Прийоми фінансового аналізу.

До економіко-логічних прийомів відносяться прийоми порівняння, деталі­зація, групування, середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизон­таль­ний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз, прийом послідовного ізолю­вання факторів абсолютних та відносних різниць, розрахунки дольової участі.

До економіко-математичних, які найбільш частіше використовують в ході фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та корелляційно-регресійні прийоми.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний або просторовий аналіз. Прийом порівняння складається у порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того, щоб результати порівняння дали вірні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників пов'язана із відповідністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів.

Для того, щоб величини, які порівнюються, були співставні та якісно однорідні, необхідно забезпечити:

порівнянність календарних періодів часу при вивченні динаміки показників (по кількості днів, місяців);

єдність оцінки (нейтралізація цінового фактору);

єдність кількісних та структурних факторів (для цього порівнювальні якісні показники, наприклад, собівартість, перераховується на однакову (фактичну) кількість і структуру).

Обов'язковою умовою співставлення порівнювальних показників є єдність методики їх розрахунків, оскільки бувають випадки, коли показники плануються за однією методикою, а для їх фактичного визначення застосовується інша методика.

Деталізація як прийом широко використовується при аналізі розподілу факторів і результатів господарської діяльності в часі та місці (просторі). За допомогою цього прийому виявляються позитивні та негативні дії окремих факторів, результати впливу яких, як правило, взаємно протилежні.

Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи, застосовується в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих одиниць на ці середні.

Середні величини краще відображають сутність процесу, що стався, зако­но­мірності його розвитку, ніж більшість окремо узятих позитивних та негатив­них відхилень. Середні величини широко застосовуються при проведенні ана­лізу, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки запасів продукції тощо. Застосовуються середньоарифметичні та середньохронологічні зважені.

Відносні величини (проценти, коефіцієнти, індекси) дають можливість глибше зрозуміти сутність і характер відхилення від базового показника. Відносні величини особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження показника розраховується по відношенню до єдиної бази, прийнятої за вихідну, чи по відношенню до ковзаючої бази, тобто до попереднього показника.

Балансовий прийом застосовується в тих випадках, коли потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких повинні бути рівні між собою. Найбільш поширеним є прийом балансових зв'язок. Він використовується при аналізі фінансового стану підприємства та застосовується для перевірки повноти та правильності зроблених розрахунків по визначенню впливу окремих факторів на загальну величину відхилення за вивчаємим показником. У всіх випадках, коли дія фактора самостійно, хоча й пов'язано з іншими факторами, підсумок розмірів впливу окремих факторів повинен дорівнюватись величині загального відхилення по показнику в цілому. Відсутність цього свідчить про неповне виявлення чи помилках при розрахунках рівня впливу окремих факторів.

Горизонтальний (у часі) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів росту балансових статей чи звіту про прибутки і збитки.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

1.Порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду.

2.Порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками по плану.

3.Порівняння фінансових показників за ряд минулих періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому. В основі вертикального аналізу лежить інше подання бухгалтерської звітності в вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє передбачати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

Найбільш розповсюджені наступні форми структурного (вертикального) аналізу:

1. Структурний аналіз активів. В процесі цього аналізу визначаються співвідношення (питома вага) оборотних та необоротних активів; склад використовуваних оборотних активів; склад використовуваних необоротних активів; склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності; склад інвестиційного портфеля тощо.

2. Структурний аналіз капіталу. В процесі цього аналізу визначається питома вага власного та позикового капіталу; склад використовуваного власного капіталу; склад використовуваного позикового капіталу по видам; склад використовуваного позикового капіталу за строковістю зобов'язань та ін.

3. Структурний аналіз грошових потоків. В процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють усі грошові потоки по оперативній (виробничій) діяльності, по фінансовій та інвестиційній діяльності. Кожен з цих видів грошових потоків у свою чергу може бути більш глибоко структурований по окремим складовим.

Трендовий аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з рядом періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показнику, очищеної від випадкових впливань індивідуальних особливостей окремих періодів.

За допомогою тренда ведеться перспективний аналіз, що прогнозується. Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів на результативний показник. Може бути:

1) Прямий (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові;

2) Зворотний (синтез), коли його окремі елементи з'єднує загальний результативний показник.

Прийом послідовного вилучення факторів (ланцюгових підстановок) використовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Суть прийому ланцюгових підстановок у тому, що послідовно змінюючи кожен звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу фактору на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починають з початкової бази, коли всі фактори дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків на одиницю більше кількості визначаючих факторів. Ступінь впливу кожного фактору встановлюється шляхом послідовного віднімання: з другого розрахунку віднімається перший, з третього - другий і т.д.

Використання прийому ланцюгових підстановок потребує сурової послі­довності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність заключається в тому, що в першу чергу визначається ступінь кількісних показників, які характеризують абсолютний об'єм діяльності, об'єм фінансових ресурсів, об'єм доходів та витрат, в другу чергу - якісних показників, які характеризують рівень доходів та витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Прийом різниць заключається у тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) по вивчаємим факторам і сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному фактору перемножується на абсолютне значення інших взаємопов'язаних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення по кількісному фактору на базисний якісний фактор, а відхилення по якісному фактору - на звітний кількісний фактор.

Прийом абсолютних різниць використовується для розрахунку факторів у тих випадках, коли результативний показник можна представити у вигляді множення кількох показників. Вплив окремих факторів розраховується шляхом множення різниці між фактичним та плановим (базисним) показниками на абсолютне значення іншого (інших) показників.

Прийом відносних різниць (по різниці процентів, коефіцієнтів) застосовується у тих випадках, коли результативний показник можна представити як перемноження факторів (співмножників). Розрахунок окремих факторів виконується шляхом множення різниці в процентах рівня виконання плану по двом взаємопов’язаним показникам на абсолютний плануємий рівень результативного показника.

Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць являються різновид­ністю прийому, який отримав назву «елімінування». Елімінування - логічний прийом, що використовується при вивченні функціонального зв'язку, при якому послідовно виділяється вплив одного фактора і виключається вплив всіх інших.

Прийом дольової участі (пропорційного ділення приросту) викорис­товується для деталізації факторів 1-, 2- і n-го порядків, вплив яких на ре­зуль­тативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показ­никами. Для розрахунку факторів визначається коефіцієнт дольової участі Kg як відношення приросту результативного показника до суми змін факторних. Рівень впливу окремих факторів на результативний показник визначається множенням суми зміни даних факторів на коефіцієнт дольової участі.