Міф як результат масової комунікації.

Д. В. Ольшанський та інші психологи відзначають такий аспект природи масової комунікації, який поза всяким небажанням і благими настроями організаторів масовокомунікаційної діяльності змушує говорити про особливу

форму впливу на свідомість людей. Це аспект специфічної, мозаїчної, а не причиново-наслідкової верстки (розташування й подачі) інформаційних повідомлень на сторінках газет, журналів, у радіо- і телепередачах.

Для психології сприймання у масовій комунікації, вважає Д. В. Ольшанський, більш ніж природним є пов’язувати всю “мозаїку” повідомлень, які надходять, не через причиново-наслідкові відношення (які безпосередньо не представлені аудиторії), а ніби “через інтервали”.

Мозаїчність структури створює суперечність між справжнім змістом висвітлюваної події і відведеними для її демонстрації вузькими часовими межами. У результаті інформація може перетворюватися в дезінформацію, резонанс буде заглушувати й одурманювати здорову думку, в голові зазвучить хаос

Через це, як відзначають в останні роки дослідники, масова комунікація виконує роль “потужного генератора міфів”.

Зважаючи на викладені особливості медіазасобів і процесу сприймання повідомлень, необхідно визнати, що масова комунікація продукує різного роду життєві “історії”, особливо репрезентує світ, де реальність існує у ви-

дозміненому вигляді,— вона пропущена через призму бачення професійних комунікантів, а також самих же представників масової аудиторії. Телевізійна, газетна, одне слово, медійна реальність витворюється на основі замішаної на правді — неправді, яку називають міфом.

Міф є формою прояву суспільної свідомості і проектується на всі сфери діяльності, через що виникають політичні, економічні, соціальні та інші

 

11.Комунікативна мета та соціальна ситуація якчинник спілкування. 12. Роль смислу в організації процесу масового спілкування.

Фактори масової комунікації:

а) людські (особистісні) фактори:-соціально-психологічні, фактори діяльності комуніканта, соціально-психологічні фактори комуніката, фактори поведінки комуні ката

б) інструментально-технологічні фактори: фактор валідності засобу спілкування, технології спілкування, фактор надійності каналу спілкування;

в ) ситуаційні фактори: фактор часу,простору, третьої особи.

Людські (особистісні) фактори масової комунікації.

Професіональна ж масова комунікація навпаки —виступає самоціллю для комуніканта, є метою його професійно-виробничої діяльності, тому так важливо передбачити всі чинники, які забезпечили б ефективність спілкування.

У першу чергу до них належать:

-мета, з якоюмовець звернеться до людей, що випливає з мотиву, смислу та ситуації

спілкування. Ці фактори є чи не найважливішими в системі чинників масової комунікації.

Від того, ким є комунікатори, в якому вони стані, що хочуть, залежить спілкування також.

Соціально-психологічні фактори комунікант а.

-соціальний статус комуніканта,

- рівень його професіоналізму,

- рівень загальної й когнітивної культури (освіченості),

- рівень інтелектуального розвитку,

- психофізіологічний стан на момент спілкування,

- емоційно-вольові якості,

- поведінкові особливості тощо.

Так, неосвічений комунікант не може забезпечити високої ефективності комунікаційного впливу на аудиторію. Людина, яка звикла поводити себе непристойно, не викличе довіри у співбесідників і не забезпечить належно результату спілкування.

Важливим чинником масового спілкування є психологія мовця або ширше — психологія комуніканта.

Комунікант повинен мати здатність до масовокомунікаційного навіювання та в окремих випадках маніпулювання. Він повинен вміти запалювати людей словом, справою, поглядом.

Комунікант повинен викликати максимальну довіру до себе, оскільки на довірі тримається успіх спілкування. Він має бути “прикладом для наслідування”, бути контактним, володіти емпатією до співрозмовника, тобто розуміти його почуття, психічні стани.

Довіра до комуніканта — запорука ефективного спілкування взагалі ймасового зокрема. Якщо маса має довірливий контакт із комунікантом, то гарантованою є потрібна для нього поведінка маси, яка досягається, зокрема,навіюванням.

У масі знижується здатність до рефлексії й саморегуляції індивіда, він нездатен критично ставитися до комуніканта.

Оскільки комуніканти мають справу переважно зі штучними масами, тобто такими, які створюються людиною, то провідною формою масової комунікації для “гіпнотизера”, вождя, лідера, авторитета, керівника є навіювання, на задній план відходять такі поняття, як зараження та наслідування. Фрейд взагалі вважав, що зараження відбувається тільки між членами маси.

Талант лідера, керівника проявляється в тому, що він володіє засобами ітехніками впливу на людей.

Комунікант є носієм активної ролі, джерелом упливу (зараження, навіювання, маніпуляції), в той час як комунікат є носієм пасивної ролі, “споживачем” впливу (зараження як результат, наслідування, рефлексія, саморегуляція).

До комунікантів належать і так звані “лідери думок”, які є посередниками між засобами масової комунікації й не дуже активними членами маси. Лідери думок не є зовнішніми по відношенню до маси керівниками, їх висуває сама маса на основі повної довіри, відповідності інтересів і потреб лідера інтересам і потребам усіх членів маси.

Основним фактром є комунікаційна мета (ціль) як прогнозований, уявний результат дії, який має бути досягнуто і який зберігається в пам’яті до тих пір, поки реальний результат дії не збіжиться з уявним, тобто поки мети не буде досягнуто.

Кожна мета має свій предметний зміст (мета з точки зору предметності є задумом).

Предметним змістом комунікаційної мети (або задумом) завжди є певна фізична, емоційно-вольова або розумова реакція людей. Тобто мета при масовій комунікації завжди лежить у площині поведінки комуніката.

Якщо мету, яку ставить мовець, досягнуто, тоді можна говорити про високу ефективність спілкування.

Таким чином, будь-який акт спілкування, а тим більше масового, професіонального, передбачає відповідь на запитання «для чого?», «з якою метою?».

Визначення комунікаційної мети є центральним питанням професіонального спілкування.

Від мети залежить вибір засобів, методів спілкування, висування вимог до каналу комунікації, вимог до забезпечення необхідних умов спілкування тощо. Тому так важливо правильно її визначити.

Вибір мети відбувається не випадково. Будь-яка дія повинна бути мотивваною, має бути привід для спілкування.

Приводом може бути опредмечена потреба людини, групи людей, цілого народу тощо, задоволення якої є їхнім смислом. Ця опредмечена потреба називається мотивом. Якщо у людини є потреба зробити добро, то ця потреба має бути виражена у конкретних формах бажання й конкретних предметах людської діяльності, які можуть нести добро. Добро, таким чином, виступає стимулом діяльності людини, а несення його є її смислом.

Мотив визначає зону адекватних для задоволення потреби цілей, а також зону адекватних йому дій. Так, зробити добро, наприклад, у формі матеріальної допомоги передбачає ряд фізичних та інтелектуальних дій, що здійснюються, зокрема, у мовній формі, тобто мовленні. Мовлення при цьому є підсистемою дій, які включаються в загальну систему дій, викликаних мотивом. Мовлення не є самоціллю. Воно по суті не є діяльністю, а є просто дією чи системою дій, які підпорядковані, як й інші, немовні дії, потребам людини. Мовлення — це засіб, знаряддя досягнення певних цілей.

Соціально-психологічні фактори комуніката. До цих факторів, як і у випадку з комунікантом, слід віднести:

- соціальний статус комуніката,

- рівень його професіоналізму,

- рівень загальної й когнітивної культури (освіченості та обізнаності),

- рівень інтелектуального розвитку,

- психофізіологічний стан на момент спілкування,

- емоційно-вольові якості,

- поведінкові особливості тощо.

Важливим соціально-психологічним чинником масового спілкування виступає психологія маси (психологія натовпу, психологія публіки, психологія людини в масі). Власне, знання основ цієї психології дозволяє професійнимкомунікантам майстерно організовувати масове спілкування. Одні комуніканти працюють на формування маси, на масифікацію особистості, аби вона ставала частинкою маси, інші — керують масами, використовуючи поведінкові особливості людини, сформовані перебуванням у публіці чи натовпі.

Якщо керівництво масою здійснюється через використання уже “готових (сформованих) зразків” поведінки, то формування маси, тобто масифікація особистості, здійснюється через зміну когнітивних структур свідомості особистості, зміну її емоційного досвіду, формування стереотипів поведінки.

Механізм “роботи” з масою — однаковий для всіх комунікантів: через масифіковану індивідуальну свідомість впливати на особистість, яка чинитиме так, як усі, бо вона є частинкою маси. Чим більш масифікована особа, тим краще вона піддається впливам.

Втягувати людину в масу — це завдання номер один для масової комунікації. Механізм цього втягування (масифікації) такий: використовується масове в людині, на основі нього фахівці ще більше навіюють індивіду масові речі (настрої, думки). Таким чином, масифікація людини в масовій комунікації має поетапний прогресуючий характер.

Як відомо, з точки зору природи мас, маси бувають принципово двох форм:

1) організовані, штучні маси, які створюються фахівцями, ведуться ліде-

рами, вожаками, і

2) стихійні, неорганізовані маси, які самі висувають лідера, вожака.

Сучасна індустрія масової комунікації має справу переважно з першою формою мас.

Відповідно є психологія організованих і стихійних мас.

Особливістю психології організованих мас, з точки зору масової комунікації, є:

- психологічна здатність до наслідування одне одного в масі, а також у ре-

зультаті вербального навіювання, маніпуляції або зараження;

- збереження, проте, високого рівня рефлексії та саморегуляції в членів маси. Розумні люди потребують особливих аргументів від комуніканта для переконання їх, зараження діє на них слабко. Але коли щось відповідає їхнім потребам, переконанням, тоді й розумні люди легко піддаються простому зараженню емоціями, на фоні яких легше діє й нескладна аргументація, або й без неї члени маси зазнають сугестії.

Схильність до наслідування є важливою особливістю психології мас. Власне через наслідування людина стає частинкою маси. Готовність до наслідування, зараження, навіювання, переконання — це основні чинники, якіроблять комуніката “придатним” до спілкування і які в той же час свідчать про те, що маса не є спочатку стовідсотково пасивною: вона через природою дані їй особливості виявляє “своє ставлення” до комунікаційних намагань лідера маси. Адже комунікаційна влада — це не тільки дар впливати, це ще й здатність і готовність публіки, натовпу сприймати той вплив. Якщо кому-

нікаційна інтенція лідера не відповідає психології маси, то комунікація не буде ефективною. Через це необхідно моніторити психологію маси і враховувати її під час організації спілкування.

Наслідування, на думку Г. Тарда, вважається основою розвитку суспільства, важливим механізмом поширення всього нового в діяльності й поведінці. Масова комунікація тут виконує чи не найголовнішу функцію, адже її каналами поширюються “зразки соціальної поведінки”, наслідуючи які люди стають членами однієї соціальної спільноти — маси.

Проте схильність до наслідування в кожного індивіда своя, через неї виявляється опір людини масифікації. Відомо, що основними чинниками схильності до наслідування є:

- вік — старша людина менш схильна до наслідування;

- стать — чоловіки менш схильні до наслідування;

- рівень освіченості — менш освічений стає більш схильним до наслідування;

- рівень політичної й загальної культури — менш культурні більш схильні до наслідування.

Що ж є характерним для психології стихійних мас? Це:

- здатність до зараження (запалення) одне одного, а також зараження збоку комуніканта;

- низький рівень рефлексії та саморегуляції в членів маси;

- занижений рівень наслідування в результаті психологічної неготовності маси до вербального навіювання збоку “незваного лідера”, але підвищений рівень наслідування в результаті чиїхось маніпуляцій чи запального впливу членів маси одне на одного.

Зараження одне одного в масі може бути, але воно не пов’язується з масовим спілкуванням, воно швидше є продуктом міжособистісного спілкування.

Для психології мас важливі так звані пасивні фактори (згода; готовністьвіддатися своїм прагненням, бажанням; інтерес до комуніканта, відповідність власних поглядів поглядам комуніканта і т. д.).

Ефективність впливукомуніканта на масу завжди залежить від готовності членів маси до навіювання, зараження, наслідування, від довіри до комуніканта. Крім того, навіювати можна лише те, що відповідає потребам та інтересам комуніката.

Важливим чинником масового спілкування є статус маси у момент спілкування — наскільки вона є цілісною, наскільки члени маси єдині у своїх прагненнях та поглядах, наскільки їх об’єднує масова свідомість, наскільки слабка рефлексія та саморегуляція у членів маси. Зрозуміло, що легше масифікувати людину чи здійснювати керівництво масою, якщо вона цілісна, єдина, з послабленою рефлексією та саморегуляцією. Такою масою легко керувати, така маса легко поглинає людину. Вона в такій масі легко піддається впливам, оскільки в людини нівелюються почуття та логічне мислення. Гітлер писав у “Майн кампф”, що у масових зібрань мислення вимкнено і варто використовувати цей стан; він забезпечує виступам найбільший ступінь впливу, тому треба відправляти всіх на збори, де вони стають масою, хочуть вони того чи ні.

Фактори поведінки комуніката (пасивні чинники). Знаючи те, що впливає на поведінку члена маси або мас, можна прогнозувати реакцію аудиторії й керувати її поведінкою.

Насамперед слід пам’ятати, що, по-перше, маса не діє, вона поводить себе певним чином (маса не займається діяльністю, тобто свідомо не підходитьдо організації своєї активності); по-друге, масова поведінка залежить від того, який рівень — емоційно-дієвий чи раціональний — переважає в масовій свідомості, а масова поведінка є практичним виявом масової свідомості.

У цілому масова свідомість більш піддатлива впливам, ніж індивідуальна, тому керувати масовою поведінкою легше, ніж поведінкою конкретної особи, оскільки особа більш раціональна, розважлива, схильна до аналізу своїх вчинків та інформації, яка потрібна їй для прийняття рішень, включає поведінкові акти в певний вид діяльності та контролює їх. Маса ж менш раціональна, більш емоційно-дієва, тому вона легше піддається впливам.

Поведінка кожного члена маси залежить не від його власної волі, бажання, потреби, а від тих стереотипів, зразків поведінки, які існують у масі.

Насправді ж, маса може поводити себе за внутрішньозмістовими законами, які для нормальної людини є незрозумілими, бо маса “живе” за своїми правилами, особливо коли вона стихійна, неорганізована.

Штучні ж маси більш передбачувані й керовані у своїй поведінці. Це означає, що питання стихійності чи нестихійності поведінки мас відносне. З точки зору природи маси, її поведінка завжди закономірна, бо вона регулюється законами розвитку маси. З погляду сторонньої людини, зовнішнього лідера, вожака, керівника, поведінка, що не відповідає планам чи уявленням комуніканта, є стихійною, ненормативною.

Іншим важливим чинником поведінки маси є її здатність сприймати втручання ззовні.

У рамках теорії масової комунікації можна виділити три рівні втручання в поведінку маси:

1) нульовий рівень — стихійна маса поводить себе, як хоче; вона некерована;

2) рівень керування стихійною масою і її поведінкою — стихійна маса зазнає впливу лідера;

3) рівень керування штучною масою, планування її поведінки, маса поводиться так, як того хоче лідер.

Керівництво поведінкою маси відбувається на основі вивчення механізмів так званої стихійної поведінки.

Основним чинником масової поведінки, як уже зауважувалося, є ступінь співвідношення емоційно-дієвого й раціонального рівнів масової свідомості.

Перебуваючи на емоційно-дієвому рівні, члени маси легко піддаються зараженню, наслідуванню, сугестії, маніпуляції. Коли ж переважає раціональний рівень, маса стає погано керованою “ззовні”. Вона стає дуже активною, члени маси починають займатися діяльністю, а не просто поводять себе. Раціональне в її поведінці веде до саморегуляції й рефлексії, що, зрештою, призводить до виходу членів маси з маси і до її розпаду або перетворення в організовані соціальні групи — рухи, партії, організації. Таким чином, надмірне раціональне — стає ворогом маси!