Утворення політичних партій в Англії.

Парламент суворо стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Незабаром у парламенті утворилися дві політичні партії: торі та віги. Торі відзначалися прихильністю до королівської влади, обстоювали непорушність королівських прав, існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформи в економіці, державному устрої та в церкві.

Обидві партії брали активну участь у боротьбі парламенту проти короля. Вона особливо загострилася 1679 p., коли парламентська опозиція (віги) почала вимагати позбавлення прав на престол молодшого брата короля герцога Йоркського, оскільки той був католиком. Проте Карл II не пішов на поступки опозиції та розпустив парламент. Лідера опозиції було страчено. Незважаючи на такі рішучі дії, король не зміг встановити абсолютної влади і зламати опір парламенту.

Яків II. Декларація про віротерпимість. У лютому 1685 р. Карл II помер. Новим королем став Яків II. Він продовжив політику свого попередника щодо відновлення абсолютної влади, а підтримку у боротьбі проти парламенту сподівався знайти за кордоном, зокрема у французького короля Людовіка XIV. Будучи фанатичним католиком, він призначав своїх одновірців на державні посади після прийняття Декларації про віротерпимість, розпустив парламент і почав правити одноосібно. Обурювала англійців і профранцузька зовнішня політика короля, через яку в опозиції опинились як торі, так і віги. Вони об'єднались у боротьбі за законодавчі права парламенту. Парламентарі таємно запросили на англійський престол правителя

Біль про права 1689 р.

Акт про престолонаслідування 1701 р. в Англії.

Прийнятий в жовтні 1689 р. англійським Парламентом Біль про права юридично закріпив встановлення в Англії конституційної монархії. Цей акт істотно обмежував королівську владу на користь Парламенту, а саме:
• король не мав права без згоди Парламенту скасовувати, при зупиняти закони чи звільняти будь-кого від їхньої дії;
• без згоди Парламенту король не міг встановлювати та збирати які-небудь податки;
• королю заборонялося без згоди Парламенту збирати й утримувати армію;
• вибори до Парламенту мали бути вільними;
• виступи й обговорення актів у Парламенті не повинні були обмежуватися та контролюватись будь-яким чином;
• Парламент мав право приймати будь-які закони;
• Парламент мав скликатися досить часто;
• королівські витрати щорічно затверджував Парламент.
Крім цього, Біль про права встановлював відповідальність міністрів перед судом, надавав право підданим звертатися з петиціями безпосередньо до короля, встановлював порядок успадкування престолу та ін.

Акт про престолонаслідування 1701 р. в Англії. Основні положення Акта про престолонаступництво:
- після смерті Вільгельма королевою мала стати його донька принцеса Анна Донська;

— якщо в Анни не буде дітей - корона мала перейти до німецьких князів Ганноверзьких;
• особа, що вступала на королівський трон, повинна була при єднатися до Англіканської (протестанської) церкви та не підтримувати жодних зв'язків з Папою Римським;
• король не мав права без згоди Парламенту виїздити за межі Англії;
• особа, що була народжена за межами Англії, не могла бути членом Таємної ради, депутатом Парламенту, обіймати будь-яку іншу відповідальну посаду в державному апараті;
• усі акти короля потребували підпису відповідного міністра
("міністерська відповідальність перед Парламентом");
• заборонялося обіймати посаду в королівській адміністрації й одночасно бути членом Парламенту;
• судді, призначені короною, залишалися на своїх постах "доки ведуть себе добре", їх можна було змістити тільки за рішенням Парламенту;
• король не мав права милувати тих своїх міністрів, які були засуджені Парламентом у порядку імпічменту.
У цьому акті простежується намагання Парламенту бачити на престолі невпливову особу, котра не становила б загрози для нього та водночас закріпити своє верховенство в державі. Наприкінці XVII-XVIII століть в Англії сформувалася буржуазна конституційна монархія з розподілом влади (дуалістична) та зверхністю Парл