Консультування психологічної готовності до шкільного навчання

У консультуванні психологічної готовності до шкільного навчання необхідно розрізняти три типи роботи психолога-консультанта, що подібні за процедурами, але різняться за своїми цілями і завданням.

Перш за все з проблемою психологічної готовності до навчання в школі психолог стикається при відборі (вірніше, під час запису) дітей у перші класи. Цей запис традиційно проходить у школах у квітні-травні кожного року. При цьому кожен педагог використовує набір педагогічних завдань, за рівнем вирішення яких він судить про так звану педагогічну підготовленості дитини до навчання в школі.

Зазвичай у цей набір педагогічних завдань входять:• завдання на прямий і зворотний рахунок,• завдання на склад числа,• впізнавання друкованих букв у тексті або читання,• вправи на копіювання букв або візерунка,• переказ або читання вірша.

При записі в школу психолог-консультант (чи шкільний психолог) може вести як масові, тобто з усіма дітьми, які подали заяву до школи, обстеження психологічної готовності, використовуючи набір психодіагностичних експрес-методик, так і індивідуальні, націлені на важкі випадки, коли педагоги вагаються у прийнятті рішення про запис відповідної дитини до першого класу (для шестирічок або для семирічок). В останньому випадку використовується більш спеціалізований набір психологічних методик.

При масових обстеженнях психолог, використовуючи методики діагностики уважності, довільності, розумових і мовних здібностей, довільної і мимовільної пам'яті, здатності до навчання, пізнавальної мотивації, ручного праксису, складає психологічний експрес-портрет дитини, яка використовується в подальшому вчителем у ході індивідуалізації навчання. Але одночасно психологічний портрет використовується психологом-консультантом для рекомендацій батькам дитини з активізації її підготовки до школи протягом кількох місяців, що залишилися до школи.

У важких випадках, коли питання вже стоїть про те, брати чи не брати дитину до школи, психолог використовує крім спеціалізованих методик діагностики готовності до шкільного навчання, діагностичні методики визначення затримок психічного розвитку (далі - ЗПР). До спеціалізованих методиками діагностики шкільної зрілості відноситься, наприклад, тест шкільної зрілості Г. Вітцлака, який створювався саме як допоміжний засіб для об'єктивації прийняття рішення у важких випадках. Цей тест володіє достатньо хорошими діагностичними, прогностичними і диференціюючими (норму від ЗПР) характеристиками.

Якщо при першому типі роботи психолог має справу з ситуацією, коли рішення про вступ дитини до школи вже прийнято батьками, то для другого типу роботи характерно саме бажання батьків отримати консультацію психолога про готовність їх дитини до навчання в школі ще до прийняття рішення про її навчанні в школі.

Обстеження дітей показують, що далеко не всі діти, навіть ті, що вступили до школи в семирічному віці, володіють необхідним комплексом передумов для безболісного і успішного входження в навчальну діяльність. Виявлення цих обставини навіть за кілька місяців до вступу до школи дозволяє прицільно організувати підготовчі заняття з дітьми.

Об'єктивна діагностика психологічної готовності до навчання в школі уточнюється за рахунок аналізу та обліку рівня соматичного здоров'я дитини, її соціокультурної і насамперед сімейної ситуації розвитку, можливостей її підготовки до навчання в школі в дитячому садку і вдома.

Нарешті, третій тип роботи психолога-консультанта розгортається в перші місяці навчального року в першому класі, коли починають проявлятися параметри готовності - неготовності дитини до навчання. Мотиваційна і (або) інтелектуальна неготовність дитини до навчання в окремих випадках може швидко привести до різних типів шкільної дезадаптації, що поведінково проявляється в широкому колі симптомів - від небажання ходити до школи до стійкої неуспішності, від неуважності на уроках і до конфліктів з учителем.

Запити вчителів і батьків у цей час і формулюються в термінах поведінкових порушень і неуспішності дитини, але з точки зору психологічного аналізу за ними часто стоїть саме неготовність дитини до навчання, яка методично визначається в основному тим же арсеналом засобів.