Б. Ятрогенії, пов’язані з хірургічним втручанням.

 

Ятрогенні захворювання, які виникли внаслідок хірургічного втручання зустрічаються значно рідше, ніжінші патологічні стани, обумовлені медичними факторами. Проте, саме цей діагноз ятрогенної патології найлегше встановити, тому що ятрогенні фактори при хірургічному втручанні більш очевидні. Простіше виявити які помилки хірурга вплинули на протікання захворювання і привели до розвитку ятрогенної патології.

Серед хірургічних ятрогеній найчастіше зустрічаються:

· невиправдано широкі операції;

· випадкові пошкодження органів і судин;

· тривала катетеризація крупних венозних судин та інші.

 

Якщо хірургічне втручання привело до розвитку спайкової хвороби, демпінг-синдрому, порушення вуглеводного обміну, то такі патологічні процеси теж розглядають як ятрогенну патологію.

В хірургічному стаціонарі можлива діагностика ятрогенної патології, що безпосередньо не пов`язана з діяльністю лікаря-хірурга і є супроводжувальною хірургічною ятрогенією. До таких медичних факторів, які приводять до тяжких ускладнень при оперативному втручанні, відносяться наркоз і аналгезія, реанімаційні заходи. До розвитку ятрогенної патології можуть привести тривале парентеральне харчування та гемодіаліз.

 

Таким чином, ятрогенні патології, викликані хірургічним втручанням мають дві основні причини. Перша - обумовлена великим ризиком і важкістю оперативного втручання, які ускладнюються проведенням наркозу та анестезії. При виникненні ятрогенної патології в таких умовах ні лікар, ні медична установа не повинна нести юридичної і фінансової відповідальності. Звичайно, що відсутність юридичної відповідальності може бути лише в тих випадках, коли до операції від пацієнта була отримана поінформована згода.

Якщо операція широко не впроваджена в медичну практику і може бути розцінена як наукове дослідження, то поінформована згода від пацієнта має бути отримана в письмовій формі. В такому документі необхідно указати на можливий розвиток ятрогенної патології внаслідок запропонованого оперативного втручання.

Друга причина розвитку ятрогенної патології, внаслідок хірургічного втручання, обумовлена помилками в техніці операції або анестезії, невірно обраним методом або тактики. Такий вид ятрогенної патології частіше над усе пов’язаний з недостатньою кваліфікацією лікаря. В цьому випадку суд може призначити виплату компенсації пацієнту або його родичам.

 

В. Реанімаційні ятрогенії.

 

Реанімаційні ятрогенії – вид ятрогенної патології, розвиток якої був обумовлений проведенням реанімації або інтенсивною терапією термінальних станів.

Реанімаційні ятрогенії можуть бути умовно поділені на слідуючи групи:

 

1-а група - ятрогенії, викликані помилками медичного персоналу при хірургічних маніпуляціях:

· пункція серця;

· пункція або катетеризація вен;

· трахеотомія;

· інші маніпуляції.

2-а група – ятрогенії, обумовлені гіпоксичним пошкодженням органів і тканин, які розвиваються після успішної реанімації.

 

При визначенні танатогенезу значні труднощі виникають при відокремленні основного патологічного процесу від ятрогенії, яка була наслідком реанімаційних заходів. Проте, в значній кількості випадків причиною смерті є не реанімаційна ятрогенія, а неефективна реанімація.

Тому, з етичної точки зору, коли мова йде про захворювання, які розвиваються внаслідок проведення реанімаційних заходів, більш коректно говорити не про ятрогенну патологія, яка викликана медичними факторами, а про реанімаційні ускладнення.

 

До реанімаційних ускладнень відносять:

 

· травматичні ускладнення:

пов’язані з маніпуляціями на серці:

- пошкодження при масажі серця;

- пошкодження при пункції серця;

- пошкодження при катетеризації крупних вен*

пов’язані з маніпуляціями на органах дихання:

- ускладнення інтубації трахеї;

- ускладнення при проведенні трахеотомії;

- ускладнення при штучній вентиляції легень;

 

· нетравматичні ускладнення:

ускладнення від трансфузійної терапії:

- гостре розширення серця;

- повітряна емболія;

- тромбози та емболії;

- поттрансфузійний шок;

- цитратна інтоксикація;

- пирогенні реакції;

- синдром масивних трансфузій;

- інші;

ускладнення при детоксикації організму:

- промивання шлунку;

- кишковий діаліз;

- гемодіаліз;

- перитонеальний діаліз;

- ускладнення при проведенні гіпербаричної оксигенації;

- розвиток осмотичного нефрозу при використанні методів форсованого

діурезу;

септичні ускладнення при катетеризації вен;

хвороби оживлення організму:

- постанотоксична енцефалопатія;

- кардіопульмональний синдром;

- печінково-нирковий синдром;

- постанотоксична ендокринопатія.