Дефекти надання медичної допомоги.

 

Поняття дефектів надання медичної допомоги має три основні критерії:

· медичний;

· соціальний;

· юридичний.

 

Медичний критерій дефектів надання медичних послуг визначається некоректними діями медичних працівників з точки зору стандартів, норм, правил надання медичних послуг.

Соціальні та юридичні критерії дефектів надання медичної допомоги визначаються суспільною небезпекою та характером приступних дій або бездіяльності медичних працівників. В таких випадках покарання передбачено конкретними статтями Кримінального кодексу України.

 

Вище зазначалось, що під дефектом надання медичної допомоги розуміють неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків, яке обумовило помилкову профілактику, діагностику, лікування пацієнта і спричинило несприятливий наслідок.

 

За характером дефекти надання медичної допомоги поділяють на:

 

- дефекти організації медичної допомоги;

- дефекти профілактики;

- дефекти діагностики;

- дефекти лікування.

 

Дефекти організації медичної допомоги – порушення в лікувально-профілактичному закладі правил, норм і порядку надання медичної допомоги, які регламентовані наказами Міністерства охорони здоров’я України, положеннями, інструкціями і іншими нормативними документами.

 

Дефекти профілактики – допущення помилок при проведенні щеплень, а саме:

· недотримання графіку вакцинації;

· використання недоброякісних вакцин;

· помилки в техніці проведення щеплень;

· неврахування анамнезу пацієнта.

 

Дефекти діагностики – помилкове або несвоєчасне виявлення патологічного процесу у хворого на різких етапах надання медичної допомоги.

 

Дефекти лікування – неякісне лікування, що збільшило розвиток наявної патології або призвело до іншого несприятливого наслідку.

 

Дефекти медичної допомоги поділяють на:

А. Дефекти догоспітального періоду надання медичної допомоги.

Б. Дефекти госпітального періоду надання медичної допомоги.

 

Догоспітальний період характеризується проведенням профілактичних заходів, першим етапом діагностики та амбулаторного лікування. Для більшості пацієнтів цей етап є завершальним.

Догоспітальний період представлений швидкою медичною допомогою, поліклініками, травматичними пунктами та іншими лікувально-профілактичними закладами, які не призначені для надання медичної допомоги в умовах стаціонару. Дефекти надання медичної допомоги на цьому етапі виникають часто за рахунок специфіки періоду. На початковому етапі симптоматика захворювання майже завжди проявляється не в повному комплексі або захворювання взагалі може протікати атипово.

 

Госпітальний період починається з надходження хворого до приймального відділення стаціонару. До цього етапу дефекту госпітального періоду відносять необґрунтовану відмову в госпіталізації пацієнта. До першої ланки лікувально-профілактичних закладів, що надають медичну допомогу в госпітальному періоді відносять: районні, міські лікарні, медсанчастини, деякі відомчі лікувально-профілактичні заклади.

 

Причини дефектів медичної допомоги криються в об’єктивних та суб’єктивних факторах, які умовно поділяють на 2 основних блоки:

· порушення організації медичного обслуговування;

· недостатність професійних та моральних якостей медичних працівників.

 

Схематично причини дефектів медичної допомоги представлені на рис. 14.3.

 

Причини, що обумовили виникнення дефектів, пов’язаних з порушенням організації медичного обслуговування:

· недостатня кваліфікація керівництва лікувально-профілактичного закладу, а саме:

а) недостатні знання специфіки діяльності лікувально- профілактичного закладу;

б) недостатні професійні знання та навички в галузі управління персоналом;

в) відсутність лідерських якостей та вмінь управляти змінами;

 

 

 

Рис.14.3. Причини дефектів надання медичної допомоги.

г) нестача здібностей до навчання та удосконалення майстерності керівника закладу;

д) брак в управлінні матеріально – технічним забезпеченням, енергетичним і транспортним обслуговуванням лікувально-профілактичного закладу;

е) недостатній контроль за якістю медичної допомоги;

ж) нераціональний розподіл фінансових і трудових ресурсів;

з) порушення стандартів, норм, правил надання медичної допомоги;

і) неякісна організація праці в лікувально-профілактичному закладі.

 

· недостатній рівень медичного обслуговування:

а) відсутність необхідних засобів діагностики і лікування;

б) неякісне транспортування хворого;

в) недостатня якість харчування;

г) недостатня якість догляду за хворими.

 

 

Сутність дефектів надання медичної допомоги, обумовлених недоліками професійних і моральних якостей медичних працівників обумовлюють такі чинники:

 

- ненадання медичної допомоги хворому;

- нерозпізнане основне захворювання;

- нерозпізнане ускладнення основного захворювання;

- нерозпізнане супутнє захворювання;

- запізніла діагностика основного або супутнього захворювання;

- немотивована відмова від госпіталізації;

- запізніла госпіталізація;

- дефекти при проведенні інструментальних методів обстеження;

- дефекти при призначенні та проведенні медичних процедур;

- некоректне використання лікарських засобів;

- ненадання, запізніле надання або неякісна хірургічна допомога;

- дефекти анестезії та реанімації;

- дефекти вакцинації.

 

Причинами дефектів надання медичної допомоги, обумовлених недоліками професійних та моральних якостей медичних працівників є упущення та недбалість.

Ятрогенії

Термін ятрогенія почав широко застосовуватися в медичній практиці після виходу з друку в 1925 році статті Бумке "Лікар як причина душевних розладів".

Термін ятрогенія має грецьке походження iatros (лікар) та genes (походження). Цей термін означає психогенне захворювання або невроз, що виникають під впливом дій лікаря, його поведінки або слів.

На початку ХХ ст. швейцарський психіатр Є. Блейлер писав, що хвороба може посилюватись, ускладнюватись або виникати внаслідок "недисциплінованого мислення медичного працівника". Це найчастіше спостерігається при обстеженні пацієнта, коли виявляються ранні ознаки хвороби і хворий занепокоєний зміною самопочуття та дуже чутливий до слів медичного працівника.

До середини ХХ ст. під ятрогенією розуміли захворювання, що виникають внаслідок необережних висловів медичного працівника. Згодом стала відмічатись тенденція називати ятрогенними всі захворювання, що виникають внаслідок лікарської помилки.

Проте не всі захворювання, що виникають внаслідок медичних втручань можна віднести до лікарських помилок. До ятрогенії відносять захворювання або смертельні випадки, що виникають внаслідок побічної дії фармакологічних препаратів.

 

Ятрогенні захворювання та реакції перелічені в Міжнародній класифікації хвороб (МКХ), де їх можна знайти як у тризначних рубриках, так і у додатковій класифікації Е.

 

При аналізі ятрогенної патології визначають такі її риси:

- медико-біологічні (патогенетичні);

- медико-соціальні;

- правові.

 

Медико-біологічні риси ятрогенії. Розвиток ятрогеній залежить від індивідуальних особливостей пацієнта, його реактивності, стресорезистентності, індивідуальна неадекватність до дій фармацевтичних препаратів, інших методів лікування та діагностики.

До медико-біологічних рис ятрогеній можна віднести добросовісну оману лікаря, що пов'язана з його недостатньою кваліфікацією, а також при введенні в лікувальну практику нових методів діагностики або лікування.

 

Медико-соціальні риси ятрогеній. Розвиток ятрогеній можливий через помилки в діагностиці захворювання, що пов'язані з застосуванням старого обладнання, строк використання якого закінчився. При недостатньому фінансуванні галузі охорони здоров'я такі ятрогенії вже не рідкий випадок у медичній практиці.

 

Правові риси ятрогенних захворювань пов'язані з необхідністю відшкодування нанесеної шкоди здоров'ю людини, внаслідок медичного втручання.

Захворювання або смерть пацієнта, спровоковані лікарською халатністю теж відноситься до ятрогенної патології. В цьому випадку мова має йти не тільки про економічні санкції але й про кримінальну відповідальність. Ускладнення або розвиток захворювання внаслідок ненадання медичної допомоги до ятрогеній не відносяться.

 

 

Класифікація ятрогеній

На сьогодні немає єдиного загальноприйнятого варіанту класифікації ятрогеній, Тому, в галузі охорони здоров’я використовують декілька варіантів класифікацій ятрогеній:

· за етіологією захворювання;

· за Міжнародним класифікатором хвороб;

· за Калитяєвським;

· за Риковим.

 

Класифікація за етіологією захворювання

 

Класифікує ятрогенні патології, виходячи з етіології захворювання, значення для протікання хвороби і танатогенезу. По цій схемі розрізняють наступні класи ятрогеній:

 

I. Ятрогенії, що пов'язані з профілактичними заходами.

II. Ятрогенії, що пов'язані з діагностикою захворювань.

III. Ятрогенії, пов'язані з використанням фармакологічних препаратів.

IV. Ятрогенії, викликані променевою діагностикою або лікуванням.

V. Ятрогенії, що пов'язані з використанням медичного інструментарію та матеріалів (введення в серцево-судинну систему алопластичних матеріалів, катетеризація судин, використання водіїв ритму серця та інше).

VI. Ускладнення які виникають при переливанні крові.

VII. Смерть внаслідок наркозу.

VIII. Ятрогенії, які виникають внаслідок хірургічних втручань.

IX. Ятрогенії деонтологічного характеру.

 

 

Класифікація за Міжнародним класифікатором хвороб

 

Класифікацію ятрогеній розроблену на положеннях Міжнародного класифікатору хвороб широко застосовують в ряді країн. Розрізняють такі класи ятрогенних захворювань:

1. Ятрогенії, що виникають при хірургічних захворюваннях та оперативних втручаннях, з уточненням захворювання та характеру оперативного втручання.

2. Ятрогенії, які викликані медикаментозним лікуванням.

3. Ятрогенії, які викликані профілактичними заходами.

4. Ятрогенії діагностичних заходів.

5. Смерть від наркозу, в тому числі і при премедикації.

 

Класифікація за Калитяєвським

 

Особливістю цієї класифікації є те, що кожен клас ятрогенних патології поділено на підкласи.