Збільшення рН, зміщення у лужний бік

- значна кількість рослинних кормів (травоїдні);

- введення в організм надлишку лугів;

- солі органічних кислот (органічна частина окислюється до СО₂ і Н₂О, а лужні елементи у водному середовищі дають лужну реакцію);

- наявність у крові чи сечі гнійних клітин;

- лужне бродіння сечі (катар сечового міхура);

- фосфатурія у м’ясоїдних та всеїдних (розпад тканин сечових шляхів);

- розпад новоутворень сечових органів;

- катар сечового міхура;

- тривале зберігання сечі, утворення карбонату амонію;

- тривале інтенсивне блювання (у результаті втрати хлоридної кислоти);

- розсмоктування ексудатів та транссудатів (у м’ясоїдних);

- гнильний уроцистит;

- алкалоз (респіраторний чи метаболічний).

 

Зниження активної реакції, зміщення у кислий бік

- збільшення у раціоні білків, зменшення рослинних кормів (травоїдні);

- високий вміст Нітрогену у раціоні;

- висока продуктивність тварин (інтенсивна відгодівля, високопродуктивні молочні корови);

- голодування, катар тонкого кишечника (травоїдні);

- інфлуенца, мит, катаральна пневмонія, лихоманки (травоїдні);

- збільшення концентрації сечі (дегідратація, набряки, проноси, випоти);

- ацидоз, кетози;

- цукровий діабет.

 

Значні і тривалі відхилення від норми активної реакції сечі може призвести до розвитку уролітіазу: при кислій реакції – уратів, при лужній – фосфатів.

Хімічні показники сечі

Білок у сечі

У здорових тварин у сечі завжди присутня незначна кількість білка, яка не діагностується звичайними хімічними методами. Концентрація білка, яку виявляють у сечі коливається у межах 0,015 (проба з 20% розчином сульфосаліцилової кислоти) - 0,033 г/л (проба з 50% розчином нітратної кислоти). Виявлення білків у сечі прийнятими методиками називається протеїнурією.

Білок сечі являє собою суміш альбумінів (переважна кількість) та глобулінів плазми крові. На даний момент у лабораторній діагностиці використовують якісне визначення білка у сечі, визначення його кількості, визначення білкових фракцій сечі.

Класифікація основних видів протеїнурій викладена нижче.

Щоб виключити несправжню протеїнурію перед відбором сечі слід дотримуватись правил гігієни та відбирати лише середню порцію сечі.

Для діагностики захворювань найбільшу цінність має паталогічна протеїнурія.

Причини паталогічної протеїнурії:

- гострі інфекції (інфлюенца, грип, мит, контагіозна плевропневмонія, інфекційна анемія коней, чума собак, злоякісна катаральна лихоманка тощо);

- гострі та хронічні бактеріальні захворювання, що супроводжуються токсинемією (сап, туберкульоз, паратуберкульоз, гостра форма рожі у свиней);

- метаболічні патології з явищами геморрагічного діатезу (кровоплямистий тиф);

- токсичні процеси (отруєння Фосфором, Арсеном, хлороформом, сірководнем, чотирьохлористим вуглецем, токсинами цвілевих грибів);

- опіки, травми (отруєння нирок продуктами білкового розпаду при атрофії тканин);

- інфекційні захворювання, що супроводжуються набряками (різка протеїнурія – вміст білка у сечі більше 3%);

- гострий та хронічний гломерулонефрити (слабка протеїнурія – вміст білка не більше 1%, наявність форменних елементів, циліндрів, олігурія, гематурія);

- екзематозне ураження шкіри у собак;

- гостре розширення серця, гострий ендокардит (слабо виражена і непостійна протеїнурія)

 

Класифікація протеїнурій

 

 

 

 

Виявлення у сечі білка недостатньо для висновків про патології нирок. Слід, по можливості, виявити походження білка у сечі, для цього необхідно проаналізувати склад раціону, загальний клінічний стан тварини, біохімічний склад крові. Взагалі, оцінку протеїнурії слід проводити у нерозривному зв’язку з оцінкою біохімічного профілю крові. Протеїнурію не можна використовувати як основний критерій захворювання нирок, а лише як один із симптомів, який не має самостійного діагностичного або прогностичного значення. Ступінь протеїнурії не корелює із ступенем ураження нирок.

 

Протеозоурія

Від протеїнурії слід відрізняти протеозоурію (альбумозоурію), що характеризуються появою у сечі протеоз (альбумоз) – продуктів розпаду тканинних білків. На відміну від альбумінів та глобулінів сечі при її кип’ятінні, протеози не випадають в осад, а розчиняються. У сечі здорових тварин протеози відсутні.

Причини протеозоурії

- аутоліз тканин;

- абсцес;

- гангрена легень;

- пієлонефрит;

- гнійний бурсит;

- артрит;

- паталогічні процеси, що супроводжуються гнійними явищами (несправжня протеозоурія: ендометрит, ерозія піхви, затримка посліду тощо).

 

Оцінку позитивного чи негативного результату дослідження протеоз (альбумоз), як і у випадку з протеїнурією, слід інтерпретувати у тісному зв’язку з іншими ознаками. У першу чергу слід з’ясувати походження протеоз, виключити несправжню протеозоурію, для цього дослідження на протеози проводять у різних порціях сечі, - якщо основна частина альбумоз виявляється у першій порції сечі, то процеси протеолізу (розпаду білків) зосереджені у статевих органах, і тоді слід більш детально провести дослідження останніх, якщо значна частина альбумоз виявляється у середній порції сечі, то слід провести ряд аналізів для оцінки функціонального стану нирок і паралельно біохімічні дослідження крові. Слід пам’ятати, що дослідження на протеози є лише одним з цілого комплексу клінічних досліджень нирок та сечовидільної системи.

 

Глюкоза у сечі

Сеча клінічно здорових тварин містить сліди вуглеводів, які не виявляються лабораторними методами. У сечі тварин, як і у крові, можуть знаходитись сліди багатьох вуглеводів, але оскільки у крові 97 – 99% усіх вуглеводів становить глюкоза, тому і лабораторні дослідження направлені на визначення саме цього моносахариду.

Визначення глюкози у сечі слід проводити відразу після відбору сечі, оскільки глюкоза легко окислюється як ферментативним, так і не ферментативним шляхами та зброджується бактеріями.

Глюкозурія – виявлення глюкози у сечі звичайними лабораторними методами. Глюкозурія може виникати як у результаті високих концентрацій глюкози у крові, у цьому випадку здорова нирка неспроможна реабсобувати увесь пул глюкози крові, так і у результаті порушення здатності нирки ре абсорбувати глюкозу. Здатність нирок до реабсорбції глюкози з первинної сечі гломерулярним апаратом нирки до певної межі характеризують нирковим порогом – максимальною концентрацією глюкози у крові за якої здорова нирка не виділяє її у сечу. Для різних видів тварин та для людини нирковий поріг має різні значення: для жуйних – до 6 ммоль/л, для моногастричних – до 9 ммоль/л, для людини – до 10 ммоль/л.

Класифікація глюкозурій

		Глюкозурія

 

 

Зміни складу сечі при глюкозурії: вуглеводи у великій кількості змінюють фізичні властивості сечі: зменшується інтенсивність забарвлення, активна реакція зміщується у кислий бік, збільшується питома маса, осад стає незначним: сеча при зберіганні розкладається, мутнішає, виділяються пухирці вуглекислого газу. Глюкозурія майже завжди супроводжується поліурією.

Фізіологічна глюкозурія виникає у тварин, що одержують раціони з високим вмістом легко перетравних вуглеводів: сахарози, лактози, крохмалю, інуліну тощо. Це аліментарна глюкозурія, вона зникає через 4 години після годівлі. Фізіологічна глюкозурія характерна для тільних корів та жеребних кобил як перед родами, так і після них. Глюкозурія може виникати при значному фізичному навантаженні та як результат парентерального введення глюкози або гіпертонічного розчину хлориду натрію. У собак фізіологічна глюкозурія зустрічається частіше, аніж у інших тварин.

У ВРХ і ДРХ при післяродовому парезі (післяродова гіпокальцієемія), маститах, запальних процесах у вимені спостерігається явище лактозурії – виділення лактози (молочного цукру з сечею). Лактозурія може бути наслідком високої активності молочної залози, раптового припинення доїння, відняттям лошати від матки, рідше – зменшенням щільності ниркового фільтрату.

Паталогічна глюкозурія виникає у результаті багатьох факторів: збудженні нервової системи (сказ, стрес, больовий синдром, чума собак тощо), ендокринних порушеннях (дефіцит інсуліну, надлишок глюкагону, надлишок глюкокортикостероїдів, катехоламінів, гормонів щитоподібної залози, надлишок тропних гормонів гіпофіза, дефіцит гормону пітуітрину призводить до порушення синтезу глікогену у печінці). Ренальна глюкозурія виникає при порушенні реабсорбції глюкози гломерулярним апаратом нирки при гломерулонефритах, нефрозах, нефросклерозах. Незважаючи на прийняту класифікацію глюкозурій, на практиці вони тісно пов’язані між собою, прикладом є цукровий діабет, при якому перевищення ниркового порогу глюкози є первинною причиною навіть за відсутності змін у нирках, з часом надлишок глюкози «виснажує» нирку (високий рівень глюкози у крові вимагає постійного синтезу ферментів, що забезпечують реабсорбцію глюкози – гексокінази та глюкозо-6-фосфатази), це призводить до зменшення щільності фільтрації, анатомічних змін у нирці – розвивається так званий синдром «діабетичної нирки». Таким чином, ендокринна глюкозурія є причиною розвитку ренальної глюкозурії.

 

Причини глюкозурії

- аліментарна (при надлишковому введенні легко перетравних вуглеводів, парентеральному введенні глюкози, гіпертонічного розчину хлориду натрію);

- тривале фізичне навантаження;

- вагітність та пологи;

- післяродовий парез;

- сказ;

- нервова форма чуми собак;

- судоми;

- пошкодження черепа;

- запальні процеси у головному та спинному мозку;

- крововиливи у мозок;

- отруєння чадним газом, хлороформом, скипидаром, хлоралгідратом, хромовою кислотою тощо;

- гіпертіреоз, надлишок адреналіну, глюкокортистероїдів, тіреотропного гормону, адренокортикотропного гормону, соматотропного гормону, глюкагону, дефіцит інсуліну, питуїтрину;

- хвороби печінки (порушення синтезу глікогену);

- хвороби підшлункової залози;

- лихоманки при інфекційних захворюваннях;

- гломерулонефрити, нефрози, нефросклерози.

 

	Слід пам’ятати, що виявлення глюкози у сечі ґрунтується на її відновній здатності, подібними властивостями володіють інші речовини: креатин, сечова кислота, аскорбінова кислота, тому за високої концентрації відновників можливі похибки

 

Кетонові тіла у сечі

Кетонові тіла – це сукупність генетично близьких сполук, що утворюються при ліпідному та вуглеводному обмінах, до даної групи належать: ацетооцтова кислота, β-оксимасляна кислота, ацетон. Механізм утворення кетонових тіл розглядався при оцінці ліпідного складу крові, у здорових тварин синтезується незначна кількість кетонових тіл, які частково розщеплюються у тканинах і служать джерелом енергії. З сечею виділяється незначна кількість кетонових тіл, яка не виявляється загально прийнятими методиками (проби Ланге, Лібена, Тромера). У сечі здорових тварин міститься така кількість кетонових тіл: коні – 0,38 – 0,86 г/л (або – 0,06 – 0,66 ммоль/л), у ВРХ, овець – 0,2 – 2,4 г/л (0,6 – 1,5 ммоль/л).

Виявлення кетонових тіл прийнятими пробами свідчить про кетонурію. Деколи термін «кетонурія» замінють терміном «ацетонурія», однак у сечі поряд з ацетоном завжди присутня ацетооцтова кислота, а при високих концентраціях і оксимасляна кислота, тому коректним є «кетонурія».

Кетонові тіла утворюються при надлишку у раціоні білків та ліпідів, які розщеплюються до ацетил-КоА, який повинен включатись у цикл Кребса, для утворення метаболітів останнього необхідні вуглеводи. Надлишок кетонових тіл утворюється при порушенні складу раціону: збільшенні частки білків та ліпідів на фоні дефіциту легко перетравних вуглеводів. Надлишок кетонових тіл синтезується при тривалому голодуванні, стресі, больовому синдромі, коли надходження вуглеводів обмежене, резерви глікогену вичерпані, а енергетичні потреби задовольняються за рахунок ліпідів, або на стадії виснаження – за рахунок білків.

 

Причини кетонурії:

- тривале голодування;

- виснаження різної етіології;

- цукровий діабет;

- ацидоз рубця;

- кетоз у жуйних;

- злоякісні новоутворення;

- тривалий наркоз;

- порушення структури раціону (дефіцит легко перетравних вуглеводів);

- ниркова глюкозурія;

- тривалі діареї;

- токсикози;

- захворювання печінки;

- захворювання ЦНС: сказ, лістеріоз