Профілактика професійного вигорання

Профілактика професійного вигорання

Працівників соціальної сфери

 

 

Методичні рекомендації для працівників соціальної

сфери та фахівців центрів професійної реабілітації

 

 

Лютіж

 

Рекомендовано науково-методичною радою Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України (протокол № 4 від 10 липня 2008 р.)

 

Методичні рекомендації «Профілактика професійного вигорання працівників соціальної сфери» /За загальною редакцією кандидата медичних наук М.Л.Авраменка – Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів – Л.: 2008. - 53 с.

 

 

Методичні рекомендації мають за мету ознайомити широкий загал фахівців центрів професійної реабілітації інвалідів та фахівців які працюють в системі Міністерства праці та соціальної політики з загальними положеннями щодо професійного вигорання, методами діагностики, профілактики та корекції професійного вигорання працівників соціальної сфери.

 

Розробники:

І.І Лубяницька – начальник відділу з методичного забезпечення реабілітації осіб з розумовою відсталістю та психічними розладами, Романець Т.Ю – психолог Центру медико-соціальної реабілітації для людей з проблемами психічного здоров’я, Назаренко І.П – психолог Центру медико-соціальної реабілітації для людей з проблемами психічного здоров’я.

 

 

Укладач:: Н.М.Маліновська - начальник відділу з розробки та впровадження навчально-методичних та науково-дослідницьких програм Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів.

 

 

Рецензент: О.В. Киричук, завідувач кафедри психології Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, доктор педагогічних наук, академік АПН України

Редагування:

Вступ

В наш час істотно розширилася не тільки кількість симптомів, але і збільшився перелік професій, представники яких схильні до небезпеки професійного вигорання. До цих професій належать соціальні працівники, лікарі, адвокати, вчителі, політики, менеджери. В результаті, синдром професійного вигорання перетворився на «хворобу» соціальних і комунікативних професій.

Специфіка роботи людей даних професій відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і когнітивною складністю міжособистісного спілкування, і це вимагає від фахівця значного внеску до встановлення довірливих відносин і уміння управляти емоційною напруженістю ділового спілкування.

Загальною ознакою і причиною організаційного стресу виступає наявність внутрішнього конфлікту між вимогами з боку організації, привабливістю роботи у ній, очікуваннями і реальними можливостями працівниками.

Вигорання найбільш небезпечне на початку свого розвитку. «Вигоряючий» співробітник, як правило, майже не усвідомлює своїх симптомів, тому зміни у його поведінці першими помічають колеги. Дуже важливо вчасно помітити такі прояви і правильно організувати систему підтримки для цих співробітників.

Особливу увагу варто звернути на ідентифікацію тих чинників, які призводять до розвитку цього синдрому, і враховувати їх при розробці профілактичних програм.

Наслідки вигорання погано позначаються на економічному стані організації і призводять до втрат кадрових ресурсів.

Працівники, рівень підтримки яких з боку керівників і колег високий, менш схильні до вигорання.

Першочергове завдання у збереженні стабільності організації, і її людських ресурсів — профілактика і подолання негативних наслідків організаційних стресів.

Профілактика вигорання повинна охоплювати широкий спектр заходів, з одного боку тих, що, пом’якшують дію організаційних стрес-факторів, а з іншого тих, що дозволяють активізувати особисті ресурси персоналу, щоб ефективно долати негативні наслідки професійних і організаційних стресів.

Розробка профілактичних і реабілітаційних програм, що знижують ризик вигорання, повинна спиратися на результати аналізу стрес-факторів організаційного середовища, психодіагностику особистісних характеристик стійкого до стресу персоналу, і здійснюватися фахівцями-психологами.

Впровадження даних програм — це турбота керівництва про кадровий потенціал своєї організації та її стабільності.

 

 

Загальні положення

Стрес (тиск, натиск) – це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника, незвичайної ситуації. Залежно від подразника, що діє на людину, розрізняють два види стресу: дистре с – за дії негативних емоцій та евстрес – за дії позитивних емоцій.

Коли ви не отримуєте достатньої підтримки, ви приймаєте від своїх клієнтів і пацієнтів більше неспокою, переживань і труднощів, чим можете «переварити», та виявляєтесь переобтяжені роботою. Джерелом стресу можуть бути не тільки клієнти, а також особливості роботи і організації, в якій ви працюєте. Ці стресори (чинники, що викликають стрес), у свою чергу, взаємодіють з вашою особистістю та зі стресами за межами робочої ситуації.

Файмен (Fineman,1985) запропонував просту і корисну модель, що ілюструє взаємозв'язки між стресом і підтримкою (мал. 1). Ця схема підкреслює важливість не тільки особливої уваги до своєї системи підтримки і відповідальності за неї, але і активного реагування на неї в робочому та позаробочому житті.

Малюнок 1

 

 

Деякі види стресу неминучі, і можуть позитивно впливати на розум і енергію працівника. Вони можуть спонукати нас до дії, направленої на подолання кризи. Проте дуже часто у допоміжних професіях трапляються моменти, коли стресори спонукають наш розум до дії, але ми при цьому не маємо можливості піддатися цьому імпульсу. Ми повинні залишатися з болем пацієнта; справлятися з фрустрацією із-за нездатності зберегти сили для зустрічі з тими потребами клієнта, які є і у нас; або діяти в ситуації, в якій відчуваємо себе недостатньо підготовленими або емоційно неадекватними.

Стрес, якщо з ним не працювати, залишається в тілі і може виявитися як симптом на фізичному, розумовому і емоційному рівні. Важливо знати про особливості своєї реакції на стрес, щоб вчасно відмітити внутрішню наростаючу напругу.

Дуже важливо мати на увазі наступне: будучи професіоналами, ми відповідальні за те, щоб помічати, коли наші системи переобтяжені; ми повинні бути упевнені, що отримуємо підтримку не тільки для того, щоб справлятися зі стресом, але і для того, щоб працювати над його джерелом. Чим раніше це відбувається, тим краще. Якщо ми достатньо довго ігноруємо симптоми стресу, виникає небезпека бути переповненим і опинитися у ситуації, коли єдиним, чому ми можемо приділити увагу усередині себе, стануть симптоми, що вже сформувалися. Коли таке трапляється, то це означає, що ми увійшли в стадію під назвою «вигорання».

 

Групи ризику

Умовно можна виділити чотири групи працівників, які найбільш схильні до професійного вигорання:

Перша група. Особливо швидко «вигоряють» співробітники, які є інтровертами, індивідуально-психологічні особливості яких не узгоджуються з професійними вимогами комунікативних професій. Вони не мають надлишку життєвої енергії, характеризуються скромністю та сором’язливістю, схильні до замкнутості і концентрації на предметі професійної діяльності. Саме вони здатні накопичувати емоційний дискомфорт.

Друга група. Люди, які відчувають постійний внутрішній конфлікт у зв'язку з роботою.

Третя група. Це – жінки, що переживають внутрішню суперечність між роботою і сім'єю, а також тиск у зв'язку з необхідністю постійно доводити свої професійні можливості в умовах жорсткої конкуренції з чоловіками.

Четверта група. Працівники, професійна діяльність яких проходить в умовах гострої нестабільності і хронічного страху втрати робочого місця. Також працівники, що займають на ринку праці позицію зовнішніх консультантів, вимушених самостійно шукати собі клієнтів.

Розділ І

Розділ ІІ.

Ключ

«Напруження»
1.Переживання психотравмуючих обставин	+1(2), +13(3), +25(2), -37(3), +49(10), +61(5), -73(5)
2. Незадоволеність собою	-2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5), +62(5), +74(5)
3. «Загнаність у клітку»	+3(10), +15(5), +27(2), +39(2), +51(5), +63(1), -75(5)
4. Тривога і депресія	+4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3)
Разом по фазі «Напруження»
«Резистенція»
1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування	+5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3), +77(5)
2. Емоційно-моральна дезорієнтація	+6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2), +66(2), -78(5)
3. Розширення галузі економії емоцій	+7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5)
4. Редукція професійних обов’язків	+8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10)
Разом по фазі «Резистенція»
«Виснаження»
1. Емоційний дефіцит	+9(3), +21(2), +33(33), -45(5), +57(3), -69(10), +81(2)
2. Емоційна відчуженість	+10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10)
3. Деперсоналізація	+11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +71(2), +83(10)
4. Психосоматичні та психоемоційні порушення	+12(3), +24(2), +36(5), +48(3), +60(2), +72(10), +84(5)
Разом по фазі «Виснаження»
Підсумковий показник

Бланк

НС
ЗК
РПО
ЕВ
ОВ

 

Ключ

НС	- 1(36)	+ 6(2)	+ 11(2)	- 16(10)	- 21(5)	+ 26(5)	+ 31(3)
ЗК	+ 2(10)	+ 7(5)	+ 12(2)	+ 17(2)	+ 22(5)	+ 27(1)	- 32(5)
РПО	+ 3(5)	+ 8(5)	+ 13(2)	- 18(2)	+ 23(3)	+ 28(3)	+ 33(5)
ЕВ	+ 4(2)	+ 9(3)	- 14(2)	+ 19(3)	+ 24(5)	+ 29(5)	+ 34(10)
ОВ	+ 5(5)	+ 10(3)	+ 15(3)	+ 20(2)	+ 25(5)	+ 30(2)	+ 35(10)

 

Результати:

9 балів і менше – симптом не склався;

10-15 – симптом складається;

16 і більше – симптом склався.

 

Нс. Симптом «незадоволеності собою»: людина не задоволена рівнем докладених зусиль та результатом власної діяльності, вважає, що здатна на більше, але через власні лінощі або малодушність виявилася неспроможною. Причиною НС може бути внутрішній моральний конфлікт між загальнолюдськими цінностями та принципами особистості або між останніми та вимогами дійсності. Відчуття НС може виникати у творчих особистостей, людей, чий розум потребує інтелектуально складних завдань, коли вони тривалий час опиняються у «простої». Таким чином, НС такого ґатунку характерна для особистостей, що самоактуалізуються, вона є імпульсом для внутрішньої роботи над собою та самовдосконалення. НС може бути фоном негативної самоконцепції – негативних установок щодо себе, які склалися під виливом думок, висловлювань значущих для особистості людей. В такому випадку НС являє собою неадекватну занижену самооцінку, що спричиняє негативне ставлення до себе, а загалом і до світу. Характерна для людей, які знаходяться у депресивному стані.

Рекомендації: час, робота з супервізором, перегляд рейтингу цілей, позитивна психотерапія, тренінг спілкування у групі, робота над Я – концепцією.

ЗК. Симптом «загнаності у клітку»: людина реально оцінює обставини, що склалися, але и вважає, що не здатна щось змінити і в результаті досягти бажаної мети. У особи виникає почуття фатуму – нездатності на хід подій. Характерно для станів, що передують афекту, або після шокових станів (залежно від домінування симпатичної або парасимпатичної НС у людини). За наявності симптому ЗК, рівень працездатності та ефективності праці значно знижується. Можливе загострення хронічних захворювань. Більш яскраво виявляються психосоматичні ознаки. У чоловіків ЗК частіше виявляються за несприятливих економічних умов або/та в ситуаціях цейтноту на робочому місці. У жінок симптоми ЗК частіше виявляються з негативними емоційними переживаннями у зв’язку з конфліктною сімейною ситуацією. ЗК властива для людей пенсійного та перед пенсійного віку, що може тягнути за собою неадекватність поведінки, оцінки намірів оточуючих, нівелювання цінностей прожитого життя, «безперспективний трудоголізм».

Рекомендації: зміна зовнішніх обставин, тривалий (достатній) відпочинок, переведення на посаду експерта, яка не передбачає необхідності прийняття рішень в екстремальних ситуаціях, але має ореол загального визнання.

РПО. Симптом «редукція професійних обов’язків»: часто викликана «паперовою тяганиною», непродуктивною організацією робочого місця та/або робочого дня. У деяких випадках РПО може бути пов’язана з несприятливим психологічним кліматом у колективі або мікро групі, в якій працює людина. Спостерігаються за сімейних негараздів, що не дають сконцентруватись на роботі. РПО можлива за асинхронності темпів професійного росту працівника та темпів його кар’єри, за відсутності виконання значущості особистого внеску у загальну справу.

Рекомендації: аналіз ставлення індивіда до групи, перегляд системи стимулів та заохочень працівника, реорганізація умов праці.

ЕВ. Симптом «емоційна відчуженість»: спостерігається ефект «кам’яного обличчя», людина справляє враженість над ділової та зібраної. Високий рівень самоконтролю. ЕВ властива для осіб, що займають керівні посади: необхідність приймати «об’єктивні рішення» змушує не звертати увагу на «людський фактор». Людина з симптомами ЕВ відчуває себе ніби чаша, наповнена негативними емоціями. Захисні механізми психіки запобігають психічному «згоранню», тому людина закривається, замикається у собі, відгороджуючись від будь-яких емоційних подразників. Наслідки – психосоматичні хвороби, між особисте відчуження, відчуження дистрес, депресія.

Рекомендації: емоційно-раціональна психотерапія, тренінг організаційних умінь для управлінців, арттерапія.

ОВ. Симптом «особистісна відстороненість/деперсоналізація»: людина відчуває себе спостерігачем, глядачем, а «справжнє життя» відбувається не за її участю, а ніби на сцені чи на екрані. Відчуття власної відсутності у житті близьких людей, зокрема, збідніння емоційної насиченості стосунків («мене не розуміють»). За духовної кризи – відчуття відсутності власного Я. Симптом ОВ спостерігається за деяких акцентуацій характеру та/або хронічних психічних станів, що межують з психопатологією. Людина не спроможна приймати рішення. «Сильні» особистості наполегливо, іноді нав’язливо займаються самоаналізом. «Слабкі» виявляють схильність до втечі від самого себе за допомогою алкоголю, наркотиків, самообману.

Рекомендації: елементи психоаналізу, трудотерапія, сімейна психотерапія, опіка супервізора.

Опитувальник «Професійне вигорання» (ПВ)

 

Дану методику було розроблено на основі моделі К. Маслач та С. Джексон. Опитувальник містить 22 твердження про відчуття та переживання, пов'язані з виконанням робочої діяльності. Складається він з трьох субшкал (емоційне виснаження, деперсоналізація і персональні досягнення). Відповіді оцінюються за 7-бальною шкалою вимірювань і варіюються від «ніколи» (0 балів) до «завжди» (6 балів).

Існують варіанти опитувальника для різних професійних груп. Про наявність високого рівня вигорання свідчать високі оцінки по субшкалах емоційного виснаження та деперсоналізації і низькі - за шкалою персональних досягнень. Нижче представлені варіанти опитувальника для різних груп професій та ключ, що дозволяє визначити персональні характеристики вигорання.

Варіанти опитувальника ПВ

Інструкція. Вам пропонується 22 твердження про відчуття і переживання, які пов'язані з роботою. Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і вирішите, чи бувають у вас такі думки або відчуття. На бланку для відповідей позначте, як часто ви відчуваєте ті або інші переживання. Позиція «0» - ніколи; позиція «6» - щодня. Для цього закреслюйте або обведіть кружком бал, відповідний частоті переживань того або іншого відчуття.

Бланк для відповідей

ПІП______________________________ Вік ________

Професія/посада _______________________________

Стаж роботи на посаді__________________________

 

 

№ питання	Ніколи	Дуже рідко	Рідко	Інколи	Часто	Дуже часто	Щодня

Опитувальник ПВ для медичних працівників

 

1. Я відчуваю себе емоційно спустошеним(ой).

2. Наприкінці робочого дня я відчуваю себе як вичавлений лимон.

3. Я почуваю себе втомленим(ой), коли встаю вранці і повинен(винна) йти до роботи.

4. Я добре розумію, що відчувають мої пацієнти, і використовую це для успішнішого лікування.

5. Я спілкуюся зі своїми пацієнтами(хворими) тільки формально, без зайвих емоцій і прагну звести час спілкування з ними до мінімуму.

6. Я відчуваю себе енергійним(ой) та емоційно піднесеним(ой).

7. Я вмію знаходити правильне рішення у конфліктних ситуаціях з хворими та їх родичами.

8. Я відчуваю пригніченість та апатію.

9. Я можу позитивно впливати на самопочуття і настрій хворих (пацієнтів).

10. Останнім часом, я став(а) черствішим по відношенню до хворих.

11. Як правило, люди, що оточують мене, дуже багато вимагають від мене. Вони швидше стомлюють, чим радують мене.

12. Я маю багато планів на майбутнє, я вірю в їх здійснення.

13. Я відчуваю все більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багато чого, що радувало мене раніше.

15. Буває, мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими моїми хворими.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від всього і від всіх.

17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і оптимізму у відносинах з моїми колегами і у відносинах з моїми хворими.

18. Я легко спілкуюся з хворими і їх родичами незалежно від їх соціального статусу і характеру.

19. Я багато що встигаю зробити за день.

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я багато ще зможу досягти в своєму житті.

22. Хворі, як правило, - невдячні люди.

 

Опитувальник ПВ для консультантів фонду соціального захисту

 

1. Наприкінці робочого тижня я відчуваю себе емоційно спустошеним (ой).

2. Наприкінці робочого дня я відчуваю себе як вичавлений лимон.

3. Я почуваю себе втомленим(ой), коли встаю вранці і повинен(винна) йти до роботу.

4. Результати моєї роботи не коштують тих зусиль, які я витрачаю.

5. Мене дратують клієнти, які довго і багато говорять про страхи бути обдуреним нашим фондом.

6. Я відчуваю себе енергійним(ой) і емоційно піднесеним(ой).

7. При розмові з агресивними клієнтами я вмію знаходити потрібні слова, що знижують їх агресію або образи.

8. Я відчуваю пригніченість та апатію.

9. Мені подобається заспокоювати недовірливих клієнтів і допомагати їм.

10. Останнім часом я став(а) черствішим(ой) бездушним(ой) по відношенню до клієнтів.

11. Клієнти, з якими мені доводиться працювати, нецікаві для мене. Вони швидше стомлюють, чим радують мене.

12. У мене багато планів на майбутнє, і я вірю в їх здійснення.

13. У мене все більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багато чого, що радувало мене раніше.

15. Мені байдуже, що думають і відчувають клієнти. Я віддаю перевагу формальному спілкуванню з ними, без зайвих емоцій і прагну звести спілкування з ними до мінімуму.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від всього і всіх.

17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і довіри при зустрічі з клієнтом.

18. По телефону я розмовляю без напруги з будь-якими клієнтами незалежно від їх амбіцій, емоційного стану і культури спілкування.

19. Я задоволений(а) своїми життєвими успіхами(досягненнями).

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я зможу ще багато зробити в своєму житті.

22. Я проявляю до інших людей більше уваги і турбота, чим отримую про них у відповідь вдячності і подяці.

Ключ

Субшкала	Номер твердження	Максимальна сума балів
Емоційне виснаження	1, 2, 3, 6*, 8, 13, 14, 16, 20
Деперсоналізація	5, 10, 11, 15, 22
Редукція персональних досягнень	4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21

* Відмічено «зворотне» питання, яке розглядається в зворотному порядку, тобто, відповідь «щодня» відповідає нульовому значенню.

Діагностика рівня дистресу

(для самодіагностики)

Осухова Н.Г., Кожевникова В.В. Возвращение к жизни: Методические материалы для ведущих тренингов и семинаров по профилактике профессионального выгорания // Помощь помощнику: социально-психологическое сопровождение социальных работников /Под ред. Н.Г.Осуховой. – М.: Изд-во «Амиго-пресс», 2006. – С.96 – 112.

 

Інструкція. Будь ласка, прочитайте кожен абзац окремо і подумайте над питаннями. Відзначте, які думки та почуття з'являються у вас.

 

1. Як ви оцінюєте свій емоційний стан наприкінці кожного робочого дня та робочого тижня?

2. Як ви покидаєте робоче місце, які думки, відчуття, тілесні відчуття ви помічаєте у себе?

3. Як ви почуваєте себе:

· по дорозі на роботу;

· дорогою додому;

· приходячи додому;

· за годину після повернення додому;

· коли лягаєте спати?

4. Чи сниться вам робота? Якщо так, то які теми і образи цих снів?

5. Чи відзначаєте ви, що якісь дні для вас важчі, а якісь неначе легше? Чи можете виявити в цьому якусь закономірність?

6. Чи існують певні клієнти або тип клієнтів, відносини з якими для вас найбільш стресогенні? Ви усвідомлюєте, чому саме вони такі складні для вас? Чи завжди це так?

7. Чи існують певні робочі обов'язки або завдання, виконання яких викликає у вас стрес? Чи усвідомлюєте ви, чому?

8. Чи впливає на вас робочий графік?

9. Як ви використовуєте вільний час?

10. Що допомагає вам розслабитися?

11. Як довго ви відновлюєтеся після закінчення робочого тижня?

12. Чи використовуєте ви ліки, алкоголь, азартні ігри, особливу їжу або ходіння по магазинах, щоб відновити рівновагу? Чи маєте потребу ви в алкоголі або снодійному, щоб нормально спати?

13. Чи помічаєте ви, що у вас з'явилися певні стійкі особливості - зміни в емоційній сфері, зайва напруженість, замкнутість, пригніченість, хронічна втома або цинізм?

14. Можливо, ваші близькі говорять вам про зміни, які відбулися з вами, а ви не помічаєте цих змін?

15. Які зміни в своїй поведінці ви відзначаєте?

16. Чи робите ви що-небудь таке, чого не робили раніше?

17. Що ви перестали робити з того, що зазвичай робили раніше?

18. Які зміни в своєму тілі і своєму здоров'ї ви відзначаєте?

19. Чи змінилися ваші відносини зі своїм тілом - фізичні вправи, дієта, сексуальність, тілесна напруга або постава?

20. Які зміни відбулися у ваших відносинах з тими, що оточують: колегами, друзями, партнерами, дітьми і іншими членами сім'ї, сусідами, сторонніми?

 

Проаналізуйте отримані відповіді, відзначте для себе позитивні та негативні моменти. А як щодо ваших відносини з САМИМ СОБОЮ? Що змінилося? Що ви хочете змінити, але не можете?

Що вам здається найбільш цінним результатом виконаної зараз роботи?

 

Розділ ІІІ.

Командний метод роботи.

Дуже важливо для уникнення професійного вигорання фахівців та організацій правильно організувати робочий процес. Принципи командного методу роботи суттєво відрізняються від традиційних підходів, що існують сьогодні, і вимагають від учасників команди формування бригадного стилю мислення та взаємодії.

Професійний склад команди залежить від типу установи, його штатного розкладу і бюджету, домінуючої терапевтичної ідеології і категорії клієнтів. Принципові функції кожного члена команди визначаються його професійним статусом, формою і змістом роботи з клієнтом, з яким працює команда.

Переваги команди.

Форма команди має велике значення в структурі служб надання допомоги. Цінність командної роботи полягає у тому, що необхідно, щоб декілька фахівців знали і працювали з клієнтом, оскільки взаємини з клієнтом один на один дуже вразливі. У цієї командної моделі є багато переваг над іншими, в ній фахівці доповнюють один одного і тісно взаємодіють при вирішенні проблем клієнтів і реалізації його запитів. Але це може бути і недоліком для клієнта, що він пов'язаний з великою кількістю людей. Він повинен бути впевнений у тому, що є хтось, хто знає, як йдуть справи у відсутності його куратора. Для фахівців ця модель має переваги в тому, що їх поле діяльності розширюється. Відособлена індивідуальна робота фахівців стає менш цінною. Якщо у клієнта трапляється криза або він потребує додаткової уваги, а фахівець захворів або ж у нього вихідний, то його колеги можуть здійснити турботу про клієнта.

Другою цінністю команди є те, що вона припускає взаємну підтримку, яка є життєво важливою, оскільки існує небезпека вигорання. Суспільна і емоційна підтримка колег, а також хороша взаємодія з адміністрацією дуже важливі у запобіганні вигоранню.

Основними принципами роботи команди є:

· динамічний рівномірний розподіл ролей та функцій з подальшим дотриманням свободи кожного члена команди у виконанні його функцій;

· регулярні зустрічі команди (приблизно один раз на тиждень) з обговоренням «складних клієнтів/випадків»;

· взаємне інформування з питань роботи з певним клієнтом;

· обмін думками з метою досягнення згоди і взаєморозуміння;

· контроль та самоконтроль на кожному етапі роботи з клієнтом;

· виключення зайвої жорсткої регламентації стилю роботи членів команди;

· розширення діапазонів стилю роботи за виключенням директивного;

· різносторонність зусиль;

· динамічне підвищення комунікативних умінь членів команди;

· послідовне обговорення ефективності роботи кожного учасника команди (з використанням принципу Балінтовських груп, групова супервізія);

· використання єдиного однозначного словника понять (термінів).

Розвиток команди.

Ще одним важливим відправним моментом для сучасних команд фахівців є організація навчання з метою розвитку. Це означає, що функціонування команди не повинно бути статичним, воно повинно бути динамічним навчальним процесом. Команда не є підтримкою, якщо вона заснована на взаємному контролі. Безперервна, постійна побудова команди має велике значення. Творчі команди підкреслюють, з одного боку, позитивні якості і результати роботи, з іншого боку, орієнтовані у напрямі розвитку.

 

Психологічна допомога

Основні підходи в роботі з професійним вигоранням

1. Турбота про себе і зниження рівня стресу:

- прагнення до рівноваги і гармонії, здорового способу життя, задоволення потреби в спілкуванні;

- задоволення, релаксація, гра;

- вміння відволікатися від переживань, пов'язаних з роботою.

 

 

_ - _

У 1929 році Едмунд Якобсон опублікував книгу «Прогресуюча релаксація», в якій висунув припущення, що тіло реагує на стрес за допомогою м'язової напруги. Ця напруга, у свою чергу, посилює тривогу і стрес, внаслідок чого виникає порочний круг. Він припустив, що м'язова релаксація знижує напругу і виявляється несумісною з тривогою. Джозеф Вольпе, психолог-біхевіоріст, ввів поняття реципрокного гальмування. Реципроктне гальмування - науковий термін, що позначає неможливість бути розслабленим і напруженим в один і той же час. Вольпе назвав три заняття, що є релаксуючими і тому несумісними з напругою: секс, їжа і вправи на релаксацію.

Дев’ять груп м’язів

Існує дев'ять основних м'язових груп, які необхідно задіяти в даній вправі на релаксацію: 1) кисті і передпліччя, 2) плечі, 3) лоб, 4) лоб з надбрів'ями, ніс та щоки, 5) рот, підборіддя, передня шийна область, 6) задня поверхня шиї, 7) верхня половина тулуба, 8) м'язи, що піднімають ноги, коли пальці направлені донизу, 9) м'язи, що піднімають ноги, коли пальці направлені на себе.

Прочитайте нижченаведений опис дій, напружуючи різні групи м'язів, перш ніж ви перейдете до вправи. Коли ви читатимете про групи м'язів вперше, спробуйте послідовно напружувати і розслабляти м'язи одну за іншою. Після того, як ви спробуєте просто напружувати та розслабляти м'язи, спробуйте виконати всю процедуру цілком. Коли ви будете готові здійснити весь комплекс, не прагніть виконати вправу неодмінно, як тут описано. Головне - досить добре познайомитися з дев'ятьма групами м'язів так, щоб вам не потрібно було розплющувати очі і звірятися з книгою. Прагніть дотримуватися тієї послідовності, яка рекомендована нижче, але якщо ви порушите порядок, то нічого страшного не відбудеться. Перед початком вправи прочитайте цей розділ цілком, щоб оцінити рівні своєї напруги до і після вправи.

 

Перш ніж почати (дещо, про що вам слід пам'ятати при виконанні релаксаційних вправ) 1. Ніколи не напружуйте м'яза до відчуття болю. Вам потрібно досягти явної м'язової напруги, не переступаючи больового порогу. Якщо перед початком вправи в тій або іншій групі м'язів відчувається біль - наприклад, в шиї, спині, болі в області обличчя, то будьте особливо обережні. Напружуйте ці м'язи дуже дбайливо, стежте за відчуттями і продовжуйте лише в тому випадку, якщо послідовна напруга і розслаблення полегшуватимуть біль. Якщо біль від напруги посилюється, зупиніться. Перейдіть до іншої групи м'язів, Розслаблення, яке ви створите в інших м'язах, врешті-решт розповсюдиться і на групу хронічно напружених м'язів. 2. Завжди максимально підсилюйте різницю між напругою і розслабленням. Коли ви ослабляєте напругу, робіть це цілком і відразу. 3. По ходу вправ звертайте увагу на контраст між відчуттями напруги і розслаблення. Якщо ви виявили, що під час вправи ваші думки десь далеко, сконцентруйте увагу на м'язах. 4. Не засипайте під час вправи. Вам потрібно навчитися розслаблятися у будь-який момент вашій повсякденній діяльності. Не варто освоювати цю техніку тільки для того, щоб заснути (хоча ТПР є важливою складовою частиною багатьох методів лікування безсоння).

Процедура релаксації

Перед початком вправи зменшить або погасіть світло. Переконаєтеся, що там, де ви знаходитеся, вас ніхто не потривожить хоч б на протязі 20 хвилин. Знайдіть зручне положення - бажане таке, щоб ваша голова мала основу. По ходу вправи ваша єдина мета полягатиме в тому, щоб добитися напруги і розслаблення в кожній групі м'язів і побачити різницю між своїми відчуттями.

Спочатку влаштуйтеся якомога зручніше і закрийте очі. Почніть з декількох вдихів. Застосуйте техніку глибокого дихання, розглянуту вище. Сфокусуйтеся на своєму диханні. Скажіть собі, що дихання і розслаблення - єдині речі, про які вам потрібно думати саме зараз. Очистіть свою свідомість. Дозволите собі приділити час розслабленню і приємному переживанню відчуття розслаблення, яке ви викличте.