Продаж/покупка устаткування (тис. грн.)

Продаж устаткування	XX рік	XY рік
Ціна продажу	700	400
Початкова вартість	1800	1300
Накопичена амортизація	1200	940
Залишкова вартість	600	360
Придбання устаткування	1650	200

 

Як видно з таблиці, обидва рази компанія продала устаткування із прибутком: ціна продажу перевищує залишкову вартість устаткування. У той же час разом з початковою вартістю списується частина накопиченої амортизації, у результаті чого ця сума в балансі зменшується.

Нематеріальні активи підприємства характеризуються:

1)відсутністю матеріальної (фізичної форми), 2)довгостроковістю використання, 3)здатністю приносити дохід. До числа нематеріальних активів відносяться патенти, авторські права, торговельні марки й товарні знаки, ліцензії, привілеї й технології, гудвіл, витрати на дослідження й розробки. Амортизація нематеріальних активів звичайно провадиться прямолінійним методом, тобто рівними частками протягом усього строку корисного використання. Строк корисного використання нематеріальних активів визначається підприємством самостійно.

Компанія “ЧИСТА” не має нематеріальних активів взагалі. Це є типовим для вітчизняних підприємств. Як нематеріальні активи в балансі підприємства з'являється звичайно тільки програмний продукт, наприклад, бухгалтерська програма «1С».

Довгострокові інвестиції є специфічним видом активів підприємства, які дозволяють принести підприємству прибуток від діяльності, що не є основною виробничою діяльністю. Цей вид активів включає:

§ інвестиції в цінні папери;

§ інвестиції в дочірні компанії, філії, спільні підприємства.

Компанія «ЧИСТА» має довгострокові інвестиції в розмірі 620 тис. грн., що відображає факт володіння нею дочірнім підприємством, що займається забезпеченням компанії «ЧИСТА» основною сировиною.

Зобов'язання підприємства являють собою юридично регламентовані обов'язки компанії з виплати грошей або наданню товарів чи виконанню послуг, що виникли в результаті минулих подій. Зобов'язання підрозділяються на короткострокові й довгострокові. Даний розподіл звичайно пов'язаний з тимчасовим фактором - короткострокові зобов'язання повинні бути погашені протягом року, а довгострокові - протягом більш тривалого періоду часу. Короткострокові зобов'язання, як правило, погашаються за рахунок оборотних коштів або нових короткострокових зобов'язань. Нижче наведена коротка характеристика основних короткострокових зобов'язань.

Кредиторська заборгованість (рахунки до оплати) являє собою заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги, на які була надана відстрочка платежу. Цей вид заборгованості виникає в результаті тимчасового лага між одержанням товару і його оплатою. Постачальники підприємства готові надати йому відстрочку платежу, трохи піднявши ціну ресурсів, що поставляються. Компанії часто вигідно одержувати таку відстрочку, тому що вона компенсує товарний кредит, наданий клієнтові. Таким чином, виходить, що товарний кредит клієнтові компанія надає за рахунок товарного кредиту постачальника. У цьому змісті керівник компанії звичайно прагне до того, щоб дотримувати паритету дебіторської й кредиторської заборгованостей.

Компанія “ЧИСТА” мала тенденцію до незначного росту кредиторської заборгованості в ХХ році, у той же час у наступному році кредиторська заборгованість зменшилася з 1 301 до 930 тис. грн. Це може свідчити про те, що компанія при збільшенні обсягу закупівель не змогла забезпечити адекватної реакції постачальників на це збільшення. Очевидно, постачальники не захотіли збільшувати свої ризики у зв'язку зі збільшенням обороту компанії “ЧИСТА”.

Нараховані зобов'язання виникають за умови, що видаток понесений, але не оплачений. Звичайно ця стаття поєднує нараховану, але не виплачену заробітну плату, зобов'язання по сплаті відпусток, бонусів (премій) і т.д.

Банківська позичка з'являється в пасивах балансу, коли підприємство прибігає до короткострокового запозичення в банку для поповнення оборотних коштів і не оформлює цю позичку у вигляді векселя. У кредитному контракті вказується сума боргу, процентна ставка, строк погашення (не більше одного року) і застава в забезпечення кредиту.

Підприємство “ЧИСТА” змушено прибігати до короткострокового запозичення в банку з метою компенсації зниження кредиторської заборгованості. При необхідності досить частого кредитування підприємство повинне прагнути до підтримки досить високого рівня ліквідності. Такий запас ліквідності, у компанії «ЧИСТА» є.

Поточна частина довгострокового боргу з'являється в пасивах балансу підприємство, якщо воно має довгостроковий банківський кредит. Ту частину боргу, що повинна бути погашена протягом року з моменту складання балансу, відображають у короткострокових заборгованостях.

Компанія “ЧИСТА” на 01.01.ХХ мала 3500 тис. грн. довгострокових банківських кредитів, що відповідно до кредитного договору мають погашатися рівними порціями основної частини боргу щорічно протягом 7 років. Це значить, що в балансі на 01.01.ХХ заборгованість в 3500 тис. розподілена на дві частини: 500 тис., які повинні бути погашені протягом ХХ року, і 3 000, які погашаються компанією протягом 6-х років, що залишилися.

Заборгованість по податках (або податки до виплати) включає всі види податків, які компанія повинна була заплатити, але не заплатила на дату складання балансу. У звітності вони можуть вказуватися сумарним значенням або окремими рядками.

Компанія “ЧИСТА” за останній місяць розглянутого періоду має заборгованість по податках у розмірі 34 000 грн., які будуть погашені на початку наступного року.

Довгострокові заборгованості містять у собі всі інші види зобов'язань компанії, які не знайшли відображення у короткострокових заборгованостях. До них звичайно відносяться: 1) облігації до оплати; 2) довгострокові векселі до оплати; 3) довгостроковий банківський кредит, забезпечений заставою.

Звичайне оформлення будь-якого виду довгострокової заборгованості досить чітко регламентовано й вимагає дотримання різних умов і обмежень. Така практика обумовлена необхідністю захисту кредитора від несплати боргу.

Облігації до оплати є найпоширенішим у міжнародній (але не у вітчизняній) практиці борговим фінансовим інструментом, який компанії використовують для залучення коштів. Облігація - це цінний папір, що дає її власникові право через певний час одержати суму, зазначену в облігації, а також, як правило, одержувати відсотки на періодичній основі. Багато вітчизняних підприємств прибігають до цього виду довгострокового фінансування.

Компанії «ЧИСТА» ще не доводилося здійснювати емісію облігацій.

Довгострокова банківська позика може бути отримана підприємством, якщо воно звернеться в комерційний банк із досить обґрунтованою пропозицією й надасть відповідну заставу. Схеми обслуговування боргу можуть бути різними, але найпоширеніші наступні дві:

- кредит погашається рівними порціями основної частини боргу з нарахуванням відсотків на суму боргу протягом відповідного періоду,

- кредит погашається рівними сумами, кожна з яких включає часткову виплату суми боргу й відсотків.

І в першому, і в другому випадках процентні платежі включаються в число валових витрат (собівартості), у той час як основна частина кредиту виплачується із залишків коштів підприємства після сплати податку на прибуток.

Компанія “ЧИСТА” одержала довгостроковий кредит обсягом 3500 тис. грн. на сім років з погашенням кредиту по першій наведеній вище схемі. Підприємство чітко виконує кредитний договір, про що свідчить баланс на початок кожного із трьох років: щороку сума довгострокового боргу знижується на 500 тис., а в розділі поточна частина довгострокового боргу незмінно присутні 500 тис.

Власний капітал компанії підрозділяється в балансі на кілька складових частин, звичайно це:

1) оплачений капітал, що інвестували власники при створенні компанії або її приватизації;

2) нерозподілений прибуток.

Якщо перша частина оплачена власниками грошима, то друга є результатом реінвестування прибутку в бізнес.

Стаття балансу «нерозподілений прибуток» на кінець періоду обчислюється за допомогою даних, що містяться у звіті про прибуток як значення нерозподіленого прибутку на початок періоду. Із чистого прибутку, заробленого підприємством за рік, віднімаються дивіденди. Залишок чистого прибутку додається до нерозподіленого прибутку на початок періоду (реінвестується в підприємство), і, таким чином, виходить величина нерозподіленого прибутку на кінець періоду. Даний розрахунок є відображається в спеціальному короткому звіті, який називається звітом про нерозподілений прибуток.

Власний капітал компанії «ЧИСТА» з кожним роком збільшується. Це свідчить про те, що операційна діяльність компанії приносить прибуток, частину якого власники компанії реінвестують у бізнес. Зокрема, протягом другого з розглянутого років нерозподілений прибуток збільшився з 3 675 тис. грн. до 4 590 тис. Природно, виникає питання, як була використана ця інвестиція. Аналізуючи активи балансу, ми виявляємо, що чисті інвестиції в основні кошти компанії зменшилися. У той же час десь на 800 тис. грн. збільшилася дебіторська заборгованість. Ще на 600 тис. грн. відбулося збільшення товарно-матеріальних запасів. З огляду на те, що й кредиторська заборгованість зменшилася на 400 тис. грн., стає ясно, що основна частина прибутку була по суті інвестована в активи клієнтів і постачальників компанії. Навряд чи це можна визнати вдалою інвестицією.

Іноді з'являється питання: чи може компанія мати негативне значення власного капіталу. Відповідь: «Так, але не довго». Справа в тому, що негативне значення власного капіталу з'являється тільки в тому випадку, коли компанія має збитки. Негативне значення прибутку періоду додається до нерозподіленого прибутку початку періоду. Якщо це стає регулярним проявом операційної діяльності компанії, то колись власний капітал стане негативним. Оскільки активи компанії завжди збігаються з її пасивами, фінансування активів відбувається за рахунок зобов'язань, а невиправданий ріст зобов'язань - це шлях до банкрутства.