Положення МОЗ України про відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного профілю.

1. Загальні положення.

1.1. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих ортопедо-траматологічного профілю забезпечує висококваліфікованою допомогою з відновного лікування хворих з наслідками захворювання та ураження опорно-рухового апарата.

1.2. Відновлювальне лікування хворих забезпечується у відділеннях спеціалізованої реабілітації, створених при поліклініках (міських, районних) або на базі фізіотерапевтичних, бальнеологічних лікарень. Відділення реабілітації хворих очолює висококваліфікований ортопед-травматолог або інший фахівець, що має спеціалізацію з реабілітації. Контроль за роботою відділення здійснює головний спеціаліст ортопед-травматолог області.

1.3. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих повинно мати такі приміщення: *кабінет завідуючого відділенням; *ординаторська; *кабінет ст.мед.сестри; *сестринська; *приміщення для сестри-господарки; *господарські приміщення (кладові, їдальня, ванни, туалети); *палати; *гіпсувально-протезна; *маніпуляційна; *перев’язочна; *кабінет електролікування; *кабінет світлотерапії; *кабінет лазеротерапії; *кабінет для парафіно-озокерито-грязелікування; *кабінет водолікування; *кабінет для електроаерозольтерапії; *кабінет ЛФК.

1.4. Число штатних одиниць мед.персоналу спеціалізованого відділення реабілітації визначається головним лікарем та зав.відділенням з урахуванням обсягу роботи та складності категорії хворих.

1.5. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих у своїй діяльності користується нормативними актами, які регламентують роботу закладів охорони здоров’я, даним положенням, наказами та вказівками лікувально-профілактичного закладу, на базі якого відкрито відділення.

2. Завдання і функції.

2.1. Основними завданнями, що покладені на спеціалізоване відділення реабілітації є:

*надання широкого комплексу лікувальної допомоги по відновленню порушення функції, компенсаторних можливостей організму та працездатності, а також пристосування до самообслуговування, трудової діяльності в зв’язку з новими змінами в організації, що виникли в результаті травм або хвороби;

*надання підпорядкованим ЛПЗ організаційно-медичної допомоги в підвищенні якості відновлювального лікування хворих;

*проведення спеціалізації і удосконалення лікарів на курсах стажування та інформації, середніх медичних працівників у поліклінічних відділеннях ЛПЗ області з питань надання спеціалізованної реабілітаційної допомоги;

*вивчення, узагальнення та впровадження в практику досвіду роботи провідних ЛПЗ, центрів реабілітації.

2.2. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих повинно здійснювати:

*консультативний прийом хворих та консультативну допомогу лікарям з питань відновлювального лікування;

*відбір хворих на госпіталізацію, яким показане відновлювальне лікування;

*своєчасне виявлення осіб, що потребують диспансеризації та взяття їх на динамічне спостереження;

*забезпечення спадкоємності в реабілітації хворих;

*освоєння та впровадження нових ефективних методів реабілітації;

*підвищення рівня практичних та теоретичних знань мед.персоналу по відновлювальному лікуванню;

*аналіз якості та ефективності проведеного лікування;

*контроль за координацією роботи медичних, санаторно курортних закладів та установ соціального забезпечення з метою здійснення погоджених дій у відновленні здоров’я та працездатності хворих;

*проведення спеціальних методів дослідження хворих та подальше спеціалізоване відновлювальне лікування;

*своєчасне направлення хворих з ознаками стійкої втрати працездатності на МСЕК.

3. Порядок направлення на госпіталізацію.

3.1. До відділення реабілітації мають право направляти лікарі-ортопеди-травматологи обласних, міських та районних лікарень, поліклінік.

3.2. Для направлення хворих необхідно мати виписку із історії хвороби з описанням статусу, наслідками клініко-діагностичного обстеження та рентгенограми в динаміці.

3.3. Відбір хворих для госпіталізації у відділення реабілітації та тривалість їх перебування вирішують фахівці відділення.

3.4. Госпіталізації підлягають хворі з:

*компресійними переломами хребта без порушення спинного мозку – через 6-8 тижнів після травми;

*переломи кісток тазу: - без порушення цілісності тазового кільця – через 4 тижні;

-з порушенням цілісності тазового кільця – через 6 тижнів;

-переломи вертлюгової западини – через 8 тижнів;

*діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки, які не потребують оперативного лікування – через 6-8 тижнів після травми;

*переломами кісточок гомілки – через 4-6 тижнів після травми;

*діафізарними переломами плечової кістки та кісток передпліччя – через 6-8 тижнів після травми;

*внутрішньосуглобовими переломами кісток нижніх кінцівок – через 8-10 тижнів після травми;

*внутрішньосуглобовими переломами плечової кістки і кісток передпліччя – через 3-6 тижнів після травми;

*контрактурами після зшивання сухожилків, зв’язок та м’язів – через 4-6 тижнів після травми;

*післяіммобілізаційними та післяопераційними контрактурами – після закінчення періоду іммобілізації;

*обмеженням рухів у суглобах після ортопедичних оперативних втручань;

*різними функціональними порушеннями (обмеження рухів, зниження сили м’язів, порушення опорно-локомоторних можливостей);

*паралітичними деформаціями, дегенеративними захворюваннями хребта та суглобів, наслідками ревматоїдного артриту.

3.5. Госпіталізації у спеціалізоване відділення реабілітації не підлягають хворі з:

*відсутністю ознак відновлення порушених фінкцій у ранньому відновлювальному періоді, тобто при безперспективності відновлювального лікування;

*наявністю порушення психіки;

*гострими інфекційними, венеричними захворюваннями та туберкульозом;

*гнійними та гнійничковими захворюваннями, трофічними виразками, незагоєними післяопераційними ранами, хр.остеомієлітом зі свищами;

*гострою стадією основного патологічного процесу;

*всіма видами серцевої, легеневої та печінково-ниркової недостатності;

*явними даними для оперативного лікування;

*захворюваннями, які не дозволяють застосувати фізіотерапевтичні методи лікування.