Складові характеристики функцій сім’ї

Внутрішньо-сімейні функції	Соціальні функції
· склад сім’ї та його структура; · сімейна комунікація; · сімейна згуртованість; · здатність сім’ї переживати труднощі та перелік засобів, які вона для цього використовує	· соціальний статус; · місце проживання; · матеріальний достаток; · рівень освіти; · стан здоров’я; · соціальна інтеграція; · сімейна історія

 

Функції сім’ї реалізуються як при задоволенні потреб її членів, так і при виконанні замовлення соціального оточення, а отже вони можуть бути соціальними (щодо запитів соціуму) та індивідуальними (стосовно задоволення потреб особистості).

Сім’я, яка гармонійно реалізує свої внутрішньосімейні та соціальні функції має досить високу самооцінку, безпосередню та ясну комунікацію, гнучкі та зрозумілі правила поведінки. Члени таких сімей зорієнтовані 1) на соціальне зростання, 2) їхні соціальні зв’язки тяжіють до відкритості, 3) на позитивні установки та надії, незалежно від етнічного чи соціального стану.

Соціальна та сімейна динаміка функцій проявляється в тому, що їхній перерозподіл відбувається між членами сім’ї відповідного до компетенції останніх та можливостей задоволення їхніх потреб в сім’ї, громаді та суспільстві.

Набуття сім’єю статусу «прийомної» або «дитячого будинку сімейного типу», влаштування на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дещо змінюють звично діючі в сім’ї функції, надаючи їм іншого забарвлення та розширюючи їхнє соціальне значення. Прийомна сім’я зобов’язана

· вести більш відкритий спосіб життя, ніж раніше,

· мати трішки більший внутрішньо-сімейний запас стресостійкості,

· дещо по-іншому організовувати взаємостосунки в своїй родині та планувати проведення свого вільного часу тощо.

Зміни у виконанні сімейних функцій пов’язані із включенням в життя сім’ї низки чинників:

· цільове матеріальне утримання прийомної дитини;

· повноваження батьків та членів сім’ї стосовно прийомної дитини;

· розширення своїх контактів за рахунок родичів прийомної дитини;

· внесення відповідної регламентації життя, зумовленої розширенням соціального компонента.

Влаштування на виховання двох і більше дітей значно розширює коло соціальних функцій сім’ї. У випадку створення дитячого будинку сімейного типу відбувається перерозподіл не лише соціальних функцій, а й внутрішньо сімейних установок – родина стає більш орієнтованою на виховній та соціалізуючий функціях, що певним чином деформує родинні стосунки.

Зміна звичного способу виконання своїх функцій членами родини за рахунок розширення їхнього соціального значення може привести до неочікуваних і небажаних змін, різних викривлень, як-то: гіпертрофічного сприймання нової своєї ролі, чи її недооцінки тощо. Така ситуація стає стресовою для сім’ї, може ініціювати включення механізмів психологічного захисту і тим самим призвести до деформації сімейних стосунків, що може негативно впливати на розвиток та виховання дитини/дітей.

Необхідно враховувати ситуації, коли у функціонуванні сімейної системи виникають порушення, які можуть провокуватися влаштуванням на виховання нового члена родини:

1) функціональна цінність члена сім’ї по-різному трактується її членами;

2) функція виконується спотворено чи частково;

3) ігнорується поведінка одного із членів сім’ї;

4) функція нав’язується члену сім’ї і не відповідає його індивідуальним або віковим особливостям;

5) зміни в ситуації зумовлені необхідністю різкої переміни звичного сімейного життя: переїзд, зміна виду діяльності тощо;

6) розуміння внутрішньосімейних функцій вступає в протиріччя з їхнім загально соціальним тлумаченням, релігією, територіально діючими традиціями тощо.

Створення прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу розширює соціальну сторону всіх сфер функціонування родини, висуває підвищені вимоги до її внутрісімейного життя. Одним із завдань соціального працівника в таких ситуаціях є оцінка потреб прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, що становить основу планування соціальної підтримки родини в процесі реалізації соціального супроводу.

Процес вивчення потреб родини є аналогічним до вивчення потреб дитини. Першим кроком вивчення ситуації в прийомної родині чи дитячому будинку сімейного типу є аналіз різних характеристик сім’ї, ознайомлення з сімейними традиціями, визначення ресурсів її та її найближчого оточення шляхом будь якого з наведених вище способів. Це дозволить розуміти наявні й потенційні зміни в сім’ї [5].

Таблиця 5.3.

Оцінка потреб прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу щодо створення сприятливих умов щодо розвитку,
виховання і утримання дитини

	Складові оцінювання	Стан на момент оцінки	Очікувані зміни
1.	Стан здоров’я членів сім’ї
2.	Адаптація сім’ї до прийомної дитини/вихованця
3.	Взаємостосунки між членами сім’ї (наявність конфліктів, проблем та ін.)
4.	Готовність членів сім’ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами
5.	Створення умов для проживання дитини
6.	Взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців
7.	Вміння батьків вирішувати проблеми дітей
8.	Орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя

 

Стан здоров’я членів сім’ї багато в чому є результатом способу життя родини, в першу чергу, ставленням до свого здоров’я. Тому в плані соціального супроводу (в частині допомоги сім’ї) важливо не тільки звернення до лікарів, а й формування здорового способу життя в сім’ї.

Адаптація сім’ї до прийомної дитини/вихованця,взаємостосунки між членами сім’ї (наявність конфліктів, проблем та ін.), готовність членів сім’ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами, створення умови для проживання дитини, взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців, вміння батьків вирішувати проблеми дітей, орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя більш детально буде розкрито в наступних розділах.

Готовність батьків до виховання прийомних дітей передбачає достатній рівень розуміння власного життя та його усвідомлення, наявність у них певних особистісних якостей та рівень їх розвитку [1]. Оцінити рівень готовності батьків до виконання нових соціальних функцій – вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування, можливо лише за умови використання методик соціальної діагностики (див. тему 4).

 

Планування соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу передбачає періодичне планування соціальної роботи з дитиною, батьками, членами родини, соціальним оточенням тощо.

План соціального супроводу містить конкретні заходи, які є актуальними на відповідний строк його реалізації щодо забезпечення потреб дитини у розвитку та вихованні, створення умов для підвищення виховного потенціалу сім’ї для утримання, виховання та розвитку прийомної дитини, дитини-вихованця.

План соціального супроводу розробляється для кожної дитини персонально на основі оцінки потреб прийомної дитини/дитини-вихованця та індивідуального плану дитини. План соціального супроводу складається з двох частин: план забезпечення потреб дитини у розвитку й вихованні та план створення умов щодо розвитку й виховання дитини в прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу.

Базова інформація щодо розробки плану соціального супроводу при влаштуванні дитини до прийомної сім’ї/ДБСТ міститься в оцінці потреб дитини і сім’ї. Процес планування здійснюється за участю прийомних батьків/батьків-вихователів й дитини, якщо дозволяє вік, стан здоров’я. При складанні Плану створення умов щодо розвитку і виховання дитини у прийомній сім’ї/ ДБСТ використовується інформація та рекомендації спеціалістів регіонального центру, які здійснювали підготовку даних про прийомних батьків, батьків-вихователів і проводили їх навчання з метою розвитку та підвищення виховного потенціалу.

План соціального супроводу затверджується директором центру соціальних служб, котрий відповідає за здійснення соціального супроводу. Протягом першого року функціонування прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу план соціального супроводу складається на півріччя. При складанні плану на друге півріччя враховується перша оцінка потреб прийомної дитини, дитини-вихованця, яка за потреби переглядається та коригується. Надалі план соціального супроводу формується на рік.

Структура плану соціального супроводу. Структура плану соціального супроводу визначена з орієнтацією на основні проблеми: адаптація дитини до умов сімейного життя; здоров’я; контакт з біологічними батьками, родичами; освіта та навчання; особливості характеру; соціальні проблеми; фізичний розвиток; юридичні питання тощо. Планом передбачено 1) розробка заходів, спрямованих на забезпечення дитини в розвитку та вихованні і 2) створення умов щодо розвитку й виховання дитини в прийомній сім’ї / дитячому будинку сімейного типу

Забезпечення дитини щодо розвитку та виховання передбачає характеристику позицій, відносно яких провадилася оцінка потреб прийомної дитини/дитини-вихованця. Планування заходів щодо створення умов для розвитку й виховання дитини в прийомній сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу базується на пунктах, які попередньо були визначені при оцінці потреб сім’ї.

У плані соціального супроводу фіксуються такі позиції:

· конкретні потреби – питання, які мають бути вирішені – проведення медичного обстеження дитини, пошук біологічних родичів, організація оздоровлення, влаштування дитини до дитячого садка тощо;

· необхідні заходи для забезпечення потреб – що необхідно зробити для його вирішення конкретного питання;

· термін виконання – планований термін розв’язання проблеми;

· результат – що планується досягти в процесі реалізації запланованих заходів

· виконавець – особа, яка відповідає за розв’язання проблеми (соціальний працівник, батьки, дільничний педіатр та ін.)

План соціального супроводу розробляється на основі інформації про індивідуальні потреби конкретної дитини і має включати ті позиції, які є актуальними на відповідний термін реалізації соціального супроводу.

Доволі часто в практиці реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу при плануванні певних заходів щодо надання соціальної допомоги соціальні працівники зміщують акценти обов’язків по вирішенню окремих потреб та проблем, беручи на себе ряд повноважень, які мають вирішувати прийомні батьки та батьки-вихователі. У процесі налагодження взаємодії з батьками соціальний працівник має усвідомлювати, що прийомні батьки та батьки-вихователі є законними представниками інтересів дитини і тому при влаштуванні прийомної дитини в сім’ю саме батьки беруть на себе основні обов’язки щодо виховання, розвитку, забезпечення дитини.

Соціальний супровід виступає не як заміна піклування про прийомну дитину або дитину-вихованця, а як організація соціальної підтримки та допомоги прийомним батькам та батькам-вихователям у розв’язанні тих питань, які вони самостійно не можуть ефективно виконати.

Йдеться про те, що соціальний працівник при розробці плану соціального супроводу за умови потреби розвитку ігрових навичок дитини не буде щоденно приходити і гратися з вихованцем, а акцентує увагу батьків на необхідності використання певних ігрових методик, проконсультує або надасть методичну пораду щодо того, яким чином це робити. У випадку необхідності проходження медичного огляду дитини соціальний працівник налагодить контакти з медичною установою щодо можливості проходження огляду всіх спеціалістів за один день і скерує батьків на те коли і де це буде відбуватися.

Виходячи із обов’язків прийомних батьків,батьків-вихователів більша частина пунктів плану соціального супроводу має фіксувати їх як безпосередніх виконавців. При цьому, залучення соціального працівника та фахових спеціалістів доцільно планувати у тих випадках, коли батьки не можуть самостійно забезпечити вирішення проблем: юридичне оформлення документів, налагодження взаємодії між представниками різних структур, захист інтересів дитини на рівні органів місцевого самоврядування тощо.

Якщо розглядати розподіл обов’язків прийомних батьків/батьків-вихователів та соціальних працівників щодо забезпечення основних життєво необхідних потреб вихованців, то переважна більшість пунктів буде визначена як «спільна взаємодія». Проте процес соціального супроводу не повинен перетворюватися на постійну та інтенсивну опіку прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу. Основним завданням має бути досягнення максимальної самостійності сім’ї виконувати внутрішньосімейні та соціальні функції.

У випадку, якщо дитина, яка виховується у прийомній сім’ї/ дитячому будинку сімейного типу, має суттєві розлади зі здоров’ям (інвалідність, ВІЛ-інфікована, хронічні захворювання, травми) і потребує постійного медичного нагляду, соціальний працівник спільно з дільничним педіатром розробляє план медичного супроводу дитини, в якому фіксуються медичні заходи, що є необхідними для забезпечення здоров’я та розвитку дитини, а також термін їхнього виконання. План медичного супроводу підписується завідувачем відділення медичного закладу і визначає медичні показання, яких мають дотримуватися прийомні батьки, дільничний педіатр та соціальний працівник. План медичного супроводу переглядається раз на рік при проходженні прийомною дитиною/дитиною-вихованцем обов’язкового медичного обстеження або ж корегується за потребою.

Корегування плану соціального супроводу. План соціального супроводу, за потребою, але не рідше, ніж раз на рік, аналізується та корегується за участю прийомних батьків/батьків-вихователів та дитини з урахуванням її віку та стану здоров’я. При цьому беруться до уваги результати супервізії соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, щорічна інформація про ефективність функціонування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, переглянутий індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилися у складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування..

У разі необхідності, при появі обставин, які потребують термінового вирішення (необхідність медичного консультування, корекція стосунків між членами родини тощо), може бути проведена корекція плану соціального супроводу. Соціальний працівник оформлює відповідну пояснювальну записку щодо обставин, що потребують корегування плану, та переоформлює план відповідно до нагальних потреб дитини.

 

Здійснення соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу. Соціальні працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді використовують різноманітні форми надання соціальних послуг батьками та дітям-вихованцям: консультації, групи взаємодопомоги, тематичні тренінги, тематичні вечори, проведення організованого оздоровлення тощо. Один з напрямів реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу – посередницька діяльність соціального працівника між батьками та службами, установами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахівцями для забезпечення якнайкращих умов виховання дитини у сім’ї.

Візити у сім’ю. Зустрічі соціального працівника та прийомних батьків/батьків-вихователів, частота візитів у сім’ю залежить від етапу адаптації дитини у сім’ї, соціально-психологічного клімату в сім’ї, розвитку стосунків прийомних дітей, дітей-вихованців з членами сім’ї, уміння батьків самостійно розв’язувати проблеми дітей тощо. Рекомендовано, щоб в перший місяць перебування дитини у сім’ї необхідно відвідувати її щотижня, наступні три місяці – один раз на два тижні, в подальшому, протягом першого року функціонування, – за потреби, але не рідше одного разу на місяць; в подальшому – не рідше одного разу на два місяці. Проте ці норми є рекомендованими, якщо цього вимагають потреби дитини або про це просять прийомні батьки, то візити у сім’ю можуть відбуватися частіше. Також слід частіше зустрічатись, за умови, якщо прийомні батьки/батьки-вихователі не мають досвіду виховання дитини-сироти, якщо дитина влаштовується вперше, якщо планується перехід дитини до іншої сім’ї, якщо виникає кризова ситуація або якщо дитина потребує спеціальної допомоги.

Рідше зустрічі можуть бути за обопільною домовленістю між соціальним працівником та прийомними батьками, виходячи із міцності їх стосунків та вимог дітей і їх батьків, визначених планом соціальних послуг. Проте ні за яких обставин не можна зустрічатись рідше, ніж раз на два-три місяці.

Соціальний працівник веде Щоденник роботи з прийомною сім’єю/дитячим будинком сімейного типу, в якому фіксуються окремі проблеми та питання, які вирішуються під час соціального супроводу, форми соціальної допомоги прийомній сім’ї/ дитячому будинку сімейного типу. До таких форм роботи можна віднести: зустріч з батьками, дитиною, телефонну бесіду з батьками, відвідання сім’ї, організацію консультування спеціалістів, оздоровлення дитини тощо.

Зафіксовані види соціальної роботи з сім’єю дають змогу простежувати появу та шляхи подолання кризових ситуацій у родині, крім того демонструють практичну роботу соціального працівника у процесі реалізації соціального супроводу. Записи візитів та реалізації окремих форм роботи, які здійснює спеціаліст, що реєструються у Щоденнику, є підставою для розробки гнучкого графіка роботи соціального працівника.

Ефективність соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу підвищується за умови, якщо окремо з дитиною щодо її проблем і потреб, контактує інший спеціаліст, а не той, хто здійснює соціальний супровід сім’ї і безпосередньо спілкується з прийомними батьками/батьками-вихователями. Такий розподіл сфер діяльності і спілкування підвищує рівень довіри дитини, дозволяє виявити проблемні питання, що не завжди розкриваються батькам та соціальному працівнику, який з ними контактує.

Соціальний працівник повинен підтримувати постійний зв’язок з дитиною, яка знаходиться в прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу, з метою забезпечення її постійної безпеки та задоволення потреб дитини у розвитку. Зустрічі спеціаліста з дитиною мають проводитися щонайменше один раз на місяць., хоча вони можуть відбуватися і частіше, якщо цього вимагають потреби дитини або з таким проханням звертаються батьки. Соціальний працівник, який контактує з дитиною/дітьми, співпрацює з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід сім’ї та визначає першочергові потреби і проблеми дитини.

Виходячи із незначної кількості спеціалістів центрів, практика розподілу соціальних працівників, які працюють з прийомними батьками і дітьми, на жаль, не визначена як обов’язкова умова. Практичний досвід роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді різних регіонів доводить ефективність і доцільність такого розподілу обов’язків.

Соціальний працівник центру у ході соціального супроводу веде Особову справу прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу. На початку створення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу до особової справи обов’язково включаються такі документи:

- копію рішення про створення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу;

- копію договору про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї або угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу;

- копію паспортів прийомних батьків, батьків-вихователів;

- копію свідоцтва про шлюб (розлучення) прийомних батьків, батьків-вихователів (для подружжя);

- копію свідоцтва про народження дитини;

- копію висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

- копію довідки/атестата про освіту або (за необхідності) висновку про рівень розвитку, наданого за висновком психолого-медико-педагогічною консультації;

- копію рішення про надання батькам-вихователям службового житла для функціонування дитячого будинку сімейного типу;

- копію рішення про визначення форми спілкування дитини з біологічними батьками та іншими родичами (за наявності);

- копію довідки про проходження прийомними батьками, батьками-вихователями курсу підготовки, перепідготовки;

- копію наказу про початок соціального супроводу;

- копію обліково-статистичної картки дитини;

- копію індивідуального плану.

Особова справа прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу поповнюється необхідними документами, які формуються чи накопичуються в процесі їх функціонування. Можуть долучатись фото-, відеоматеріали, листування тощо. Справа прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу є документом для службового користування. Відповідальність за її оформлення несе соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід.

Документація щодо здійснення соціального супроводу зберігається у центрі за місцем проживання прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, а в разі відсутності місцевого центру – у міському або обласному центрах.

Міжгалузева взаємодія спеціалістів. Соціальний працівник у ході соціального супроводу виступає як менеджер інтересів дитини і сім’ї у різних установах та організаціях.

За необхідності, враховуючи потреби дитини та сім’ї, соціальний працівник може залучати до співпраці представників та спеціалістів різних структур: місцеві органи виконавчої влади; ограни опіки та піклування; службу у справах дітей; відділ реєстрації актів громадянського стану; паспортний стіл; територіальне дитяче медичне об’єднання; територіальне медичне об’єднання для дорослих; відділ освіти; службу працевлаштування; відділ соціального забезпечення; кримінальну міліцію; міжнародні та громадські організації тощо.

До здійснення соціального супроводу на різних етапах роботи з сім’єю, за потреби, можуть залучатися спеціалісти різного фаху (працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та інших установ і організацій – юристи, лікарі, педагоги, психологи, медичні працівники тощо). В результаті формується мультидисциплінарна команда фахівців, обізнаних з проблемами та потребами конкретної сім’ї. При потребі прийняття рішень соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, щодо форм роботи з дитиною, сім’єю, які потребують різнобічного вирішення, проводиться зібрання спеціалістів з метою обговорення проблеми та прийняття рішень, враховуючи, в першу чергу, інтереси та індивідуальні потреби дитини, яка виховується в сім’ї.

Потреба в залученні до роботи з прийомною сім’єю/дитячим будинком сімейного типу того чи іншого спеціаліста визначаються соціальним працівником відповідно до індивідуальних потреб сім’ї та вихованця в кожному конкретному випадку. Пропозиції щодо залучення фахівців до роботи з прийомною сім’єю/дитячим будинком сімейного типу затверджуються директором центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Основні повноваження структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади (місцевого самоврядування) на етапах створення та функціонування прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу спрямовані на вирішення низки питань, які впливають на якість роботи з сім’єю [5].

Ефективність взаємодії спеціалістів різних структур підвищується у випадку проведення інформаційних заходів щодо висвітлення специфіки функціонування сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які організуються на рівні району, міста. Чим більше інформації отримують спеціалісти, тим легше скоординувати їх діяльність щодо захисту інтересів дитини, вихованця прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу.

Розвиток мережі прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу як соціальних інститутів захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребує налагодження системної міжгалузевої співпраці спеціалістів різних державних структур, що є основною умовою повноцінного забезпечення функціонування таких сімей.

Таблиця 5.4.

Питання, які вирішуються спеціалістами установ та організацій
в процесі соціального супроводу прийомної сім’ї/ДБСТ

Установи, організації	Проблем ПС/ДБСТ
центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді	- соціальний супровід; - психологічні консультації; - групова робота з батьками та дітьми-вихованцями;
відділи у справах сім’ї та молоді	- оздоровлення дітей;
управління (відділи) освіти	- оформлення документів на дітей; - освіта дітей (школа, дитячий садок)
відділи реєстрації актів громадянського стану	- оформлення свідоцтва про народження; - відомості про реєстрацію дітей, біологічних батьків;
служба у справах дітей	- визначення соціального статусу дітей; - захист житлових та майнових прав дітей; - пошук біологічних батьків; - вирішення питань доцільності контактів з біологічними батьками, родичами;
паспортний стіл	- прописка дитини;
територіальне медичне об’єднання	- обстеження потенційних прийомних батьків та батьків-вихователів; - оформлення медичних документів на дітей; - медичний супровід дітей;
управління (відділи) соціального захисту населення	- соціальні виплати на дітей (аліменти, пенсії, грошові виплати); - виплати соціальні виплати на дітей-вихованців та грошове утримання батьків;
служба працевлаштування	- працевлаштування підлітків; - професійна орієнтація;
кримінальна міліція	- відомості про дітей, які потребують опіки; - розшук біологічних батьків.

 

Вирішення конфліктних ситуацій. У разі, якщо між соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід, та членами сім’ї виникають конфліктні ситуації, візити у сім’ю він має здійснювати не самостійно, а разом з колегами, представниками обласного центру, офіційними особами. За результатами такого візиту складається протокол про результати візиту, який підписується всіма представниками, котрі відвідували сім’ю, а також прийомними батьками/батьками-вихователями.

У випадку наявності постійних конфліктних ситуацій (спільні візити у сім’ю протягом трьох місяців) директор соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді повинен з’ясувати причини таких обставин і, за відсутності можливості налагодження контакту між працівником і членами сім’ї, розглянути питання про зміну спеціаліста, що затверджується відповідним наказом.

Скарга на дії соціального працівника членами родини, яка перебуває під соціальним супроводом, подається згідно з чинним законодавством. Для розгляду скарг на дії соціального працівника створюється комісія на рівні республіканського (Автономна Республіка Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, яку очолює директор. До складу комісії входять досвідчені спеціалісти, які здійснюють супервізію, директор центру соціальних служб за місцем роботи соціального працівника. До складу комісії, за їх згодою, залучаються представники місцевих органів самоврядування, громадськості. Персональний склад комісії формує її голова. Рішення комісії доводяться до відома заявника впродовж місяця з дати подання заяви, скарги. У окремих випадках чи при розгляді повторних скарг Державна соціальна служба призначає до складу комісії свого представника.

Захист прав та інтересів прийомних дітей та дітей-вихованців. Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу спрямована не лише на забезпечення соціальної підтримки сім’ї, а й на здійснення контролю за дотриманням прийомними батьками/батьками-вихователями своїх обов’язків. Проведення бесід та спостереження за батьками, дітьми та особами з їх оточення для перевірки забезпечення дотримання прав прийомної дитини/дитини-вихованця, попередження жорстокого поводження та насильства над нею.

При здійсненні соціального супроводу соціальний працівник має право на відвідування сім’ї без попередження заздалегідь (не менше 3-х раз протягом першого року існування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу) з метою здійснення перевірки умов життєдіяльності, задоволеності інтересів та потреб дітей та сімей. Про можливість проведення таких перевірок кандидати у прийомні батьки, батьки-вихователі попереджаються на етапі їхньої підготовки.

У разі виявлення фактів неналежного виконання прийомними батьками/батьками-вихователями своїх обов’язків відповідно до договору про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї або угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, виникнення конфліктних ситуацій між спеціалістом центру соціальних служб і сім’єю, відмови від співробітництва з соціальним працівником ЦСССДМ, який здійснює соціальний супровід, застосовується ряд заходів:

- соціальний працівник готує відповідну службову записку, копія якої зберігається в особовій справі дитини;

- директор ЦСССДМ протягом однієї доби: вживає заходи щодо з’ясування причин ситуації, що склалася, можливості соціального працівника співпрацювати з сім’єю, можливостей прийомних батьків/батьків-вихователів виконувати свої обов’язки належним чином;

- письмово попереджає відповідну службу у справах дітей.

Директор центру соціальних служб вживає заходів щодо проведення соціального інспектування прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу спільно з службами у справах дітей (за необхідності) представників освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ без попереднього погодження з прийомними батьками/батьками-вихователями. Інспектування має відбутися не пізніше, ніж через п’ять робочих днів після офіційного звернення соціального працівника.

Результати соціального інспектування прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу виносяться на розгляд комісії з питань захисту прав дітей з метою вирішення питань, пов’язаних з подальшим перебуванням прийомних дітей, дітей-вихованців у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, та визначення заходів, які необхідно вжити щодо захисту прав дитини тощо.

Порядок здійснення соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу містить ґрунтовне визначення обставин, які характеризують неналежне виконання прийомними батьками/батьками-вихователями своїх обов’язків, що в такому випадку є підставою для вжиття заходів щодо попередження порушення прав дитини, яка виховується в сім’ї, а саме:

- відсутність у дитини необхідного одягу згідно сезону, окремого спального місця, засобів особистої гігієни, призначених ліків, спеціальних пристосувань в межах коштів, що виплачуються державою на утримання дитини;

- несвоєчасне звернення до лікувальних закладів у випадку загрози життю та здоров’ю дитини;

- педагогічна занедбаність дитини з причини неналежного догляду за нею;

- ознаки фізичного/ психологічного насилля;

- скарги дитини, сусідів, педагогів, медиків, представників державних та недержавних організацій, що контактували з дитиною, які не знайшли свого очевидного спростування;

- відмова від передачі дитини біологічним батькам / особам, що їх замінюють, відповідно до рішення органу опіки та піклування;

- нецільове використання коштів, що виплачуються державою на утримання дитини;

- використання праці дитини для здобуття матеріальної вигоди, заробітку;

- тиск на дитину щодо сповідування нею релігії прийомних батьків/батьків-вихователів;

- втягування дитини до протиправної діяльності;

- приховування від державних органів фактів, що несуть загрозу життю, фізичному та психічному здоров’ю дитини, її моральному стану;

- порушення умов договору про створенню прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу;

- невмотивована відмова від розмови з соціальним працівником, від надання інформації щодо прийомної дитини/дитини-вихованця чи умов їх виховання; у контактуванні з дитиною;

- невиконання рішення опікунської ради про форму та порядок спілкування дитини з біологічними родичами / особами, що замінюють батьків;

- перешкоджання соціальному працівнику у відвідуванні помешкання прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу;

- інші протиправні дії відповідно до чинного законодавства.

У випадку відсутності належного реагування з боку прийомних батьків/батьків-вихователів щодо усунення недоліків, виявлення фактів порушення прав дитини, а також виникнення загрози життю та здоров’ю дитини, соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід, негайно інформує про це службу у справах дітей.

Супервізія соціального супроводу. З метою забезпечення якості соціального супроводу, вдосконалення і оптимізації діяльності соціального працівника провадиться супервізія його роботи. Завданням супервізії є професійна підтримка, навчання та наставництво соціального працівника в процесі виконання ним соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, визначення ефективних шляхів такої діяльності.

Супервізія здійснюється за потребою, за особистим запитом соціального працівника або планово. Періодичність обов’язкових заходів щодо оптимізації соціального супроводу здійснюється не рідше одного разу на 3 місяці для сімей, які перший рік виховують дітей, позбавлених батьківського піклування, та один раз на 6 місяців для решти прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу.

Планові супервізії здійснюються безпосередньо керівником соціальної служб, у якій працює соціальний працівник. За необхідності залучаються фахівці та спеціалісти як державних установ, так і громадських організацій, виходячи з того питання, яке потребує фахового розгляду. Позапланові супервізії здійснюються спеціалістами районних, міських, обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.

За результатами проведення супервізії готується письмовий звіт, що містить конкретні рекомендації для соціального працівника, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо ефективної реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу.

 

Періодична оцінка результатів соціального супроводу. Оцінювання ефективності виховання дитини у прийомній сім’ї/ дитячому будинку сімейного типу передбачає збір інформації, її аналіз, складання висновків про створення оптимальних умов виховання дитини, визначення вихованого впливу сім’ї на розвиток дитини і спрямоване на розробку рекомендацій щодо шляхів їх удосконалення.

Таке оцінювання не можна проводити «загалом», воно має ґрунтуватися на порівнянні певних характеристик за певний термін. В