Г. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства -стабільність його діяльності на довгострокову перспективу. Вона пов’язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Так більшість бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, надають перевагу вкладати в підприємство мінімум власних коштів, фінансувати його за рахунок грошей, взятих в борг. Але якщо структура "власний капітал-позичкові засоби" має значну перевагу в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо декілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої гроші в незручний час. Фінансова стійкість в довгостроковому плані характеризує співвідношення власних та позичкових коштів. Але цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. В зв’язку з цим була розроблена система показників.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує частку власності підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих в його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності. Є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Значення цього показника може значно варіювати в залежності від структури капіталу та галузевої приналежності підприємства.

4. Коефіцієнт автономії (незалежності). Нормативне значення показни­ка - більше 0,5. Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень в майбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

5. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дає найбільш загальну оцінку фінансової сталості підприємства. Воно має доволі легку інтерпретацію: його значення, яке дорівнює 0.178, вказує, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, є 17.8 коп. позикових коштів. Зростання показника в динаміці вказує на посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості та навпаки.

6. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить їм, а не власникам підприємства.

7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника, в динаміці - негативна тенденція, яка вказує на те, що підприємство все сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів в майно підприємства Коефіцієнт відображує долю реальної вартості майна виробничого призначення в усьому майні підприємства. Нормативне значення - 0,5.

9. Показник заборгованості кредиторам. Визначає частину активів підприємства, що фінансується за рахунок кредиторів. Для кредиторів бажаною є менша величина цього показника, а для власників капіталу (акціонерів) - навпаки, переваги можуть віддаватись збільшеною частки активів, що фінансуються кредитами.

10. Показник заборгованості акціонерам. Визначає частину активів фірми, яка фінансується за рахунок її власних коштів. Чим вищий цей показник, тим легше компанії одержати нові позики, оскільки кредитори заінтересовані в наданні кредитів тим клієнтам, які добре забезпечені своїми власними коштами.

Д. Показники рентабельності та ділової активності підприємства.

До головних показників оцінки рентабельності відноситься рентабельність авансованого капіталу та рентабельність власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна - скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можливо використовувати чи валовий, чи чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність в просторово-часовому аспекті, необхідно приймати до уваги три ключові особливості цих показників, суттєві для формування обґрунтованих висновків.

Перша пов’язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю праці звітного періоду. Вірогідний та планований ефект довгострокових інвестицій він не відображує. Коли підприємство переходить на нові перспективні технології чи види продукції, які потребують великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть час від часу зменшуватись. Але якщо стратегія перебудови була вибрана вірно, понесені витрати в подальшому буде відшкодовано, тобто зниження рентабельності у звітному періоді не слід розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику. Велика кількість управлінських рішень пов’язана з дилемою "добре їсти, чи спокійно спати". Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтоване на отримання великого прибутку, хоча б і ціною великого ризику. При другому варіанті навпаки. Одним з показників ризикованості бізнесу і є коефіцієнт фінансової залежності - чим вище його значення, тим більш ризикованими з позиції акціонерів та кредиторів є підприємство.

Третя особливість пов’язана з проблемою оцінки. Чисельник та знамен­ник показника рентабельності власного капіталу висвітлені (в деякому розу­мін­ні) в грошових одиницях різної покупної здатності. Чисельник показує, що прибуток динамічний, він відображує результати діяльності та рівень цін, який склався на товари та послуги в основному за минулий період. Знаменник показ­ника, тобто власний капітал складався на протязі ряду років. Він представлений в книжній оцінці, яка може дуже суттєво відрізнятись від дійсності.

Показники ділової активності характеризують результати та ефективність основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути зроблена в результаті порівняння діяльності даного підприємства та подібних до сфери використання капіталу підприємств. Такими якісними критеріями є: широта ринку збуту продукції: наявність продукції на експорт; репутація підприємства.

Кількісна оцінка ведеться по двом напрямкам:

1) Ступінь виконання плану по головним показникам, забезпечення заданих темпів їх росту;

2) Рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для реалізації першого напрямку аналізу доцільно також врахувати порівняльну динаміку головних показників. В основному оптимальне наступне їх співвідношення.

Тпв>Тод>Так>100%

де Тпв, Тод, Так - відповідно темп зміни валового прибутку від операційної діяльності авансового капіталу. Ця залежність означає, що:

а) економічний потенціал підприємства зростає;

б) порівняно з зростанням економічного потенціалу об'єм реалізації зростає більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;

в) прибуток зростає випереджувальними темпами, що свідчить як правило, про відносне зниження витрат виробництва та обігу. Таке співставлення в теперішній період часу ускладнюється перекручувальним впливом інфляції. Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані різні показники, які характеризують ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Головні з них - виробітка, фондовіддача, обертаємість виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оберненість авансованого капіталу. До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства та динамічності його розвитку відносяться показники ресурсовіддачі та коефіцієнт стійкості економічного росту.

Ресурсовіддача (коефіцієнт обертання авансованого капіталу) характеризує обсяг реалізованої продукції, яка приходиться на гривню коштів, вкладених в діяльність підприємства, Зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт стійкості економічного росту показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в подальшому, не змінюючи вже складеного співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовідда­чею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою. Зв’язок між цими показниками можливо окреслити чітко детермінованою факторною моделлю.

Розглянемо економічну характеристику основних показників цієї групи.

1) Рентабельність продаж – показує, скільки прибутку виходить на одиницю реалізованої продукції. Зниження показника свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства.

2) Рентабельність всього капіталу – показує ефективність використання всього майна підприємства. Його зниження також свідчить про спад попиту на продукцію та про перенагромаджування активів.

3) Рентабельність основного капіталу відображує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів.

4) Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу. Динаміка показника впливає на рівень котировки акцій підприємства.

5) Рентабельність перманентного капіталу відображує ефективність використання всього капіталу, вкладеного в діяльність підприємства.

6) Загальне обертання капіталу відображує швидкість обороту всього капіталу підприємства. Зростання показника означає прискорення кругообігу коштів підприємства чи інфляційне зростання цін.

7) Обертання матеріальних оборотних коштів відображує число оборотів запасів і витрат підприємства. Зниження показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію.

8) Обертання готової продукції показує швидкість обороту готової продукції. Зростання показника означає збільшення попиту на продукцію підприємства, зниження – на затоварення.

9) Обертання дебіторської заборгованості показує розширення (зростання коефіцієнта) чи зниження (зменшення) комерційного кредиту, який надає підприємство.

10) Обертання кредиторської заборгованості показує розширення чи зниження комерційного кредиту, який надається підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємства, зниження зростання покупок в кредит.

11) Фондовіддача основних засобів характеризує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів, яка вимірюється величиною продаж, на одиницю вартості коштів.