Опис технологій та схем документування.

Облікова політика Банку є внутрішнім нормативним документом, який визначає цілі, принципи, методи та організацію бухгалтерського обліку в межах чинного законодавства України, відповідно до яких фінансова звітність про діяльність Банку повинна бути складена та представлена користувачам.

Метою облікової політики є повна регламентація застосованих в банківській практиці прийомів та методів бухгалтерського обліку з урахування специфіки конкретної банківської установи.

Облікова політика Банку являє собою систему положень, які використовуються усіма співробітниками, підрозділами, філіями та відділеннями Банку для обліку та організації облікової роботи, тощо.

В облікову політику Банку впроваджені основоположні принципи обліку, за якими складаються фінансові звіти відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку та МСБО, на засадах яких ґрунтуються основні нормативні документи Національного банку України з питань обліку, План рахунків бухгалтерського обліку банків України, Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України.

Облікова політика ґрунтується на загальноприйнятих принципах та стандартах фінансового обліку, а саме: повнота бухгалтерського обліку; превалювання суті над формою; безперервність; обачливість; нарахування та відповідність доходів та витрат; прийнятність вхідного балансу; суттєвість; сталість; консолідація, датування операції, рахунки активів та пасивів оцінюються окремо.

Облікова політика Банку базується на основних принципах обліку активів та пасивів Банку, зокрема їх класифікації, оцінки та переоцінки, нарахування доходів та витрат, створення спеціальних резервів.

Всі банківські операції відображаються в обліку в день виникнення прав або зобов’язань незалежно від дати руху коштів. Операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, усі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо, і відображаються в розгорнутому виді [2].

Банк застосовує наступні критерії визнання активів та зобов’язань:

• активи відображаються в балансі Банку за умови, що може бути достовірно визначена оцінка активу та в майбутньому очікується отримання економічних вигод, пов'язаних з використанням цього активу;

• зобов'язання відображаються у балансі Банку за умови, що може бути достовірно визначена оцінка активу та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Оцінка окремих активів поєднує в собі два підходи, в залежності від економічної сутності вкладень вони обліковуються за історичною (первісною) вартістю або справедливою (ринковою) вартістю.

Банк здійснює облік фінансових інструментів в розрізі всіх складових їх вартості – номіналу фінансового інструменту, нарахованих доходів або витрат, дисконту/премії, резерву, переоцінки. Активи і зобов‘язання Банку обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення.

При первісному визнанні фінансові активи та фінансові зобов’язання оцінюються за справедливою вартістю плюс комісії, які є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Справедлива вартість визначається як теперішня вартість майбутніх грошових потоків, дисконтованих під ефективну ставку відсотка. Для визначення ефективної ставки відсотка враховуються грошові потоки щодо сплати заборгованості за фінансовим інструментом та доходів за ним за строками, встановленими відповідним договором. Доходи, які є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, включаються до собівартості кредиту шляхом їх відображення по рахунках неамортизованого дисконту за наданим кредитом.

Нарахування процентів за фінансовими інструментами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору і відображається за рахунками з обліку нарахованих доходів/ витрат.

Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних доходів (витрат) та нарахованих за номінальною процентною ставкою доходів (витрат) за фінансовими інструментами, придбаними (наданими, отриманими) за номінальною вартістю (без дисконту або премії), відображаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів (витрат).

Визначена відповідним чином балансова вартість кредиту з урахуванням нарахованого резерву, у т.ч. резерву під прострочені понад 31 день та сумнівні нараховані доходи, відображає теперішню вартість майбутніх грошових потоків за кредитом, оцінених з урахуванням зменшення корисності. Визнання зменшення корисності шляхом прямого коригування номіналу кредиту без використання рахунків резервів заборонено.

Облік заборгованості за нарахованими доходами за фінансовими активами здійснюється за балансовими рахунками або на позабалансових рахунках з обліку заборгованості за нарахованими доходами після настання визначених в обліковій політиці подій. Облік заборгованості за нарахованими доходами здійснюється у номінальних сумах відповідно до умов укладених договорів. Необоротні активи амортизуються протягом строку їх корисного використання за рахунок витрат Банку. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату [3].