Маси і соціальні групи. Види мас.

Види мас. Д. В. Ольшанський виділяє такі види мас:

1) великі і малі,

2) стійкі (постійно функціонують) і нестійкі (імпульсні),

3) згруповані і незгруповані, упорядковані і неупорядковані в просторі,

4) контактні і неконтактні (дисперсні, розсіяні),

5) спонтанні (стихійно виниклі) і спеціально організовані,

6) соціально однорідні і неоднорідні.

Цікавим фактом є поділ мас у радянські часи, зроблений В. І. Леніним:

1) прогресивні, революційні і консервативні, реакційні, або антиреволю-

ційні, а також нейтральні, що не визначилися,

2) активні, діючі і пасивні, бездіяльні, “сонні”, що вичікують,

3) згуртовані, дисципліновані, самостійні і розпорошені, неорганізовані,

анархічні,

4) рішучі, екстремістські і нерішучі, боязливі.

Але в цілому, з наукової точки зору, зауважує Д. В. Ольшанський, можна виділити три основні різновиди мас:

1) натовп,

2) зібрана публіка (від глядачів у театрі до учасників мітингів, що мають спільні установки, орієнтації під впливом одного й того самого предмета сприймання в один і той самий момент, готові до дії),

3) незібрана публіка (електоральні маси, аудиторія ЗМІ, прихильники кумирів культури, являє собою поляризовану масу, тобто більшість людей, що мають спільне у мисленні, інтереси яких викликані однаковими стимулами, живуть не одне з одним, а одне біля одного).

Принциповим для розуміння явища “маси” є поділ їх на стихійні і штучні.

Стихійні і штучні маси.

Існує дві форми маси:

- маса природна, стихійна, неорганізована, якавиникає сама собою

-маса штучна, організована, керована.

В теорії мас поняття про першу форму маси розвивали Ш. Сигеле, Г. Ле Бон, Г. Тард, Б.Поршнев; Стихійні маси виникають у результаті дії факторів “пасивного” роду (згода, готовність віддатися відповідним прагненням тощо). Як зауважує російський фахівець із психології мас Д. В. Ольшанський, “масовий стан — це,історично, найбільш природний стан людей, який диктувався їм необхідністю виживати і протистояти природі. Для такого стану була природноюнаявність чинників “пасивного роду”. І нехай пізніше, в історичному розвитку, на перше місце стали виходити більш організовані “штучні” маси, праоснова психології мас нікуди не могла щезнути”

Праоснова формування мас така, що вона передбачає дію спільних для людей, що потенційно об’єднуються в масу, потреб, бажань, зацікавлень, поглядів, принципів. Людей об’єднує це, їм не потрібен “зовнішній керівник”, вони самі народжують свого лідера, який природно відповідає їхнім потребам, уявленням, емоціям. Він — один із них, Той, хто живе потребами свого середовища. Члени такої маси самі себе обтяжують правилами, принципами,стереотипами, звичаями, традиціями, вони самі пишуть свою історію, яка й керує ними та їхніми нащадками через процеси наслідування, зараження й передачі досвіду.

У стихійній масі людей об’єднує не якийсь керівник; вони самі знаходять свою жертву — уособлюють персонально в комусь свій негативізм, оскільки їх єднає швидше ідея боротьби з кимось проти чогось, ніж ідея боротьби за когось і щось. Здебільшого це емоційна основа психології будь-якої маси-спільноти МИ.

Для стихійних мас обов’язкове внутрішнє, міжперсональне спілкування, в середовищі якого вони й формуються; масове спілкування відбувається у вигляді комунікаційної поведінки висунутих самою ж масою лідерів або зовнішніх “вождів”, які хочуть впливати на стихійні маси.

Штучна маса — це продукт організованої праці кількох людей чи однієї особи, соціальних інститутів, які керують людьми, “заганяючи” їх у масу і використовуючи для цього знання про психологію природних, стихійних мас. Керівник маси — це лідер, вожак, авторитет, “гіпнотизер”. Але лідер маси — то не просто особа, то міфологізована постать, “ідеальний батько, друг, керівник”. Члени штучної маси часто самонавіюють собі уявлення про зразкову людину, приписуючи їй те, що вони хочуть бачити в лідерові.

Для створення штучної маси використовуються активні чинники (чиєсьбажання запалювати, навіювати, переконувати).

Ознаки маси

Виділимо такі загальні найважливіші ознаки маси, що зустрічаються в науковій літературі та випливають із досвіду:

1) аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, системного, організованого (на відміну від соціальних груп) утворення у порівнянні з організованістю кожного, хто складає масу, коли він існує окремо. Це створює враження, що маса є статична, нерухлива і вичікує зовнішнього впливу для підтримки існування з боку вожаків, ЗМК тощо;

2) стохастичність, ймовірнісність, а значить, відкритість, розмитість меж, невизначеність щодо складу та якісних характеристик;

3) ситуативність, тимчасовість;

4) гетерогенність, неоднорідність;

5) нестабільність через внутрішню рухливість і динамічність під упливом зовнішніх чинників;

6) бездіяльність, із позицій теорії діяльності, де соціальні суб’єкти розглядаються як діяльні, цілеспрямовані істоти, що планують свою активність. Маса існує на рівні поведінкових актів, що є малоусвідомлюваною, або й несвідомою, активністю соціального суб’єкта;

7) приреченість, конкретна маса недовговічна й часто розпадається, якщо нею не керують чи змінюються умови існування.

На останній ознаці хотілося б зупинитися окремо. Як і будь-який соціальний суб’єкт і як будь-яка жива істота, що має психіку, маса повинна мати уроджений рефлекс мети. Гальмування рефлексу мети, зазначає І. П. Павлов, і його повне зникнення веде до самогубства

Мету ж не може мати несвідомий, ірраціональний, емоційний, неорганізований, аморфний суб’єкт. Ми навіть не говоримо: діяльність мас. А мета — це атрибут діяльності, тобто усвідомлюваної й керованої людиною активності. Поведінка мас може розгортатися лише в

рамках якоїсь, зовнішньої по відношенню до неї діяльності. Такою діяльністю є різні види суспільно-політичної діяльності як організованого процесу, куди “втягуються” маси.

Отже, для підтримання життєдіяльності мас необхідна постійна цільова ін’єкція, яку роблять учасники масовокомунікаційної діяльності. Тобто маса завжди є керований кимось соціальний суб’єкт. Ознаки свідомого й цілеспрямованого в масі — то лише знак вмілого керівництва ними з боку учасників масовокомунікаційного процесу. Таким чином, якщо по відношенню до маси буде відсутня “цільова ін’єкція”,— маса зникне. Сама по собі сформована маса приречена на зникнення або, в кращому випадку, перетворення у соціальну групу за умови, що члени маси починають діяти, а значить ставити цілі.

Діюча маса — це вогонь, до якого треба підливати масла і від чого цей вогонь спалахує ще більше. Маса постійно потребує обґрунтування своїх емоційних дій. Тому коригування масової думки має бути постійним. Оскільки маса не аналізує, то боятися, що корекція думки не пройде,— не варто. Маса прийме будь-яку корекцію, якщо тільки привнесена аргументація не буде очевидним глупством.

Зібрана публіка

Відмінність публіки, скажімо, від натовпу очевидна. За визначенням Ю. Шерковина, натовп — це насамперед “контактна, зовні не організована спільнота, яка відзначається високим ступенем конформізму індивідів, що її складають і які діють надзвичайно емоційно та одностайно

Контактність членів маси, безпосередня активна участь людей у масових акціях- обов’язкова вимога до натовпу.

Виділяють чотири основні типи натовпу:

1) випадковий натовп (як приклад, натовп на вулиці, де трапилася пригода);

2) експресивний натовп (сукупність людей, що виражають радість абогоре, гнів або протест);

3) конвенційний натовп (нагадує зібрану публіку на спортивних змаганнях, політичних мітингах; керується у своїй поведінці певними правилами, нормами);

4) діючий натовп (агресивний, панічний, здирницький, повстанський).

Від натовпу публіка відрізняється, якщо так можна сказати, більшою інтелігентністю, відносною раціональністю, толерантністю, певним спокоєм, зовнішньою пасивністю. Але ці ознаки легко втрачаються під упливом емоційного збудження, афекту. Скажімо, зібрана публіка на мітингу, зборах швидко трансформується в натовп.

Зібрана публіка, як, зрештою, й натовп, може бути об’єктом впливу ЗМК (збір біля радіоприймача, телевізора, у кінотеатрі і т. д.). Вона, як і натовп в окремих випадках, може виводитися засобами масової інформації на вулиці, мітинги, збори. Після зовнішнього, фізичного об’єднання в одному приміщенні під дією впливу на всіх одних і тих самих стимулів, наприклад ЗМІ, серед публіки, вважає Д. В. Ольшанський, утворюються певні подібні або загальні реакції, переживання або стійкі орієнтації. Ця публіка швидко усвідомлює свої настрої, що підсилює враження. До зібраної публіки входять люди, які не тільки мають подібні емоційні переживання, а й просто цікавляться одним і тим самим предметом. Це породжує певний раціональний компонент, що нівелює надмірні емоції. Окрім загальних емоцій, зібрана публіка відзначається подібністю установок, орієнтацій і готовністю до певного типу дій.

За визначенням Я. Щепанського, “зібрана публіка — це гуртування певної кількості людей, які відчувають подібне очікування певних переживань або цікавляться одним і тим же предметом. Ця загальна зацікавленість і поляризація установок навколо одного й того самого предмета або однієї й тієї самої події — основа її відокремлення. Наступною рисою є готовність реагувати певним чином. Ця подібність установок, орієнтацій і готовність діяти — основа об’єднання публіки

Звертаємо увагу на ознаку “готовність”, що принципово відрізняє публіку від натовпу. Натовп завжди діє певним чином, публіка лише готова до дії.

Найбільш цікавою з погляду масової комунікації та журналістики є незібрана публіка. Це та публіка, про яку Г. Тард писав як про особливий, штучний натовп, що виникає під упливом мас-медіа, це видозмінений натовп, коли “замість людей,— пишуть М. Н. Корнєв і В. М. Фомічова, аналізуючи теорію Тарда,— які зібрані на одному просторі в один і той же час, з'являються розсіяні індивіди, що стають об'єктами впливу мас-медіа.

Іншими словами, замість натовпу з'являється публіка. Тард каже, що засоби комунікації зробили некорисним зібрання людей, де вони мали можливість інформувати, а також наслідувати одне одного. Мас-медіа проникають до кожного дому, впливають на кожного окремого індивіда та перетворюють його на члена певної маси (публіки) — читачів, слухачів, глядачів. Тард зауважує, що, не дивлячись на те, що всі індивіди знаходяться у себе вдома окремо, вони все одно існують разом. При всій своїй несхожості вони є подібни один до одного. Тобто розвиток засобів масової інформації замінює натовп природний на натовп штучний. При цьому цей штучний натовп зберігає майже всі властивості натовпу природного.

Різниця між натовпом та публікою має скоріше формальний характер. В натовпі має місце фізичний контакт, в публіці — існує суто психічний зв'язок. Взаємний вплив при фізичному контакті забезпечується близькістю тіл, звуками голосу, характеристиками погляду. Тому натовп характеризується більш швидкими реакціями та діями, скоріш заражається певними емоціями та спроможний проявляти надмірний ентузіазм або паніку. Всі ці процеси обумовлюються наявністю сенсорного зараження. При психічному контакті взаємний вплив

також забезпечує загальність думок та почуттів, що викликаються формою та змістом інформації, яка подається мас-медіа. При цьому публіка, звичайно, є більш помірною — вона повільніше включається до дій — героїчних або жорстоких. Такі наслідки забезпечуються так званим "інтелектуальним зараженням", яке існує в абстрактному і разом з тим у реальному об'єднанні людей, що називається публікою

Поляризована маса може існувати в різних формах, у тому числі й у вигляді публіки незібраної, розпорошеної, але об’єднаної психологічно за допомогою ЗМІ.

 

У незібраній публіці зовні не проявляються феномени, характерні для натовпу або зібраної публіки. Не проявляється в такому обсязі “емоційне зараження”, не зникає повністю рефлексивність і не розвивається в повному обсязі процес деіндивідуалізації. Однак зараження відбувається, але це зараження з боку радіо або телебачення…

 

Масова аудиторія.

Незібрану публіку, яка формується мас-медіа, є її постійним споживачемназивають ще масовою аудиторією або просто аудиторією. Але на відмінувід класичного розуміння аудиторії як сукупності конкретних індивідів, щосприймають разом один і той же предмет, інформацію (аудиторія фільму вкінотеатрі, вистави в театрі, лекції), масова аудиторія — це прояв незібраної публіки як сукупності “масових людей”, схильних до масифікації і під-

датливих сугестії збоку ЗМК та здатних перетворитися в активну масу (на-

товп, зібрану публіку).

Вона не керується певними своїми правилами,не є діяльною, а стає лише об’єктом зовнішнього впливу, оскільки така аудиторія внутрішньо безособова. Вона має дистанцію між собою та відправником інформації, не може реагувати і висловлювати свій погляд із приводуповідомлень.

Масова аудиторія може інспірувати політичні дії, а також впливати навладу. “… Аудиторія, як і будь-яка категорія суб’єктів соціальної дії, не має повноїсвободи дії. Вона є об’єктом рекомендацій, впливів та обмежень”

Масова аудиторія може бути об’єктом купівлі-продажу, коли комерційний канал намагається переконати клієнтів розмістити рекламу, то він продає аудиторію своїх телепередач. Через це масова аудиторія виступає як статистичний та ринковий об’єкт.