Паталогічні зміни кольору сечі

Темно – жовтий – велика концентрація барвників або інших складників (при дегідратації за рахунок проносів, блювання, випоту, набряків тощо).

Світло – жовтий, водянистий – мала концентрація барвників, поліурія (цукровий та нецукровий діабет), ниркова недостатність, цироз нирок.

Темно – бурий – гемоглобінурія (сечокам’яна хвороба, гемолітична нирка), уробіліногенурія (гемолітична анемія).

Чорний – виділення пігменту меланіну (меланосаркома), гемоглобінурія, введення препаратів карболової кислоти (фенолу).

Зеленкувато – бурий, колір «не фільтрованого пива» -поява гною, піурія (пієлонефрит, уроцистит), білірубінемія, уробіліногенурія.

Червоний – результат макрогематурії, «свіжа кров» (ниркова коліка, інфаркт нирки) або згодовування великої кількості червоного буряка.

Колір «м’ясних помий» - макрогематурія (гломерулонефрит).

Біла, сірувата, мутна – домішки гною (уроцистит, пієлонефрит).

Молочно – біла – ліпіди у сечі, велика кількість фосфатів у сечі.

 

Прозорість сечі

У всіх тварин, за виключенням однокопитних, сеча відразу після відбору – прозора. У здорових коней сеча мутна, оскільки містить велику кількість фосфатів кальцію та нерозчинних вуглекислих солей. У лошат (до 1 місяця) сеча прозора. У дорослих коней сеча стає прозорою при нефротичному синдромі завдяки кислій реакції.

При зберіганні лужної сечі стає каламутною через утворення мукоїдів.

При зберіганні кислої сечі стає каламутною з червонуватим відтінком внаслідок кристалізації солей сечової кислоти.

Помутніння сечі залежить від наявності у ній солей, домішок слизу, клітин гною, епітелію, мікроорганізмів. Помутніння, утворене солями, не має клінічного значення, тоді як помутніння, викликане клітинами, жирами і слизом, є ознакою розвитку паталогічного процесу. Сеча, що містить лишесолі, при відстоюванні стає прозорою.

 

Причини помутніння сечі:

- еритроцити (сечокам’яна хвороба, пієлонефрит,гломерулонефрит, рак сечового міхура);

- лейкоцити (пієлонефрит, цистит);

- велика кількість бактерій (пієлонефрит, цистит);

- білок (пієлонефрит, гломерулонефрит, амілоїдоз);

- велика кількість епітелію (пієлонефрит);

- утворення осаду уратів, фосфатів, оксалатів;

- гній (пієлонефрит, ендометрит);

- ліпіди (гіперліпідемія, цукровий діабет, отруєння фосфором, хілурія)

 

Прозорість сечі і ступінь її помутніння визначається шляхом огляду у падаючому світлі. Мутність слід визначати у перші 1 – 1,5 год. За ступенем помутніння поділяють на: прозору, мутнувату, мутну.

 

Визначення причини помутніння:

- урати – при нагріванні помутніння зникає, виникнення помутніння при охолодженні сечі;

- карбонати – додавання оцтової кислоти, нагрівання, при якому утворюються пухирці газів;

- фосфати – нагрівання з оцтовою кислотою без утворення пухирців газу приводить до прозорості, мутність зростає при нагріванні;

- оксалати – зникнення помутніння при нагріванні з хлоридною кислотою;

- гній – помутніння не зникає при нагріванні і додаванні лугів чи кислот, при додаванні концентрованого КОН сеча желатинізується;

- жири – розчиняються бензолом, фенолом, спиртом і стає прозорою;

- форменні елементи крові – стає прозорою після додавання 10% розчину NaOH.

	Зникнення помутніння сечі дорослих коней, віслюків, мулів при зберіганні – ознака патологічних процесів

 

Консистенція сечі

Консистенція сечі визначається шляхом переливання з пробірки у пробірку. У різних видів тварин консистенція різна. Консистенція сечі буває: водянистою, слабко слизистою, слизистою, сиропоподібною, окрім того розрізняють сечу драглеподібну та в’язку.

У здорових ВРХ, свиней, собак консистенція водяниста. Слизистою консистенція стає у результаті запалення слизової ниркової мисочки нирки та сечового міхура. Такі зміни можуть виникати при циститі, а у собак і свиней, окрім цього, при пієліті та пієлонефриті.

У здорових однокопитних сеча в’язка, тягуча за рахунок домішок муцину. Рідкою сеча стає при поліурії, при зміщенні рН у кислий бік.

Запах сечі

Запах сечі специфічний для різних видів тварин. Інтенсивність запаху залежить від концентрованості сечі: при олігурії запах сечі більш насичений, різкий, при поліурії – сеча майже без запаху. Запах сечі може бути викликаний не лише паталогічними продуктами, але і хімічними складовими раціону та деякими медичними препаратами (запах м’яти при введенні ментолу, запах фіалок при введенні скіпідару).