Галузі застосування геоінформаційних систем

ГІС для адміністративно-територіального управління. Регіональні та органи м/с можуть використовувати та використовують ГІС-технології для роз­робки програм прогнозів економічного та соціального розвитку відповідних територій, для картографічного подання інформації у звітах, документах і засобах масової інформації.

Управління земельними ресурсами. Типові завдання тут — складання кадаст­рів, класифікаційних карт, визначення площ ділянок і кордонів між ними тощо.

Сільське господарство. На національному рівні актуальними є такі завдання, як фор­мування аграрної політики, ліцензування та контроль обсягів виробництва продуктів харчування та сировини для переробки, прогнозування рівня валового збору різних культур, моніторинг впливу природних умов, рівня використання земель, контроль і перевірка інформації, що надходить «знизу».

Лісове господарство. У галузі лісового господарства ГІС найчастіше використо­вують для стратегічного управління лісовим господарством; управління лісозаготівлями та доглядом за лісом; «ведення лісових кадастрів.

Логістика й управління транспортом. До основних напрямів застосування ГІС автомобільних доріг належать: планування, моделювання, проектування, будів­ництво, експлуатація та моніторинг. ГІС дозволяє систематизувати інформацію про: розташування транспортних мереж регіону; стан та експлуатаційні характеристики транспортних кому­нікацій і ліній зв'язку; перспективи розвитку транспортних підприємств, вузлів та лі­ній зв'язку; характеристики та перспективи розвитку міського транспорту.

Фінанси. У фінансовій галузі ГІС може використовуватися для забезпе­чення накопичення та просторової прив'язки інформації про фі­нансові параметри та підсумки фінансової діяльності організацій, установ і підприємств різних форм підпорядкування та власності.

Нерухомість. ГІС технології можуть використовуватися ріелтерськими ком­паніями для аналізу об'єктів комерційної нерухомості, їхнього просторового подання на карті та подальшій економічній оцінці.

Телекомунікації. ГІС може допомогти у вирішенні значної кількості завдань, які виникають під час роботи з різними телекомунікаційними системами. Так, для операторів бездротових мереж передачі інформації це може бути вибір оптимального розташування базових станцій, моделювання покриття радіосигналу, розрахунок зон обслуговування, зон видимості, визначення оптимального роз­ташування радіорелейних ліній з урахуванням профілів поверхні та об'єктів на ній і т. д.

Соціологія. У галузі соціології ГІС використовуються для забезпечення накопичення та просторової прив'язки інформації щодо: розподілу населення на території області за районами, насе­леними пунктами з урахуванням його розподілу за сферами діяльності, соціальними групами; рівня зайнятості населення на території області, району, на­селеного пункту; розподілу доходів населення в області, районах і населених пунктах; рівня пенсійного забезпечення населення; рівня забезпечення населення соціальною інфраструктурою та соціальними послугами на території регіону; діяльності партій, громадських організацій і рухів на тери­торії області, у районах і населених пунктах тощо.

Таким чином, упровадження ГІС-технологій для забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності органів державної влади є достатньо складною комплексною проблемою.

Побудова ГІС дуже трудомістка та затратна справа: це знач­ний обсяг робіт зі збору, обробки, збереження та представлення просторових і атрибутивних даних, праця численних колективів висококваліфікованих фахівців. Вона потребує великих витрат на програмне забезпечення та комп'ютерну техніку.

 

52 Системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації.

Кодування — це створення та привласнення коду класифікаційному угрупуванню і (або) об'єкту класифікації. Сукуп­ність методів і правил кодування класифікаційних угрупувань та об'єктів класифікації заданої множини називається системою кодування. Система знаків, прийнятих для утворення кодів, є алфавітом коду. Число знаків в алфавіті коду називається основою коду. Алфавіт коду, знаками якого є цифри, називаються цифровим, а знаками якого є букви алфавіту — буквеним. Буквено-цифровий алфавіт — це алфавіт коду, знаками якого є букви алфавітів природних мов І цифри.

основні види кодів: порядкові, серійні, по­зиційні (десяткові) та змішані.

Порядковий код є таким позначенням позицій номенклатури, яке відповідає їх порядковим номерам після розташування в якій­-небудь послідовності.

Серійний код припускає розділення всієї номенклатури на групи, для кожної з яких відводяться з урахуванням резерву серії порядкових номерів.

Позиційний код припускає проведення попередньої класи­фікації об'єктів з метою виділення певних ознак, яким відво­дитися відповідна кількість розрядів у кодовому позначенні.

Змішані (комбіновані) коди сполучають в собі елементи різних видів кодів. Наприклад, в кодовому позначенні для одних ознак використовується позиційний код, для інших — серійний.

Розрізняють: ідентифікаційне кодування (припускає лише виділення даного об'єкту серед безлічі інших, тобто його ідентифікацію) та класифі­каційне (для кодування багатоознакових номенклатур і припускає проведення поперед­ньої класифікації об'єктів) Залежно від системи заздалегідь використовуємої класифі­кації розрізняють паралельне (припускає попередню фасетну класи­фікацію. Для позначення окремої властивості або ознаки виді­ляється розряд або група розрядів кодової комбінації) і послідовне кодування (передбачає попереднє проведення кла­сифікації за ієрархічною системою. Кожному класифікаційному групуванню привласнюється порядковий код у межах кожного рівня ієрархії)

Класифікація — це розділення безлічі об'єктів на підмно-жини за їх схожістю або відмінністю відповідно до прий­нятих методів або системи.

Система класифікації — це сукупність методів і правил кла­сифікації та її результат.

Використовуються дві системи: ієрархічна і фасетна

Ієрархічна система припускає послідовне розділення безлічі об'єктів на підлеглі класифікаційні угрупування. Поняття, що класифікуються, будуються у вигляді ієрархічного логічного дерева шляхом послідовної кон­кретизації властивостей об'єктів. У результаті створюється складна багаторівнева ієрархія понять.

Фасетна система класифікації припускає паралельне розділен­ня множини об'єктів на незалежні класифікаційні угрупування. При цьому початкова множина об'єктів класифіїсації має певний набір ознак, сформованих у паралельні незалежні фасети.