Правила роботи психолога-консультанта із запитами батьків.

Індивідуально-психологічне консультування являє собою надзвичайно відповідальний вид практичної діяльності. Думка консультанта, будь-яка оцінка, висловлена ​​ним з приводу психічного розвитку дитини, можуть суттєво вплинути на умови його подальшого розвитку, перш за все на ставлення до дитини батьків, вчителів та інших осіб, які беруть участь у її вихованні. Однак не тільки величезна "ціна" можливої ​​помилки робить необхідним ретельний і різнобічний аналіз психічного розвитку дитини. Навіть у разі звернення з приводу суто приватних труднощів необхідність широкого психологічного обстеження диктується цілісним характером процесу розвитку "а значить, неможливістю існування ізольованих проблем і множинністю їх можливих джерел. У зв'язку з цим індивідуально-психологічне консультування припускає уважний аналіз всього ходу розвитку дитини і грунтується на інформації, одержуваної з різних джерел: бесіди з батьками, вчителями (вихователями), самою дитиною; спостереження за дитиною в домашній, шкільної чи іншій обстановці; експериментально-психологічного обстеження; знайомства з батьками; вивчення даних що передують психологічних обстежень, медичної та іншої документації.

Таким чином, аналіз кожного конкретного випадку являє собою об'ємну роботу (в тому числі і за часом), що вимагає певної організації. Настільки громіздка на перший погляд програма вивчення кожного конкретного випадку представляється нам обов'язковою. У зв'язку зі зростаючою популярністю різних форм "заочного" консультування батьків (наприклад, у формі відповідей фахівців на питання, задані по телефону, прямо зі студій телебачення, радіо чи на шпальтах газет) необхідно відзначити не тільки їх неминучий занадто загальний характер, але і властиву їм небезпеку вимушеної "підгонки" індивідуального випадку під найбільш ймовірний, типовий варіант труднощів чи порушень. Спираючись лише на слова батьків та не маючи можливості скласти власне уявлення про дитину, ситуації його розвитку та інших факторах першорядної важливості, психолог може мимоволі дезорієнтувати з осіб що до нього звернулись і, зокрема, впевнити батьків у неправильному розумінні справжніх причин труднощів дитини.

Ряд авторів вважають найбільш раціональної таку послідовність етапів у вивченні конкретного випадку:

• 1) аналіз інформації, отриманої в первинної бесіді з батьками, а також наявних відомостей від лікарів, педагогів або інших зацікавлених в дитині осіб;

• 2) бесіда з батьками, спрямована на отримання відомостей про попередніх етапах розвитку дитини, її здоров'я, внутрішньосімейних відносинах і обставин соціально-побутового плану;

• 3) збір інформації з інших установ, включаючи попередні психологічні обстеження (якщо вони є);

• 4) відомості про стан здоров'я (на момент обстеження);

• 5) спостереження за дитиною в домашній, шкільної чи іншій обстановці;

• 6) експериментально-психологічне обстеження; сукупний аналіз усіх отриманих матеріалів (бажано обговорення різними фахівцями). Важливим доповненням до обстеження служить аналіз продуктів діяльності дитини (малюнки, шкільні зошити, вироби, предмети захоплень, колекції і т. д.), а також результати вивчення особистості батьків.

У відповідності із загальною схемою віково-психологічного аналізу отримані відомості групуються в чотири розділи:

• 1) інформація про історію розвитку дитини та стан її здоров'я;

• 2) відомості про особливості соціальної обстановки, в якій росте дитина (сім'я, колектив однолітків в дитячому садку, школі або інших відвідуваних установах);

• 3) особливості поведінки і діяльності дитини (в процесі обстеження, а також у сім'ї, школі чи інших ситуаціях);

• 4) диференційована характеристика розвитку пізнавальної та емоційно-особистісної сфер дитини.

На основі цієї інформації психолог-консультант повинен дати загальну оцінку рівня розвитку дитини, описати сутність труднощів дитини, оцінивши ступінь їх складності і глибини, виділити фактори, пов'язані з появою зазначених труднощів, визначити сфери впливу з метою усунення або ослаблення гостроти проблеми і, нарешті, розробити корекційну програму або пропозиції по психотерапії. Всі перераховані види і джерела інформації мають самостійне значення і припускають специфічні засоби і методи її одержання.