Загальна характеристика та джерела права Візантії

Византийске право представляет собой уникальное явление для средневековой Европы. Оно х-ться высокой степенью стабильности, внутренней целостности, способности приспособления к изменяющимся соц-эконом и политических условий. Уже на ранних этапах развития государства в Византии сложилась правовая система, которая выросла непосредственно из римского права, но испытала на себе влияние специфических переходных к феодализму отношений в обществе. Прямая преемственность римского и византийского права нашла свое Показ в исп императорского законодательства в качестве осн источника права. Относительная стабильность политической системы Византии способствовала тому, что именно здесь были сделаны первые попытки кодификации императорских конституций, а затем и римского права в целом. Первым официальным сводом римских законов был составлен в 438 году Кодекс визант импер Феодосия, в который вошли все императорские конституции со времени правления Константина. В IV-VI вв. в Византии наблюдается высокий уровень развития правовой мысли, складываются самостоятельные юридические школы. В середине VI в. под руководством выдающегося юриста Трибониана была осуществлена всеобъемлющая систематизация римского права, итогом которой является Свод законов Юстиниана. Эта кодификация была тем фундаментом, на котором окончательно сформировалась ее правовая система. Свод законов Юстиниана отразил и некоторые специфически византийские черты. Они проявляются в ряде интерполяция в тексте Дигест, еще в большей степени в Кодексе и особенно в Новелла Юстиниана. Византийские юристы в отличие от своих классических предшественников, избегали дефиниций и использовали казуистический стиль изложения, стремились нередко к упрощению, до выяснения сроков, к выработке простых и понятных определений. Особой популярностью в это время имела работа Кирилла Старшего "О дефинициях". На формирование византийской правовой системы значительное влияние оказали и правовые обычаи, особенно распространены в восточных провинциях. Особенно заметным в кодификации Юстиниана было влияние христианства. Некоторые правовые институты начинают трактоваться в чисто религиозном духе. Под влиянием христианства в рационалистическую схему римского права вносятся и некоторые этические конструкции. Так, Юстиниан в Дигестах наряду с понятием права использует традиционное понятие "правосудие", но толкует последнее как "справедливость", причем в духе христианской морали. Осн направления переработки классического римского права, которые нашли свое отражение в кодификации Юстиниана, получили более полное развитие в дальнейшей исторических византийского права. В византийских судах применение кодификации Юстиниана встречали большие трудности. Ряд ее положений устаревал, но главное - она была слишком сложной и недоступной для населения империи. В связи с этим в VI-VII вв. для практических целей византийскими юристами составлялись упрощенные комментарии к законодательству Юстиниана на греческом языке в виде переводов, указателей, учебных примечаний.

Кодифікація Юстиніана

Після видання кодексів Грегоріана, Гермогена та імп. Феодосія імператорські конституції видавалися й далі, в той час як багато з них виявилися вже скасо­ваними. Отже, постала конча потреба в перегляді кодексів та їх доповнень., Панівний клас Римської імперії був зацікавлений в анулюванні застарілих норм-і в оновленні права. На здійснення цієї мети була спрямована і.політика в, га­лузі законодавства. Уже Феодосій II мав намір зробити загальний перегляд як конституцій, так і юридичної літератури, і укласти єдиний цілісний звід, але задум свій не здійснив. Виконав цей план у найширшому масштабі візантійський імператор Юстиніан.

Величезна праця складання Юстиніанівського зводу виконувалась під ке­рівництвом видатного юриста того часу Трибоніану в декілька прийомів і в порівняно короткий термін.

Насамперед Юстиніан вирішив упорядкувати конституції, які були видані після Теодозіанського кодексу, і переглянути попередні кодекси, вилучити все застаріле, а діюче об'єднати в один збірник.

З цією метою Юстиніан у лютому 528 р. призначив комісію з десяти осіб, серед яких був і згаданий Трибуніану. Через рік комісія закінчила свою роботу і в квітні 529 р. був обнародуваний Кодекс Юстиніана і тим самим анульовані попередні кодекси.

Кодекс являє собою збірник імператорських конституцій і складається з 12 книг. Кожна книга ділиться на титули (підрозділи в ряді законів), а титули - на параграфи. Книга І містить конституції, які торкаються церковного пра­ва, джерел права і різних імператорських чиновників; книги 2-8 - цивільне право; книга 9 - кримінальне право; книги 10-12 - положення про державне управління. Усередині титулу розміщені окремі конституції у хронологічному порядку.

Систематизувавши конституції, Юстиніан приймає рішення упорядкува­ти юридичну літературу. З цією метою в грудні 530 р. була створена нова. комісія, в складі якої працювали представники правових шкіл Константино­поля, Беріте та інших міст. Комісія мала досить складне завдання: треба було зібрати всі твори класичних юристів, зробити з них витяги і все застаріле ви­лучити, замінивши новим, а всі розбіжності усунути. Врешті, весь цей матеріал треба було відповідно систематизувати.

Це складне завдання комісія виконала в надзвичайно короткий термін. Уся зібрана юридична література була переглянута, систематизована і зведена в єдине ціле. У грудні 533 р. цей величезний звід одержав назву Дигести, або Пандекти, був опублікований і вступив у дію.

Дигести становлять центральну частину Юстиніанівського зводу, найб­ільшу за розмірами і найціннішу за своїм змістом. Усі цитати розподілені в 50 книгах, які своєю чергою поділяються на певну кількість титулів з відповідни­ми заголовками. У середині кожного титулу теж у певному порядку розміщені цитати, кожна з яких починається із зазначення автора і твору, з якого вона взята.

Треба зазначити, що в період абсолютної монархії практика римського права часто відступала від тих положень, які були з такою майстерністю зроблені класичною юриспруденцією. Але при всьому тому вже та обставина, що в основу Юстиніанівського зводу були покладені твори класичних юристів, оз­начало для того часу безспірне відновлення римського права, повернення до його кращих начал. Завдяки Дигестам класична література була збережена від повної загибелі, а її багатющі плоди захищені від безнадійного викривлен­ня.

Водночас з роботою над укладенням Дигестів під загальним керівницт­вом Трибоніану професорами Теофілом і Доротеєм був укладений переважно для навчальних цілей офіційний елементарний підручник цивільного права, який отримав назву Інституції. У листопаді 533 р. Інституції були санкціоно­вані і вступили в дію.

Головним джерелом Інституцій був однойменний твір римського юриста Гая, побудований за принципом поділу права на три групи: 1) про осіб; 2) про речі; 3) про форми процесу. Аналогічно побудовані й Інституції Юстиніана.

Але поки укладались Дигести та Інституції, законодавство невпинно роз­вивалося, що змушувало уряд переглянути низку спірних питань. Деякі з них були замінені самим Юстиніаном, який оголосив у вигляді наказів 50 нових рішень.

Упродовж цих років законодавча діяльність і справді пожвавлюється: у 529 р. було видано майже 80 конституцій, у 530 - близько 130, у 531 – майже 100. Отже, коли робота над Дигестами та Інституціями була завершена, Ко­декс, виданий у 529 р. багато де в чому вже застарів. Щоб узгодити з новими частинами Юстиніанівського зводу, комісія переробила його заново, і в лис­топаді 534 р. цей Кодекс був опублікований у новій редакції.

Отож до Кодексу Юстиніана увійшли всі закони римських імператорів, видані з часів правління імператора Андріана (117-138) до 534 р. У це число входили закони самого Юстиніана, видані ним до 534 р. Накази, які виходили після того, називалися новелами, і деякі з них набули істотного значення, спри­чинивши повну реформу в деяких галузях права (наприклад, у галузі спадкування). Юстиніан планував у міру нагромадження новел їх системати­зувати, але його задум залишився нездійсненим. До наших днів дійшло декілька частин збірників новел, які розглядаються як остання, завершальна частина Юстиніанівського законодавства.

На думку Юстиніана, усі названі частини кодифікації мали становити єди­ний Звід права, хоча вони й не були тоді об'єднані однією загальною назвою. Лише у Середньовіччі, коли відродилося вивчення римського права (почина­ючи з XII ст.), весь Юстиніанівський звід набув загальної назви Corpus juris civilis - Звід цивільного права. Під цією назвою він відомий і тепер. /