на зміну зовнішніх і внутрішніх умов, прямий і швидкий доступ до достовірної актуальної інформації, використання ПМ-інтерфейсу надає можливість значно скоротити витрати організації на різних рівнях:

- можливість формулювати потреби в інформації найбільш простим і разом з тим самим доступним чином - як для співробітників усередині компанії, так і для доступу клієнтів до публічної інформації (наприклад, до каталогу товарів);

- розвантажує фахівців від рутини створення форм і звітів по кожному розрізі інформаційного простору в базі даних. Крім того, оскільки формальне представлення ПМ-запиту доступно, ПМ-інтерфейс може бути корисний для розробки традиційних додатків на основі баз даних, оскільки рятує від ручного етапу побудови складних запитів;

- при розробці ПМ-інтерфейсів використовуються найсучасніші методи інженерії знань, що дозволяє використовувати технологію розуміння на більш високому рівні абстракції даних, ніж реляційна модель зі збереженням записів у зв’язаних таблицях; це серйозний крок на шляху до керування не просто інформацією, але й корпоративними знаннями.

У загальному вигляді вимоги до ПМ-інтерфейсів повинні визначати зміст і форма інформації, що надається, а також регламент взаємодії користувача і системи. Ці вимоги повинні випливати з функцій користувачів, що знаходяться на різних рівнях ієрархії, а також стандартних вимог законодавчих і виконавчих органів до форм обліку і звітності, регламентам діяльності об’єкта, що визначає в сукупності зовнішній і внутрішній документообіг.

Базовою формою опису технологічних і бізнес-процесів повинна бути сама схема процесу, представлена на різних рівнях ієрархії з різним ступенем деталізації, на якій повинні бути відображені взаємозалежні технологічні і функціональні компоненти процесу разом з показниками функціонування, що дозволяють судити про факти і якість виконання функцій.

Сервісними формами представлення інформації можуть бути тексти, таблиці, графіки, гістограми, а також абстрактні образи, що у сполученні з базовими формами представляють повний спектр типів інформування користувача про стан об’єкта діяльності.

Таким чином, програмне забезпечення інтерфейсного модуля повинне забезпечити такі можливості:

· введення запитів до бази знань на внутрішній формальній мові системи;

· редагування запитів користувача;

· виконання запитів до бази експертних знань і вивід результатів на екран комп’ютера в зручному для користувача вигляді;

· перегляд проміжних результатів роботи;

· поповнення і коректування бази експертних знань у режимі діалогу;

· верифікацію відповідей на запити.

Основними етапами діяльності користувача в системі, як особи, що приймає рішення, є такі:

1. сприйняття інформації: виявлення об’єкту сприйняття, виділення в об’єкті окремих ознак, ознайомлення з виділеними ознаками і розпізнавання об’єкта сприйняття;

2. оцінювання інформації, її аналіз і узагальнення на основі раніше сформованих критеріїв оцінки; оцінка виробляється на основі співставлення і аналізу сформованої у ОПР інформаційної моделі з внутрішньою образно-концептуальною моделлю об’єкта управління (предметної області);

3. прийняття управлінських рішень.

На основі загальних принципів побудови інформаційних систем і врахування особливостей адаптивного інтерфейсу можна сформулювати загальні принципи побудови адаптивних інтерфейсів.

1) Принцип відповідності призначення і структури інтерфейсу поставленим цілям і задачам. Неможливо побудувати універсальний багатофункціональний інтерфейс, який міг би бути використаний і в складі АСУ реального часу, і в складі системи управління фізичним експериментом. Типізація і універсальність можлива тільки в рамках визначених класів систем.

2) Принцип мінімізації витрат ресурсів користувача:

- користувач повинен виконувати тільки ту роботу, яка необхідна і не може бути виконана системою, не повинна бути повторенням уже виконаної роботи;

- користувач повинен запам’ятовувати якомога меншу кількість інформації, оскільки це збільшує його можливості приймати опера­тивні рішення в екстремальних випадках.

3) Принцип максимального взаєморозуміння та не протиріччя. Робота з системою повинна бути простою, не викликати у користувача додаткових ускладнень в пошуках необхідних елементів інтерфейсу. Інформація, що отримана за допомогою інтерфейсу, не повинна вимагати перекодування або додаткової інтерпретації користувачем. Якщо в процесі роботи були використані деякі прийоми, то і в інших випадках прийоми роботи повинні бути ідентичні.

4) Принцип не збитковості. Користувач повинен вводити тільки мінімальну інформацію та недопустимий ввід уже введеної раніше і отриманої системою інформації.

5) Принцип безпосереднього доступу до системи підказок. Система повинна забезпечувати користувача необхідними інструкціями. Система підказок повинна задовольняти трьом критеріям:

- стислість, якість і повнота інформації;

- вичерпний характер повідомлень про помилки;

- наявність повідомлень про стан системи.

6) Принцип гнучкості. Адаптивний інтерфейс повинен забезпечити спілкування з системою користувачам різного рівня підготовки. Наприклад, для недосвідчених користувачів інтерфейс може бути організовано як ієрархічна структура меню, а для досвідчених - з команд, комбінацій натиснень клавіш та параметрів командного рядка.

7) Принцип максимальної концентрації користувача на задачі, що розв’язується і локалізації повідомлень про помилки. Адаптивний інтерфейс повинен допомагати концентрувати увагу користувача на конкретній задачі, що розв’язується.

8) Принцип врахування професійних навичок конкретного користувача. При роботі з системою на основі збору деяких даних, які отримуються з моделі користувача, проектується «людський фактор», який тісно вплітається в особливості функціонування всієї системи. Формування концептуальної системи означає усвідомлення і оволодіння алгоритмами функціонування інтерфейсу користувача.

10) Принцип легкості користування і простоти навчання. Адаптивний інтерфейс не повинен приводити користувача до роздратування, примушувати до необдуманих дій. Адаптивний інтерфейс враховує, що користувач отримує досвід роботи з системою, цілі користувача можуть змінюватись у процесі роботи з системою, Адаптивний інтерфейс характеризується простотою виправлення помилок. Керуванню роботи з системою можна легко навчитись, система забезпечує навчання в процесі роботи.

11) Принцип надійності. Система повинна бути надійною з точки зору роботи користувача. Вона готова до роботи завжди, коли в цьому виникає необхідність, відмови трапляються рідко, час відповідей системи не повинен перевищувати встановлених границь. В системі реалізуються можливості захисту інформації та забезпечення необхідного ступеня секретності та різних рівнів доступу до наявної інформації.

Таким чином проаналізувавши всі ці вимоги до ІС можна зробити висновок, що потрібно розробити зручну для користування і захищену систему в які ми можемо без труднощів переглянути потрібно нам інформацію при потребі сформувати звіт або прийняти якесь певне рішення. Для побудови такої системи я обрав «1С:Підприємство».