Характеристика інфологічної моделі баз даних 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Характеристика інфологічної моделі баз даних



Проектування даних пов'язане з багаторівневим їх поданням: зовнішнім, інфологічним, дата логічним, внутрішнім.

Зовнішній рівень являє собою вимоги до даних з боку корис­тувачів і прикладних програм, а також словесний опис даних та їх взаємозв'язків і відображає інформаційні потреби користу­вачів і прикладних програм. Іноді для опису зовнішнього рівня використовуються матричні або інші формалізовані методи. Опис зовнішнього рівня не виключає наявності дублювання, надлишковості, неузгодженості тощо.

Інфологічний рівень являє собою інформаційно-логічну мо­дель (ШМ) предметної області, в якій виключено надмірність даних і відображені інформаційні особливості об'єкта управління, без урахування особливостей і специфіки конкретної СУБД.

Мета інфологічного проектування — створити структуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. Під час проектування на інфологічному рівні створюється інформаційно-логічна модель, яка має відповідати таким вимогам:

1) коректність схеми БД, тобто адекватне відображення модельо­ваної ПО;

2) інфологічна модель має бути описана мовою, зрозумілою прог­рамістам, адміністратору та майбутнім користувачам;

3) простота та зручність використання на наступних етапах проек­тування, тобто ІЛМ має легко відображатися в моделі БД.

Сутність інфологічного моделювання полягає у виділенні інфор­маційних об'єктів ПО (файлів), які підлягають зберіганню в БД, а також визначенні характеристик об'єктів і зв'язків між ними. Характеристиками об'єктів є атрибути.

Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки й особливостей конкретної СУБД. На цьому рівні будується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям та обмеженням вибранної СУБД.

Внутрішній рівень пов'язаний із фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ. На цьому рівні формується фізична модель БД, яка містить структури зберігання даних в пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів записів, їх логічне або фізичне впорядкування, роз­міщення за типами пристроїв, а також характеристики та шляхи доступу до даних.

25. Технології збереження й обробки даних засобами СУБД (система управління базою даних)

Процес взаємодії користувача та певного сховища даних по­казано на рис. 1.

 

 

Рис. 1 – Процес взаємодії користувача і деякого сховища даних

З погляду конкретної задачі існують 3 етапи взаємодії:

1. Витяг даних із одного або декількох файлів;

2. Добір із них потрібних;

3. Обробка даних і рішення за їхньою допомогою поставленої задачі (наприклад, побудова графіка).

I. База даних на мейнфреймі (фрейм – в експертних системах структура представлення знань, що із заповненням її елементів – слотів визначеними значеннями перетворюється на опис кон­кретного факту, події процесу. У мережах – порція інформації – кадр). Витяг та обробка даних відбувається на одній машині. Корис­тувач одержує вже готову інформацію.

II. Технологія файл-сервер. Дані зберігаються на файл-сервері (рис. 2.). На робочу станцію надсилаються не лише дані, необ­хідні кінцевому користувачеві, але й дані, що будуть використо­вуватися для виконання запиту (індексні файли — список покажчиків на записі в БД тощо). Обсяг «зайвої» інформації може бути більшим, ніж «потрібної».

Недоліки:

1. Необхідно прискорити обмін даних із диском.

2. Необхідно використовувати могутній комп'ютер для робочої станції.

3. Якщо багато працюючих, зростає сітковий графік (потік пові­домлень у мережі; робоче навантаження лінії зв'язку), тобто час реакції системи швидко падає.

Рис. 2 – Технологія файл-сервер

Технологія має на увазі, що на кожній робочій станції знахо­диться свій екземпляр СУБД. Взаємодія цих СУБД для синхро­нізації роботи через файл-сервер призводить до додаткових утрат (необхідно передавати додаткову інформацію).

Ш. Технологія клієнт-сервер. Передбачає одну СУБД для всіх користувачів, розташовану на сервері (рис. 2.3).

Рис. 3 – Технологія клієнт-сервер

Програма користувача формує запит на добір даних і відсилає запит серверові. Сервер відбирає дані, що відповідають викону­ваному запитові та відсилає їхньому програмі-клієнтові. Програма-клієнт обробляє отримані дані та виводить їх на екран користу­вачеві сітковий графік значно нижче, ніж за технолога файл-сервер, однак, додається час чекання ресурсів на сервері.

26. Економічна ефективність автоматизації управління

Створення інформаційної системи вимагає витрат на роз­робку та впровадження ІС, а також поточних витрат на функціо­нування системи.

Витрати на розробку та впровадження ІС включають: попередні витрати (тобто витрати на розробку); капітальні витрати на прид­бання (виготовлення), транспортування, монтаж і налагоджен­ня обчислювальної техніки, периферійних пристроїв, засобів зв'язку, допоміжного устаткування, оргтехніки, продуктивного-господарського інвентарю, а також програмних засобів; витрати на будівництво (реконструкцію) будинків, споруд, необхідних для функціонування ІС; витрати на підготовку (перепідготовку) кадрів; зміна оборотних коштів у зв'язку з розробкою та впровад­женням ІС.

Ефективність ІС визначають співставленням результатів від функціонування ІС і витрат усіх видів ресурсів, необхідних для її створення та розвитку.

Оцінку ефективності ІС проводять під час: формування вимог, запропонованих до ІС, аналізу створюваних і функціонуючих ІС на відповідність заданим вимогам; вибору найкращого варіанта створення, функціонування та розвитку ІС; синтез найбільш до­цільного варіанта побудови ІС за критерієм «ефективності-витрат».

Оцінку ефективності ІС проводять для: аналізу й обґрунту­вання доцільності створення функціонування та розвитку ІС; вибору найбільш економічно ефективного варіанта розробки та впровадження ІС; визначення розмірів відрахувань у ФЕС за ство­рення ІС та ін.

27. Показники економічної ефективності ІС

Під час оцінювання економічної ефективності ІС викорис­товують узагальнюючі та загальні часткові показники.

Основним показником економічної ефективності ІС є річний економічний ефект (розрахунковий і фактичний).

Розрахунковий річний економічний ефект від розробки та впровадження ІС визначається як різниця між розрахунковою річною економією та розрахунковими приведеними витратами на розробку та впровадження ІС.

 

1. Фактичний річний економічний ефект від розробки та впро­вадження ІС визначається як різниця між річною економією (річ­ним приростом прибутку) та приведеними одночасними витра­тами на розробку та впровадження ІС; затверджений у встанов­леному порядку та зафіксований в акті приймання у промислову експлуатацію, підтверджений замовником на основі фактичних даних опитної експлуатації.

Річна економія (річний приріст прибутку) від розробки та впро­вадження ІС містить приріст прибутків, викликаний збільшен­ням обсягу господарської діяльності під час розробки та впро­вадження ІС; річний приріст прибутків за рахунок прискорення освоєння нової продукції в результаті розробки і впровадження ІС; економію поточних витрат на виробництво продукції, послуг або робіт за умов функціонування ІС; економію інших витрат, що не входять у собівартість виробництва або робіт, забезпечувану функціонуванням ІС як безпосередньо на об'єкті впровадження, так і в сполучених сферах.

Приведені витрати на розробку та впровадження ІС визначаються шляхом множення нормативного коефіцієнта економічної ефек­тивності капітальних вкладень у даній операції на витрати, пов'язані зі створенням і впровадженням ІС, серед них і одно­часні витрати на розробку та впровадження ІС.

2. Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталь­них витрат на розробку та впровадження ІС являє собою відно­шення розрахункової річної економії (річного приросту доходу) до капітальних витрат на розробку та впровадження ІС.

3. Термін окупності являє собою відношення капітальних витрат на розробку та впровадження ІС до річної економії (річного при­росту прибутку).

Під час визначення економічної ефективності ІС обов'язко­вою умовою є порівнянність усіх показників: у часі, за цінами і тарифними ставками заробітної плати за елементами витрат, за об­сягами виробництва та номенклатурою продукції, що випуска­ється, або послуг; за скороченням ручної праці за рахунок авто­матизації; за методами числення вартісних показників.

Економічні показники визначаються на основі діючих на момент розрахунку оптових цін, тарифів і ставок заробітної плати.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 134; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.163.120 (0.028 с.)