Класифікація автоматизованих систем

Загальноприйнятої класифікації автоматизованих си-м (АС) нині не існує, тому одним із варіантів є класифікація за різними ознаками:

1) за рівнем або сферою діяльності:

- державні — призначені для вирішення най­важливіших народногосп-ких проблем країни. На базі вико­р-ня обчислюв-х комплексів та економіко-матем-х методів у них складають перспективні та поточні плани роз­витку країни, ведуть облік рез-тів і регулюють діяль. окремих ланцюгів народного господ-ва, розроблюють дер­ж. бюджет і контролюють його виконання.

- територіальні (регіональні) — призначені для упр-ня адміністр.-територіальним регіоном. Сюди належать ІС області, міста, району. Ці сис­теми виконують роботи з обробки інф-ції, необхідної для реалізації функцій упр-ня регіоном, форм-ня звітності та видачі оперативних даних місцевим і керівним державним і госп-ким органам.

- галузеві — призначені для уп­р-ня підвідомчими під-вами й орг-ціями і діють у промис-сті та сільськ. гос-ві, будівництві на транспорті. У них розв'язу­ються задачі інф-ного обслуговування апарату упр-ня галузевих мін-в і їх підрозділів.

- виробничих об'єднань, підприємств або установ — це си-ми із застос-ням сучасних засобів автоматиз. обробки даних, економіко-матем-х та ін. методів для регулярного розв'язування завдань упр-ня виробничо-гос-кою діял. під­-ва.

- ІС упр-ня технологічними процесами (АСУ ТП) — керують станом технол-х процесів (робота верс­тата). Перша та головна відмінність цих си-м полягає передусім у характері об'єкта уп­р-ня — для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, об­ладнання, а для держ-х, територ-х та ін. АСУ — це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передачі інф-ції: для АСУ ТП — сигнал, а в ін. АСУ — документи.

2) за рівнем автоматизації процесів управління:

- інф-ційно-пошукові — орієнтовані на розв'я­зування завдань пошуку інф-ції, змістова обробка інф-ції в таких си-мах відсутня.

- інф-ційно-довідкові — за рез-тами по­шуку обчис-ть знач-ня арифмет-х функцій.

- інф-ційно-керівні (упр-кі) — орг-ційно-технічні си-ми, які забез-ть вироблення рішення на основі авто­мат-ції інф-них процесів у сфері упр-ня. Ці си-ми призначені для автоматиз-го розв'яз-ня широ­кого кола завдань упр-ня.

- с-ми підтримки прийняття рішень — це інтерактивні комп'ют. си-ми, призначені для підтримки різних видів діял. під час прийняття рішень із слабостр-рованих або нестр-рованих проблем.

- інтелектуальні АС — штучні си-ми, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних твор­чих завдань. Створенню інтелект-х ІС сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей, які дозволяють формалізувати конкретні зміс­товні знання про об'єкти упр-ня та процеси, що відбува­ються в них.

3) за ступенем централізації обробки інформації:

- централізо­вані АС;

- децентралізовані АС;

- ІС колек­тивного використання.

4) за ступенем інтеграції функцій:

- багаторівневі АС з інтег­рацією за рівнями упр-ня (під-во — об'єднання, об'єднання — галузь);

- багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями планування.

13. Інформаційно-комунікаційні технології на державному рівні, електронне урядування

«електронний уряд» означає як внутрішню інформа­ційну мережу виконавчої влади, так і всю інфраструктуру дер­жавного урядування й інтерактивної взаємодії держави, бізнесу та громадян за допомогою інформаційних технологій.

Етапи впровадження електронного урядування:

1) Створюються сайти різних міністерств і відомств, що містять лише інформацію про діяльність даного відомства. Вони, зазвичай, підтримуються нецентралізовано та не поєднуються в один загальний портал.

2) Передбачається розвиток «здібностей» сайтів. Виникають перші елементи інтерактивності (напр, відправ­лення питань та одержання відповідей електронною поштою). Можна одержувати зразки деяких довідок і форм. Поповнюється зміст сайтів — постійне віднов­лення, сайти забезпечуються механізмами пошуку.

Крім того, виділяються такі основні принципи побудови уряду:

* послуги надаються у будь-який момент часу (тобто 24 години на добу);

* максимальна простота та прозорість (обслуговування звичай­них громадян, а не фахівців);

* єдині технічні стандарти та взаємна сумісність (електронні до­датки повинні задовольняти принципам загальної архітек­тури систем ідентифікації, безпеки, дизайну);

* беззастережна орієнтація на думку громадян.

Для забезпечення ефективної роботи електронні уряди мають містити декілька основних взаємозалежних один від одного блоків.

У першому блоці основою є внутрішня урядова мережа, що поєднує всі органи державної влади (як центральні, так і їхні філії) і також їхні відділення за кордоном, і єдина урядова база даних, що поєднує всю урядову інформацію, бази даних гро­мадян та організацій.

Другий блок — надання комплексу всіх державних послуг грома­дянам через Інтернет — формування єдиного урядового порталу, що працює з урядовою базою даних. Через такий портал грома­дяни можуть одержати всю інфор­мацію про діяльність уряду. Функціонування єдиної бази даних вимагає внесення (чи її зміни) визначеної інформації про кожного користувача лише один раз, після чого нові зведення автоматично будуть спрямовані в кожне урядове відомство, що має бути сповіщене про це. Це концепція так званих «єдиних крапок контакту.

Третій блок — формування єдиного урядового електронного ринку для задоволення економічних потреб урядових відомств, тобто для проведення тендерів і здійснення державних замовлень. Мета - скорочення державних витрат завдяки здійсненню електронних закупівель і послуг для нестатків уряду за оптимальними цінами (за раху­нок проведення електронних тендерів).

У рамках створення системи електронного урядування — елект­ронної інформаційної системи «Електронний уряд» — відбулося впровадження єдиного веб-порталу для інтеграції веб-сайтів, інших електронних інформаційних систем і ресурсів органів вико­навчої влади й організація надання державних послуг через ме­режу Інтернет.

14. Підсистеми інформаційної системи (15+16)

Склад і зміст елементів інформаційної системи можуть сут­тєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою, а також залежить від сфери дії ІС. Практика їх функціо­нування показує, що майже у всіх ІС вирізняють такі елементи, як «функція ІС» і «компонент (підсистема) ІС».

Функція ІС — це сукупність дій інформаційної системи, спря­мована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкрет­ної ІС залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, її при­значення та ін.

Компонент (підсистема) ІС — це її частина, виділена за зазна­ченою ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле.

Функціональний підхід до структури АС дозволяє виділити під­системи (компоненти) за різного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем:

За ознакою управління об'єктами (елемента­ми) виробничого процесу формуються функціональні підсис­теми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріаль­ними ресурсами, трудовими ресурсами тощо.

З позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективнго плану­ван, оперативного управління, бухгалтерського обліку тощо.

Із функціональної точки зору всі регіональні органи управ­ління умовно можна розділити на два напрями діяльності, які визначають два види функцій: «управлінські», які містять безпо­середньо функції управління регіоном (тобто ті, для виконання яких і створені органи регіонального управління), і «офісні», що забезпечують власну життєдіяльність органу управління (управ­ління кадрами, ресурсним забезпеченням, бух облік, обробка інформації звернень громадян, рівень виконавської дис­ципліни).

Важливою підсистемою інформаційної системи є її забезпечення.

Організаційне забезпечення ІС — сукупність засобів і методів для організації виробництва й управління, воно необхідно для забезпечення взаємодії персоналу з технічними засобами та між собою під час рішення задач управління.

Програмне забезпечення ІСУ — сукупність програм для реаліза­ції системи управління на базі застосування засобів обчис­лювальної техніки. Рішення задач здійснюється програмним способом.

Інформаційне забезпечення ІСУ — сукупність методів та засобів побудови інформаційної бази систем, інформація про керований об'єкт, способи збереження, представлення та перетворення інформації. Інформаційне забезпечення підрозділяється на:

1. Позамашинне інформаційне забезпечення, (систему класифікації та кодування інформації, систему управлінської документації; систему організації збереження та внесення змін у доку­ментацію)

2. Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення містить масиви даних і систему програм організації нагромадження, введення та доступу до інформації цих масивів.

Математичне забезпечення ІС — сукупність математичних ме­тодів, моделей та алгоритмів обробки інформації. Під час побудови критерію оптимальності й обмежень використовуються такі математичні методи: математ. програмування; математ. статистики; теорія масового обслуговування тощо).

Технічне забезпечення ІС — комплекс технічних засобів: комп'ю­тери, оргтехніка, засоби зв'язку тощо; це комплекс технічних засобів, зв'язаних єдиним технологічним процесом перетворення інформації.

Лінгвістичне забезпечення ІС — сукупність мовних засобів, які використовуються на різних етапах створення системи управління.

Воно підрозділяється на: інформаційні мови опису документів, показників, реквізитів; мови управління та маніпулювали даними інформаційної бази; мовні засоби систем автоматизації та проектування; діалогові мови спеціального призначення;

Правове забезпечення ІС — сукупність норм, виражених у нор­мативних актах, що встановлюють і закріплюють організа­цію цих систем, їхньої мети, задачі, структуру, функції та пра­вовий статус.

Ергономічне забезпечення ІС — сукупність методів і засобів, використовуваних на різних етапах, розробки та функціо­нування ІСУ і проектні рішення, що забезпечують прий­няття та створюють оптимальні умови для діяльності людини в системі, а також найшвидшого освоєння системи.

 

15. Елементи інформаційної системи й основні функції органів регіонального управління

Склад і зміст елементів інформаційної системи можуть сут­тєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою, а також залежить від сфери дії ІС. Практика їх функціо­нування показує, що майже у всіх ІС вирізняють такі елементи, як «функція ІС» і «компонент (підсистема) ІС».

Функція ІС — це сукупність дій інформаційної системи, спря­мована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкрет­ної ІС залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, її при­значення та ін.

Компонент (підсистема) ІС — це її частина, виділена за зазна­ченою ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле.

Функціональний підхід до структури АС дозволяє виділити під­системи (компоненти) за різного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем:

За ознакою управління об'єктами (елемента­ми) виробничого процесу формуються функціональні підсис­теми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріаль­ними ресурсами, трудовими ресурсами тощо.

З позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного плану­в, оперативного управління, бухгалтерського обліку тощо.

Із функціональної точки зору всі регіональні органи управ­ління умовно можна розділити на два напрями діяльності, які визначають два види функцій: «управлінські», які містять безпо­середньо функції управління регіоном (тобто ті, для виконання яких і створені органи регіонального управління), і «офісні», що забезпечують власну життєдіяльність органу управління (управ­ління кадрами, ресурсним забезпеченням, бух облік, обробка інформації звернень громадян, рівень виконавської дис­ципліни).

Комплексними «управлінськими» функціями слід вважати:

· формування та ведення паспорту регіону (умовно-постійна ін­формація, тобто така, що незначно оновлюється не частіше, ніж за один рік).

Паспорт регіону — це системно організований комплекс цифрової, текстової та графічної інформації про тери­торію, населення, соціально-економічну сферу й інфраструктуру, які характеризують усі сфери життєдіяльності регіону на повному просторово-часовому полі його існування;

· визначення потреб регіону в ресурсах та умовах, необхідних для його життєдіяльності;

· прогнозування соціально-економічного розвитку регіону на періоди різної тривалості, у т. ч. довгострокові;

· реалізація заходів щодо задоволення запланованих потреб регіону;

· комплексний аналіз і контроль задоволення регіону ресур­сами й умовами його життєдіяльності. Ці функції є загальними для всіх органів регіонального управ­ління та мають реалізовуватися у СІАЗ.

16. Підсистеми забезпечення інформаційної системи

Організаційне забезпечення ІС — сукупність засобів і методів для організації виробництва й управління, воно необхідно для забезпечення взаємодії персоналу з технічними засобами та між собою під час рішення задач управління. Організаційне забезпечення автоматизованої системи управ­ління — це комплекс рішень, що регламентують діяльність персо­налу підприємства за умов функціонування системи управління.

Програмне забезпечення ІСУ — сукупність програм для реаліза­ції системи управління на базі застосування засобів обчис­лювальної техніки. Рішення задач здійснюється програмним способом. Функції програмного забезпечення: вирішення функціональних задач; автоматизація створення прикладних програм; організація обчислювального процесу в системі; обслуговування обчислювальних засобів в обчислювальній системі.

Інформаційне забезпечення ІСУ — сукупність методів та засобів побудови інформаційної бази систем, інформація про керований об'єкт, способи збереження, представлення та перетворення інформації.

Інформаційне забезпечення підрозділяється на:

1. Позамашинне інформаційне забезпечення, що містить:

- систему класифікації та кодування інформації;

- систему управлінської документації;

- систему організації збереження та внесення змін у доку­ментацію.

2. Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення містить масиви даних і систему програм організації нагромадження, введення та доступу до інформації цих масивів.

Математичне забезпечення ІС — сукупність математичних ме­тодів, моделей та алгоритмів обробки інформації. Під час побудови критерію оптимальності й обмежень використовуються такі математичні методи:

- методи математичного програмування;

- методи математичної статистики;

- теорія масового обслуговування тощо.

Технічне забезпечення ІС — комплекс технічних засобів: комп'ю­тери, оргтехніка, засоби зв'язку тощо; це комплекс технічних засобів, зв'язаних єдиним технологічним процесом перетворення інформації.

Лінгвістичне забезпечення ІС — сукупність мовних засобів, які використовуються на різних етапах створення системи управління.

Воно підрозділяється на: інформаційні мови опису документів, показників, реквізитів; мови управління та маніпулювали даними інформаційної бази; мовні засоби систем автоматизації та проектування; діалогові мови спеціального призначення;

Правове забезпечення ІС — сукупність норм, виражених у нор­мативних актах, що встановлюють і закріплюють організа­цію цих систем, їхньої мети, задачі, структуру, функції та пра­вовий статус.

Ергономічне забезпечення ІС — сукупність методів і засобів, використовуваних на різних етапах, розробки та функціо­нування ІСУ і проектні рішення, що забезпечують прий­няття та створюють оптимальні умови для діяльності людини в системі, а також найшвидшого освоєння системи.

 

 

17. Інформаційне забезпечення ІС, зовнішньомашинна база = 18 + 19 + 20

Інформаційна база - сукупність впорядкованої інформації, яка використовується під час функціонування ІС і поді­ляється на зовнішньо- і внутрішньомашинну (машинну) бази.

Зовнішньомашинна інформаційна база - частина інформа­ційної бази, яка являє собою сукупність повідомлень, сигналів і документів, призначених для безпосереднього сприйняття лю­диною беззастосування засобів обчислювальної техніки.

Внутрішньомашинна інформаційна база - частина інформа­ційної бази, що використовується в ІС на носіях даних.

Структура інформаційного забезпечення:

 

Уніфікована система первинної документації - комплекс взаємопов'язаних форм документів, процесів і правил докумен­тування, документообігу, які відповідають єдиним правилам і вимо­гам. А за змістом - це засіб реалізації інформаційних процесів для документованого обміну даними, що відбуваються в управлінні.

Одним із основних питань, що постають при створенні комп'ю­терних інформаційних систем, є вибір форм виводу результатної інформації.

Залежно від того, як використовуватимуться результати обробки, усі форми виводу поділяються на дві групи.

1) паперові документи (машинограми, діаграми, графіки), табло, телеекран.

2) усі машинні носії.

За умов обробки економічної інформації на ЕОМ усі вихідні документи формуються спочатку на машинних носіях, а потім відображаються у формі машино- або відеограм.

У вихідних до­кументах результатна інформація відображається у двох режимах:

а) регламентний - машинограми видаються за планом згідно з раніше встановленими термінами.

б) запитів - забезпечує видачу результатної інформації і в будь-який час, коли постає в ній потреба.