В. Показники ліквідності та платоспроможності

Показники цієї групи дозволяють описати та проаналізувати спроможність підприємства відповідати по своїх поточних зобов'язаннях. В основу розробки цих показників закладене зіставлення поточних активів чи оборотних коштів з короткостроковою дебіторською чи кредиторською заборгованістю.

1. Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менше одного року). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, які займаються комерційною діяльністю та іншими по­середницькими операціями. При інших рівних умовах ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Головним та постійним джере­лом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа показника - 0,2.

3. Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність. Для добре функціонуючого підприємства цей показник змінюється у межах від нуля до одиниці. При інших рівних умовах ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлю­ється підприємством самостійно та залежить, наприклад, від того наскільки ве­лика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт покриття (загальний). Дає загальну оцінку ліквідності активів, вказуючи скільки гривень поточ­них активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Ло­гіка розрахунку даного показника по­ля­гає в тому, що підприємство гасить ко­роткострокові зобов'язання в основ­но­му за рахунок поточних активів, тоді як­що поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємст­во може розглядатися як успішно функціонуюче підприємство. Розмір переви­щення і ставиться коефіцієнтом покриття. Значення показника може значно ва­ріюватися по галузях та видах діяльності, а його розумне зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

5. Коефіцієнт швидкої ліквідності. За смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключе­на найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідності підприємства за­робляють 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі на­водиться орієнтовне нижнє значення показника - 1, але ця оцінка має умовний характер.

6. Частина власних оборотних коштів в покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%.

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю; то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

8. Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки. Показує співвідношення найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Даний показник не враховує матеріальні запаси. Якщо коефіцієнт критичної оцінки високий, це може свідчити про те, що підприємство не кращим чином використовує свої фонди.

9. Показник інкасації дебіторської заборгованості. Свідчить, скільки днів збут товарів у кредит залишається несплаченим, тобто не стягується дебіторська заборгованість.

10. Тривалість кредиторської заборгованості. Фактично є протилежною величиною до показника оборотності кредиторської заборгованості. Іноді Ії навіть називають "Зворотним показником кредиторської заборгованості".

11. Співвідношення довгострокових зобов'язань кредиторам та довгостроко­вих джерел фінансування свідчить про місце довгострокових пасивів у загальній структурі капіталу фірми. Цей показник може бути дуже низький, і аналітик зробить висновок, що стан фінансів фірми надійний. Але якщо фірма при цьому значною мірою фінансується за рахунок короткострокових зобов’язань, такий висновок буде помилковим. Отже, необхідно пильно стежити за коефіцієнтом поточної заборгованості.

12. Співвідношення грошових коштів та заборгованості кредиторам використовується при оцінці платоспроможності підприємства.

13. Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу - високий відносний показник вказує на ризик неплатоспроможності.

14. Відношення надходжень готівки до довгострокової заборгованості - показник допомагає оцінити достатність коштів у підприємства, щоб задовольнити не тільки його поточні, але й довгострокові потреби.

15. Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів - тенденція зміни відносного показника відображує прибутковість підприємства за певний період часу.