А. Розрив менісків та хрестоподібних зв’язок.

Добре: відсутність скарг, відновлення хрестоподібних зв’язок, нормальна стійкість у суглобі та повна амплітуда рухів, повернення хворого до праці за фахом.

Задовільно: ниючі болі в суглобах при тривалому ходінні, періодичні блокади та синовіїти при консервативному лікуванні, ушкодження менісків, слабко виражений с-м «висувного ящика», деяка нестійкість та обмеження згинання та розгинання в суглобі не більш ніж на 30°, зміна професії хворого.

Незадовільно: постійний біль в ушкодженому суглобі, нестійкість, виражений с-м “висувного ящика“, хронічний синовіїт, дефартроз, рецидивуючий хондроматоз.

 

Б. Ушкодження бокових зв’язок та власної зв’язки надколінка.

Добре: відсутнвсть скарг, повне анатомічне і функціональне відновлення ушкодженого суглоба та працездатності хворого.

Задовільно: періодичний біль у суглобі при тривалому ходінні, зниження сили квадрицепсу, підвертання гомілки при функціональному навантаженні, обмеження згинання та розгинання в суглобі не більш ніж на 30°.

Незадовільно: відсутність активного розгинання гомілки, нестійкість у колінному суглобі.

 

7. Стандарти оцінки якості лікування переломів кісточок та заднього краю великогомілкової та малогомілкової кісток.

 

Добре: відсутність скарг, зрощення уламків у правильному положенні, відновлення функції гомілкового суглоба та працездатності хворого.

Задовільно: біль у кінцівці при тривалому фізичному навантаженні, зрощення уламків з відновленням конгруентності суглобових поверхонь, обмеження згинання та розгинання в гомілковому суглобі на 20-40º, часткова втрата професійної працездатності у осіб, що займаються фізичною працею.

Незадовільно: відсутність зрощення уламків, розвиток остеомієліту, неусунений підвивих стопи з вираженим больовим синдромом, різке порушення рухів у гомілковому суглобі з трофічними розладами.

 

 

VІІ. Питання організації роботи ортопедо-травматологічної служби на Україні

1. Наказ МОЗ України №41 від 30.03.99р. "Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні".

За останні роки стан ортопедо-травматологічної служби в Україні значно покращився. Кількість ліжок за останні 5 років збільшилася на 1549 і у 1992 році досягла 29077, забезпечення ліжками досягло 5,6 на 10000 населення. Відкрито 1054 ортопедо-травматологічних кабінетів у поліклініках, функціонує 102 травматологічних пункти для надання невідкладної допомоги хворим з ушкодженням опорно-рухового апарата цілодобово. Кількість штатних посад лікарів-ортопедів-травматологів з 1985року до 1992 року зросла до 1252 і становить 5322. Забезпечення лікарями становить 0,79 на 10тис населення. Щорічно атестується майже 1000 лікарів – понад 20% від їх загальної кількості. Однак, в ортопедо-травматологічній службі є недоліки, що зумовлюють зниження якості лікування хворих, зокрема, продовжується практика розміщення травматологічних ліжок у загальнохірургічних стаціонарах, у 183 ЦРЛ відсутні ортопедо-травматологічні відділення.

Кількість ортопедо-травматологічних ліжок недостатня в усіх без винятку областях, мало відкрито спеціалізованих відділень для дітей. Функціонуюча кількість дитячих ортопедо-травматологічних кабінетів явно недостатня, у багатьох обласних центрах та великих містах відсутні спеціалізовані дитячі травматологічні пункти.

Кількість відділень і кабінетів реабілітації недостатня для доліковування хворих із травмами і ортопедичними захворюваннями. Незважаючи на значну кількість штатних посад лікарів-ортопедів-травматологів, фактична зайнятість їх неповна, дефіцит становить 1691 особу, коефіцієнт сумісництва виріс до 1,4, а в окремих областях він досягає 1,6. Незважаючи на велику кількість лікарів вищої і першої категорії якість лікування не покращується, про що свідчать показники первинної інвалідизації.

За останні роки інвалідність від травм усіх локалізацій зросла серед робітників і службовців на 18,2% і становить 5,3 на 10000 робітників та службовців, від захворювань кістково-м’язової системи—на 25,9%. Смертність від травм зросла на 17,9%.

З метою усуненя недоліків та забезпечення подальшого розвитку ортопедо-травматологічної служби в Україні і покращення якості лікування хворих пропоную:

1.1. Доручити головним обласним, районним спеціалістам для покращення допомоги ортопедо-травматологічним хворим вирішити питання:

часткового перепрофілювання хірургічних ліжок в ортопедо-травматологічні, а лікарів-хірургів перекваліфікувати в лікарів ортопедо-травматологічного профілю;

створення при всіх ЦРЛ та міських лікарнях самостійних ортопедо-травматологічних відділень на 40-60 ліжок, або відділень ортопедо-травматологічного та відновного лікування хворих з вадами опорно-рухового апарата, цілодобової ургентної служби;

відкриття та збільшення кількості ортопедо-травматологічних кабінетів для дорослих та дітей в усіх обласних, міських та районних поліклініках, встановлення 2-х змінного робочого режиму.

1.2. Лікувати ортопедо-травматологічних хворих лікарям-хірургам дозволяти як виняток у випадках невідкладної допомоги. Сумісництво посад ортопедів-травматологів лікарями загальнохірургучного профілю без спеціалізації вважати недоцільним.

1.3. Відкрити при усіх поліклініках обласних, міських та районних лікарень кабінети мануальної терапії.

1.4. Закінчити організацію та відкриття цілодобових травматологічних пунктів для дорослих та дітей.

1.5. Закінчити формування та відкриття в усіх без винятку областях відділень кістково-гнійної інфекції на 40-60 ліжок.

1.6. Відкрити у всіх областях реабілітаційні центри та відділення відновного лікування хворих з ортопедичною патологією та наслідками травм.

1.7. Укомплектувати штатні посади – ортопедо-травматологічних відділень, кабінетів, травматологічних пунктів лікарями, середнім медичним персоналом, а також гіпсовими техніками-ортезистами.

1.8. Організувати експертні ради по вивченню якості лікування ортопедо-травматологічних хворих при обласних, міських, районних лікарнях та спеціалізованих центрах.

1.9. У зв’язку з гострим дефіцитом бюджету по витратах на охорону здоров’я, заходи по виконанню цього наказу повинні здійснюватися в межах загальних витрат на охорону здоров’я області, міста, району.

2. Головному управлінню організації медичної допомоги і медичного страхування, Українському та Харківському НДІ ортопедії і травматології надавати організаційно-методичну допомогу управлінням охорони здоров’я у вирішенні питань покращення спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги населенню.

Наказую головному ортопеду-травматологу МОЗ України разом з головними спеціалістами областей розробити і здійснити конкретний комплекс дій та заходів по докорінному покращенню стану ортопедо-травматологічної служби в Україні та якості лікування хворих з ушкодженнями та захворюваннями опорно-рухового апарата.