Теоретичні положення готовності дитини до школи

Завдання підготовки дітей до шкільного навчання займає одне з важливих місць в проблематиці дитячої психології. Останнім часом значення цієї проблеми в нашій країні особливо зросло. Багато в чому це пов'язано з тим, що на порядок денний поставлено питання про поступовий перехід до навчання в школі дітей, починаючи з шестирічного віку.

При оцінці готовності дитини до школи повинні враховуватися індивідуальні та вікові психологічні особливості дітей, рівень їх підготовленості до навчання у школі. Маються на увазі як перші класи для шестирічок у дитячих садках і школах, так і звичайні перші класи (для семирічок). Неоціненну допомогу тут могли б надати засоби психологічної діагностики готовності до шкільного навчання.

Хоча в теоретичному плані проблемою готовності дітей до навчання в школі за останні 15-20 років займалися психологи, педагоги, гігієністи, педіатри як в СРСР, так і в інших країнах, єдиного і чіткого визначення поняття «шкільна зрілість» немає, так само як до кінця не встановлені і надійні і найбільш інформативні критерії готовності дитини до систематичного навчання в школі.

Зарубіжні психологи трактують поняття шкільної зрілості як досягнення такого ступеня в розвитку, коли дитина «стає здатною брати участь у шкільному навчанні» або як «оволодіння вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією та іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками».

В якості компонентів готовності до навчання у школі І. Шванцара виділяє компоненти:
• розумовий,• соціальний,• емоційний.

Дослідник з НДР Г. Вітцлак вважає, що для повноцінного навчання в першому класі школи необхідні:• певний рівень розумового розвитку,• здатності до концентрації,• витривалість,• певні рівні прагнення до досягнень,• розвитку інтересів,• розвитку здібностей до навчання (навченості), а також соціальної поведінки.

У роботах радянських дослідників також підкреслюється, що готовність до навчання в школі - багатокомпонентне утворення. Біля витоків такого підходу стоїть Л. І. Божович, яка вказувала, що готовність до навчання в школі складається з певного рівня розвитку розумової діяльності та пізнавальних інтересів, готовності до довільної регуляції своєї пізнавальної діяльності і до соціальної позиції школяра. Цю точку зору поділяв і А. Запорожець, який зазначав, що готовність до навчання в школі «являє собою цілісну систему взаємозалежних якостей дитячої особистості, включаючи особливості її мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико-синтетичної діяльності, ступінь сформованості механізмів вольової регуляції дій і т. п.»

Відмінною рисою підходу радянських психологів до проблеми готовності до навчання в школі є, на наш погляд, виділення в якості ведучих, що мають особливо важливе значення мотиваційної та соціальної сфери особистості. «Соціальна зрілість, а не технічні вміння (читання, рахунок) створюють готовність до школи». Це ж підкреслюється багатьма іншими дослідниками (Л. І. Божович, А. В. Запорожець, Л. А. Венгер та ін.)

Велике значення для робіт з проблеми готовності дітей до навчання в школі має теоретичне положення, що найбільш інтенсивно розробляється Л. А. Венгером і його співробітниками, пов'язане із застосуванням фундаментального положення радянської психології про те, що всі психологічні властивості людини формуються в її діяльності. У роботах Л. А. Венгера підкреслюється, що у дитини дошкільного віку не може бути «шкільних» якостей в їх чистому вигляді, оскільки вони, як і будь-які психічні процеси, складаються в ході тієї діяльності, для якої вони необхідні, і, отже, не можуть бути сформовані без порушень специфічних умов життя і діяльності, характерних для дошкільного віку. Виходячи з цього, Л. А. Венгер вважає, що психологічна готовність до школи полягає не в тому, що у дитини виявляються сформованими самі «шкільні» якості, а в тому, що вона опановує передумови до подальшого їх засвоєнню.

В останні роки теоретичні положення про психологічну готовність до навчання в школі все більш операціоналізуються у вигляді створюваних психодіагностичних методик. Необхідно враховувати, що готовність до школи - це деякий стан психічного розвитку особистості, який є багатокомпонентним утворенням.

Проблема готовності до школи є «багатогранною і вимагає комплексних психологічних, фізіологічних і морфологічних досліджень різних сторін вікового розвитку в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості». У розпорядженні психологів зараз є кілька різних діагностичних систем і окремих методик, спрямованих на діагностику психологічної готовності до шкільного навчання (роботи Л. А. Венгера, А. Л. Вснгера, П. Я. Кес, М. Н. Костіковим, Е. У. Проскури, Н. Г. Салміної, В. В. Холмівської та ін.)