Переоцінка Сократом традиційних цінностей.

Сутністю людини є її душа, яка заслуговує на удосконалення,турботу, плекання. Душа є мислячою активністю, це інтелект і морально-орієнтована поведінка. Людина користується тілом як інструментом. А основна ціль - плекання душі.

Доброчесність він вважав способом життя, який веде до досконалості. Вона стосується лише людини. Незнання та невігластво – порок людини. Сократ казав, що людина чинить зло лише тому, що не знає, що таке добро. Скарби душі – ось багатство. Пізнання – запорука благої справи.

Свобода. Раціональне повинне панувати над чуттєвим. Лише та людина є щаслива, яка переможе свої інстинкти.Порядок і гармонія у душі досягається лише знищенням внутрішніх бажань. Саме це і є людина-герой, це і є – ІДЕЯ ЩАСТЯ. Заслугою Сократа перед філо­софією є те, що вони відкрили і почали досліджувати те­оретичне мислення — сферу всезагальних ідей. Вони за­початкували аналіз ідей, категорій, законів логіки. Сок­рат першим звернув увагу на поняття, зробив їх предметом дослідження, порушив проблему їх тлумачення та родовидової субординації.

На думку Сократа справжньою мудрістю володіють лише боги, люд. може тільки прагнути до неї, наповнюючись лише частковою мудрістю. Сократ говорить про Бога в кожному із нас, про внутрішній голос. Тобто кожен із нас має інтуїцію добра і зла. Поставивши у центр своєї філософії людину, Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, тільки пізнавши душу людини і її справи, і в цьому основне завдання філософії. Сократ не боявся смерті, бо вважав, що далі його душа знайде вічність, переродиться. У никати ж смерті – жалюгідно...

 

 

26. Філософія кініків. Діоген Сінопський.

Кінізм – сократична школа, повернення до практичного філософування від теоретичних рефлексій. Філософія як спосіб життя. Символ руху кініків – Діоген Сінопський. Намагався створити аскетичний спосіб життя, був досить епатажним, сидів у бочці. Прозвали його СКАЖЕНИМ. Він відкидав теорет.дисципліни, абсурдними вважав метафізичні.Шукав людину, яка б плекала та розуміла свою природу. Найбільш суттєвими проблемами людини є потреби тварини. Кініки ідеалізують життя тварин(собак) і їх спосіб життя. Свобідний той, хто вільний від найбільшої кількості потреб. Свобода заради свободи!

Аскеза, зусилля, важка праця – шлях до доброчесності. Діоген каже про тренування душі й тіла, відмова від бажань та насолоди. Найнатуральніша у світі річ – сонце. Кініки самодостатня, соціальні та аполітичні. Вважали, що щастя виходить із душі, із середини, воно є наслідком самообмеження та розуміння власної природи. Вони пропонують духовне убозтво, відкидають державність. Основна мета – жити по-кінічному.

 

Друга навігація Платона та її наслідки для античної філософії.

Вчення Платона про ідеї

Платон розвинув і систематизував погляди Сократа. Платона характеризує пізнавальна воля до умоосяжної простоти, виявлення сутності за множинністю єдиного. Примат загального перед конкретним. Душа вища за тіло. Ідея, за матерію. Як і його вчитель, він поділяв суще на світ вічних неру­хомих, неділимих, тотожних собі ідей і на світ мінливих, подільних чуттєвих речей. Це і є 2 навігацією Платона.Своєрідне відкриття метафізики – надчуттєвого пізнання світу, який не має матеріального характеру.

Щоб пояснити, що річ красива, філософ вдавався до фізичних пояснень(смак, колір, фігура). Ідея краси визначає, що є гарним, а що – потворним. Будь-яка річ фізичного світу має свою причину, вона є вищою і останньою. 2 Навігація призводить до 2х планів буття: феноменального та духовного(інтелектуального, раціонального).

Ідея – це певна ідеальна сутність, що існує у метафізичному просторі. Ідея у кінцевому підсумку утворює перманентну модель кожної речі. Світ речей існує лише тому, що існує світ ідей, бо вони мали праречі. Місце, де знаходяться ідей Платон називає – ГІПЕРУРАНІЄЮ, наднебессям. Ідея постає у 3 аспектах: першопричина, зразок, ціль. Усі ці ідеї пребувають в ієрархічному взаємозв'язку.

Існує піраміда ідей: 1. Ідей, вищі за категорію життя: блага, істини, краси, справедливості; 2. Ідеї фізичних явищ і процесів: спокій, рух, звук, колір, вогонь; 3. Ідеї, що існують для окремих розрядів істот: людина, тварина; 4. Ідеї для предметів, створених людським ремеслом: стіл, вікно, картина; 5. Ідеї відношень – Рівності.

За Платоном, ідеї є праобразом речей. Процес пізнання речей він зводить до пригадування. Людська душа, на його думку, є безсмертною. До втілен­ня в людину вона жила у світі ідей, безпосередньо спогля­дала ідеї. Втілена в людину, душа через відчуття сприймає речі,які нагадують їй ідеї. Тому пізнання зводиться до пригадування. Завдяки такій інтерпретації пізнання Платон подолав релятивізм і суб'єктивізм софістів. Ідеї (добра, істини, пре­красного тощо) у всіх людей однакові, оскільки живить їх одне джерело — світ вічних ідей.