Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Джерела феодального права на Півночі Франції ( рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
Першими джерелами права півночі Франції були звичаї та збірники звичаєвого права-кутюми. Вони склались на основі старих правд і грамот, які регулювали відносини сеньйорів із селянами та містами. На півночі Франції кутюми існували в усній традиції. Повними і цінними були збірки: «Великий нормандський судебник», «Кутюми Бовезі». З 1453р за наказом Карла 7 розпочалися роботи з уніфікації звичаєвого права, але вони були не завершені. У 1724р Бурдо де Рішбув видав загальний звід кутюм. Іншим важливим джерелом права були акти королів-ордонанси, едикти, декларації, -вони набувають поширення з переходом до станово-представницької монархії та абсолютизму. З’являються нові систематизовані збірники кримінального, торговельного та морського права. Джерелами права стають рішення Генеральних штатів, а також хартії сеньйоратів, міські статуси, статуси купецьких гільдій і ремісничих цехів. З початку культурного підйому у Західній Європі на межі XI—XII ст. відбувається відродження римського права, починається його рецепція (від reception — сприйняття, запозичення, засвоєння). Визначну роль у відродженні і популяризації класичного римського права відіграв Болонський університет, який був заснований наприкінці XI ст. Юридична діяльність Болонської школи виявлялася у викладанні римського права. Викладання полягало у публічному зачитуванні і тлумаченні джерел римського права, а слухачі одночасно під диктовку записували ці тлумачення (глоси). Звідси й сама школа отримала назву "школа глосаторів". У другій половині XIII ст. на зміну глосаторам прийшли так звані коментатори або постглосатори. Вони більше уваги приділяли тлумаченню глос, ніж безпосередньо джерелам. Середньовічне право наділяли місто статусом "корпорації" - сукупності громадян як єдиного цілого, з правами юридичної особи. У збірниках міського права підкреслюється його авторитетне королівське походження, бо король "дав купцям право, яке він сам постійно мав при своєму дворі". Спочатку грунтуючись на принципах і інститутах земського і ленного права, особливо в сфері шлюбно-сімейних та спадкових відносин, міське право в процесі посилення самостійності міст усе більше наповнюються власними принципами і нормами. Особлива увага стала приділятися регулюванню ярмарків і торгів, питанням розпорядження власністю і стягнення боргів. У містах досить рано були прийняті ярмаркові і вексельні статути, детальну регламентацію одержали договори купівлі-продажу, в тому числі у кредит, договори застави і позики, доручення і комісії. Отримали свій подальший розвиток інститути векселя і торгового товариства.
До числа важливих джерел права, що діяли в рівній мірі на території всієї країни, ставилися також норми канонічного права. Право церкви створювати власну юридичну систему для внутрішнього вживання визнавалося в римської імперії і в монархії франків, звідки у Францію і прийшло канонічне право. Свого апогею тут воно досягло в XII-XIII ст., Коли розширилася компетенція церковних трибуналів, які, зберігли свої владні функції і істотно розширили свою юрисдикцію у відношенні светского населення. У наступні століття в ході завзятої боротьби королівської влади за зміцнення своїх судових повноважень сфера дії канонічного права у Франції починає звужуваться. Королівський ордонанс 1539 року заборонив церковним судам розглядати справи, що стосуються світських осіб. До цього часу затверджується положення, згідно з яким король один здійснює владу в королівстві, а тому декрети римських пап і постанови церковних соборів не є обов'язковими для французів. У число королівських повноважень у період становлення абсолютизму було включено правило обов'язкової сили норм канонічного права. По мірі посилення королівської влади все більш важливе місце серед інших джерел права займають законодавчі акти королів: встановлення, ордонанси, едикту, накази, декларації та ін Починаючи з Філіпа Красивого (кінець XIII - початок XIV ст.) королівські акти найчастіше стали іменуватися ордонансамі.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 117; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.216.32.116 (0.004 с.) |