Співвідношення віри і розуму, теології і філософії в ідейній спадщині Томи Аквінського.

Ще у попередні століття західноєвропейськими схоластами була висунута теорія «двох істин». Згідно з даною теорією наука і пов'язана з нею філософія здобувають знання, спираючись на досвід і розум. Схоластика, особливо її розвинута форма — томізм, практично вирівнює в значущості віру й розум. На відміну від них, теологія здобуває істину в божественному одкровенні. Таким чином теорія «двоїстої істини» поділила, так би мовити, сфери впливу між теологією і наукою. Божественне одкровення, вважали представники цієї теорії, недоступне розуму.

Тома Аквінський чітко визначає сферу науки і віри. В тих випадках, коли є можливість вибору, ліпше розуміти, ніж просто вірити. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але, хоч наукове знання об'єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера дійсності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є «істини розуму», предметом теології — «істини Одкровення».

Тома Аквінс.писав у сумі про язичників, що він думає про тіло, аби мислити про душу, про душу, щоб мислити про окрему субстанцію, а про неї, щоб думати про Бога. – Ієрархічна система. Його називали Доктор Ангелікус.Тома примирив Арістотеля з Христом. Він намаг.переорієнтув. з філос. Платона на Арістотеля. Відчуття – це вікна душі. Є 5 типів відчуттів. Бог, його образ пов'язані із матеріальним світом.Тому повністю зневажати матерію не можна. Сутність та існування лише у Бога є тотожними. Для Томи найблагороднішим у всій природі є особистість. Не інтелект мислить, а особистість. Інтелект є унікальним у кожного, він керує волею.

Християнська істина стоїть вище розуму, але вона не суперечить йому. Істина може бути одна, бо походить від Бога. Оскільки кінцевим об'єктом теології та філософії і джерелом всякої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між Одкровенням і розумом, між теорією і вірою. Водночас не всі «істини Одкровення» можна довести раціонально. Наскільки обмежений людський розум стоїть нижче божественної мудрості, настільки філософія нижче теології. А тому філософія і є «служниця теології». Функції філософії як «служниці релігії» полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтовувати христянські догми. Логічні доведення допомагають краще зрозуміти ці догми і зміцнити віру людини.

 

58. Пізня схоластика. Вільям Оккам. “Бритва Оккама”

Виступає як антитеза до зрілої схоластики. Є бажання зруйнувати звязок розуму і віри. Пізні схолатки сприймаються як попередники Відродження. Віддають приорітет волі перед розумом. Емансипація філософії від теології Дунс Скот, Вільям Оккам. Первинне пізнання – інтуїтивне. “Сутності не слід збільшувати без необхідності”

Оккам – номіналіст, монах-францисканець. Реальним існуванням наділяв лише одиничні субстанції, поза мисленням. Так звані універсалії – це лише імена, які визначають класи предметів. У пізнанні Оккам закріплює інтуїтивність. Поняття, які не зводяться до інтуїтивного пізнання, не піддаються перевірці та досвіді, вони повинні бути ілюміновані із філософією. Це і є принцип «Бритви Оккама».

Хоча все реальне, за Оккамом, одиничне, все ж індивіди можуть бути розподілені розумом на класи, тобто розподілені за родами та видами. В самих речах намає ні загального, ані часткового. І те, і друге притаманне тільки нашому способові сприйняття однієї і тієї ж речі. Науки поділяються на реальні та раціональні. Реальні науки розглядають поняття з погляду їх відношення до речей, раціональні — з точки зору їх відношення до інших понять, а не до речей. Тому номіналізм Оккама іноді називають "термінізмом", що пов'язаний з його вченням про досвід. Догмат простоти, ясностіі стислості.