Використання наявних внутрішніх ресурсів.

Якості, що допомагають фахівцеві уникнути професійного вигорання:

По-перше:

· добре здоров’я та свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);

· висока самооцінка та впевненість у собі, своїх здібностях та можливостях.

По-друге:

· досвід успішного подолання професійного стресу;

· здатність до конструктивних змін у напружених умовах;

· висока мобільність;

· відвертість;

· товариськість;

· самостійність;

· прагнення спиратися на власні сили.

По-третє:

· здатність формувати і підтримувати у собі позитивні, оптимістичні настанови і цінності — як відносно до самих себе, так і до інших людей і життя взагалі.

У четвертих:

· вміння звернутися по допомогу;

· вміння не боятися ставити «дурні питання»;

· вміння приймати допомогу.

Базові техніки продуктивної взаємодії.

Володіти базовими прийомами встановлення терапевтичних (допоміжних) відносин з клієнтами під час консультування або інтервьювання, необхідно кожному фахівцеві.

Нижче пропонуються техніки, які можуть стати практичним керівництвом для тих, хто прагне оволодіти базовими навичками допоміжних відносин.

1. Сприйняття.. Це один з найпростіших, але сильніших парадоксів життя — людина відчуває, що інший щиро сприймає його, і починає думати про те, що варто змінитися. З’являється бажання рости, стати іншим. Не випадково гуманістичні психологи вважають схвалення «умовою психологічного зцілення людини», тим «ґрунтом, на якому зростають і міцніють людські можливості».

Мова схвалення допомагає людині стати відкритим, розділити свої відчуття і проблеми з вами. Секрет успішних консультантів криється в умінні вселити людям, які приходять за допомогою, що щиро їх сприймають і вірять, що їм під силу подолати життєві труднощі.

Допомогти людині відчути себе такою, яку сприймають можна, просто уважно вислуховуючи її. Це запрошує людину говорити про те, що турбує, пом’якшує її негативні емоції, підсилює проникнення у глибші почуття та повідомляє їй: «Тебе сприймають таким, яким ти є, зі всіма проблемами...» Можна сказати, що наріжним каменем консультаційного процесу є вислуховування. Воно допомагає встановити довіру між його учасниками і стимулювати активність клієнта.

2. Чотири варіанти вислуховування Т. Гордон виділяє чотири різні варіанти вислуховування, які на перших порах дають можливість консультанту допомогти людині, що має проблеми.

Ø пасивне (нерефлексивне) вислуховування — це, по суті, тиша, мовчання, але не просте, а таке, що «вислуховує», коли вся увага консультанта спрямована на клієнта. Залежно від ситуації консультант може виражати розуміння, підтримку або схвалення короткими фразами або вигуками («так», «звичайно» і тому подібне), кивком голови та іншими невербальними засобами (жестами, мімікою, поглядом).

Ø реакції визнання, підтвердження— цей прийом особливо добрий у паузах. Консультант використовує вербальні і невербальні знаки, репліки і натяки, які означають, що він дійсно налаштований на хвилю того, про що говориться. Кивання головою, схиляння вперед, посмішка, нахмурення, тобто відгук на те, про що говорить клієнт, дають йому змогу зрозуміти, що його дійсно слухають. Вербальні репліки («О-о», «Я розумію») також повідомляють, що консультант уважний, зацікавлений і супроводжує людину у процесі саморозкриття, тобто можна продовжувати бесіду.

Ø «Відкриття дверей» — так прийнято називати додаткові заохочення, які потрібні для того, щоб допомогти людині, що прийшла на консультацію, почати говорити або стати більш відкритим. Ось декілька прикладів: «Чи не хочете ви детальніше розповісти про це?», «Це цікаво... ви хотіли б продовжити?», «Схоже, це глибоко торкнулося ваших відчуттів...». Всі ці репліки є відкритими питаннями або твердженнями. Вони не містять у собі оцінки того, про що йдеться.

Всі ці три прийоми слухання відносно пасивні. Вони перш за все підходять до напружених ситуацій. Люди, що переживають життєву кризу, шукають у консультанті на початковій стадії роботи «дзеркало», «резонатора», а зовсім не порадника, отже найпотрібніше для них у цей період — бути почутими і відчувати, що їх зрозуміють, мати можливість висловитися. Коли ж це завдання вирішене і клієнт вже прагне вирішити свою проблему, необхідні інші прийоми слухання, більш активні.

Ø активне вислуховування (рефлексія) – таке вислуховування допомагає зрозуміти, що стоїть за тим або іншим висловом людини. Коли фахівець слухає клієнта активно, він аналізує його турботи, труднощі, відчуття, розшифровує сенс його повідомлень, виявляє їх реальне значення.

Основні прийоми:

Уточнення. Це звернення до того, хто говорить за уточненням: «Чи правильно я зрозумів, що ваша головна трудність полягає саме у цьому?», «На жаль, я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі...», «Ви саме так думаєте?» і тому подібне

Переповідання. Полягає у тому, що консультант висловлює думку клієнта або його почуття іншими словами, як би уточнюючи сенс того, що сказане і ступінь свого власного розуміння. Фраза консультанта у такому випадку може починатися зі слів: «Таким чином...», «Кажучи іншими словами...», «Якщо я правильно зрозумів...», «На вашу думку...», «Ви можете поправити мене, якщо я помиляюся, але з ваших слів я зрозумів...» — і далі своїми словами консультант висловлює суть проблеми людини і зміст його вислову. Якщо клієнт відповість «так», «угу» або щось подібне, значить, припущення консультанта справедливе.

Відображення почуттів. Цей прийом деколи називають «емпатичним вислуховуванням». Під час розмови з клієнтом консультант зосереджується на емоціях клієнта. Він прагне уловити у вислові, що пролунав актуальне переживання і визнає його, «називає» його співбесідникові.

Підсумування. Використовується у тривалих бесідах, щоб надати фрагменту розмови смислову єдність і підсумувати основні ідеї і відчуття того, хто говорить. Це можна зробити за допомогою таких фраз: «Як я розумію, вашою основною ідеєю є...», «Якщо тепер підсумувати сказане вами...» і ін.

Яким чином ви можете уникнути зустрічі з синдромом професійного вигорання?

1. Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми.

2. Любіть себе або принаймні прагніть собі подобатися.

3. Підбирайте справу собі по душі: згідно до своїх схильностей і можливостей. Це дозволить вам знайти себе, повірити у власні сили.

4. Припиніть шукати у роботі щастя або порятунку. Вона — не притулок, а діяльність, яка є доброю сама по собі.

5. Припиніть жити життям інших. Живіть, будь ласка, своїм власним життям. Не замість людей, а разом з ними.

6. Знаходьте час для себе, ви маєте право не тільки на робоче, але і на приватне життя.

7. Вчиться тверезо осмислювати події кожного дня. Можна зробити традицією вечірній перегляд подій.

8. Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього його роботу, поставте собі питання: чи так вже йому це потрібно? А може, він впорається сам?

Психологічна допомога

Основні підходи в роботі з професійним вигоранням

1. Турбота про себе і зниження рівня стресу:

- прагнення до рівноваги і гармонії, здорового способу життя, задоволення потреби в спілкуванні;

- задоволення, релаксація, гра;

- вміння відволікатися від переживань, пов'язаних з роботою.

 

 

_ - _

У 1929 році Едмунд Якобсон опублікував книгу «Прогресуюча релаксація», в якій висунув припущення, що тіло реагує на стрес за допомогою м'язової напруги. Ця напруга, у свою чергу, посилює тривогу і стрес, внаслідок чого виникає порочний круг. Він припустив, що м'язова релаксація знижує напругу і виявляється несумісною з тривогою. Джозеф Вольпе, психолог-біхевіоріст, ввів поняття реципрокного гальмування. Реципроктне гальмування - науковий термін, що позначає неможливість бути розслабленим і напруженим в один і той же час. Вольпе назвав три заняття, що є релаксуючими і тому несумісними з напругою: секс, їжа і вправи на релаксацію.