Закон петелія у римі у порівняння з реформою солона в Афінах

Закон Петелія в Римі:ліквідація боргового рабства стала питанням гострої боротьби і в Римі. Правляча верхівка Риму пішла на поступки. У 326 р. до н. е. боргове рабство було скасоване й у Римі. За законом Петелія ніхто не міг більше, ніж злочинці, утримуватися в ув'язненні чи бути закованим у кайдани;за борги належало відповідати майном, а не тілом.

Реформи Солона:Солон здійснив економічну, політичну та судову реформи. Вони відзначалися поміркованістю та компромісним характером і стали важливим етапом у створенні Афінської держави. В економічній сфері: ліквідовано боргове рабство та скасовано борги селян, коштом держави було викуплено та повернено на батьківщину всіх афінян, запроваджувалася монета;було прийнято закон про те, що батьки мають навчити синів якогось ремесла; В політичній сфері:скасовано владу родової аристокротії та запроваджено привілеї майна та суспільної служби - тимократію. За основу цензу було взято земельний ценз. Державні посади мали право займати особи перших трьох класів. Важливе місце займали народні збори. Було створено Раду 400 та новий судовий орган геліею. Отже, і закон Петелія в Римі і реформа Солона були створені у зв'язку з боротьбою демосу проти правлячої багатої верхівки населення.

Законодавство римських iмператорiв класичною перiоду – важливе джерело права (едикти, рескрипт, декрет, мандат)

Акты императорской власти (конституции) делились на следующие основные виды:

1) Эдикты — общие положения, основанные на власти "империум", а поэтому юридически обязательные только при жизни данного императора. Но уже со II в. н.э. они начинают соблюдаться и его преемниками.

2) Рескрипты — ответы или советы императора отдельным лицам или магистратам, запрашивающим консультации по правовым вопросам.

3) Декреты — решения, вынесенные императором в судебных делах, на основе которых сложилась самостоятельная императорская юриспруденция.

4) Мандаты — инструкции, адресованные правителям провинций, которые в ряде случаев содержали также нормы гражданского или уголовного права, которые применялись и к перегринам.

Первоначально конституции императоров касались лишь вопросов публичного порядка (организации администрации, преступлений и т.п.), но постепенно они все более и более охватывали все сферы правового регулирования. Многие выработанные в императорскую эпоху формы правовых актов оказали впоследствии большое влияние на законодательную технику средневековых монархий.

47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія ІІ та Валентина ІІІ в 426 р "Про цитування".

Закони Феодосія ІІ та Валентіана ІІІ в 426 р. «Про цитування» У посткласичний період римське право зазнає деяких незначних змін, але його основні інститути практично зберігаються у попередньому вигляді. Більш питомої ваги у джерелах права набуває законодавство імператорів. У зв'язку із становленням всевладдя імператорів нові покоління юристів втрачають права надавати обов'язкові консультації, позбавляються можливості формулювати нові правові норми.

Скорочується кількість класичних юристів, праці і думки яких, як і раніше розгляд як джерело права. У 426 р. не спеціальними законами Феодосія ІІ і Валентіана ІІІ про цитування була визнана юридична сила за творами лише п'яти юристів: Папіаніана, Павла, Ульпіана, Модестіана і Гая. Судді повинні були з'ясовувати загальну думку цих юристів, а у разі розбіжностей між ними - думку більшості. У випадку рівності голосів вирішальною визнавалася думка Папініана, якщо ж у такому разі Папініан не висловлювався, суддя міг діяти самостійно.

Втрата римським правом колишнього динамізму, стирання кордонів між цивільним і преторським правом, поділ у єдиному імператорському законодавстві втрачає свій сенс, створили сприятливі кодифікаційних робіт. Особливо жваво роботи по систематизації права велися у східній частині Римської імперії (Візантії). Особливістю збірки Феодосія, що свідчить про більш високому рівні кодифікаційних робіт, було те, що він включав в себе тільки чинне імператорс дещо законодавство. Великі кодифікаційні роботи, які велися під безпосереднім керівництвом самого імператора, здобув собі славу самого великого законодавця всіх народів, почалися зі складання Кодексу Юстиніана. Підготовка Кодексу була доручена створеної в лютому рале 528 року комісії, що складалася з десяти вищих дол жностних осіб та юристів, серед яких особливо виділялися Трибоніан і Феофіл.

За прикладом Законів XII таблиць Кодекс Юстиніана був на 12 книгах. У книзі I розглядаються питання права і християнської теології, книги 2 -: 8 присвячені різним питанням приватного права, в книгах 9 - 12 зачіпаються різні сторони публічного права (пекло стративне управління, злочини і.наказанія і т., д.). Кожна книга розпадається на титули, а останні - на фрагменти.

Найважливішу частину кодифікації імператора Юстин ана, що виділялася за багатством використаного правового матеріалу, 'становлять дігести, або Пандекти.У процесі роботи над Дигестами комісія переглянула і використовувала 2 тис. творів, опрацювала 3 млн. рядків. У разі виникнення спірних питань треба було звертатися за роз'ясненнями до Юстиніана, який видавав відповідні конституції, що склали "50 Рішень".

Зміст Дигест досить широкий і різноманітний. У них розглядаються деякі загальні питання правосудия і права, обгрунтовується розподіл права на публічне і приватне, дається нарис виникнення і розвитку римського права, викладається розуміння закону і т. д.