Тема 12 Фінансування експортно-імпортних операцій

1. Альтернативні форми фінансування міжнародної торгівлі.

2. Методи довгострокового фінансування

3. Банківські гарантії}' міжнародних розрахунках.

1. Альтернативні форми фінансування міжнародної торгівлі

Як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом у міжнародній торгівлі набув вагомого значення факторинг. Факторинг (англ. гасіог - посередник) - це інкасування дебіторської заборгованості клієнта з виплатою її суми негайно або по мірі погашення заборгованості. Саме перша форма факторингу включає короткострокове кредитування.

Факторинг уперше виник у СІНА наприкінці 19 ст., а особливо широко почав застосовуватися у практиці комерційних банків промислово розвинутих країн в останні 25- ЗО років. В 1988 р. в Оттаві була прийнята спеціальна конвенція про міжнародний факторинг, і згодом створена міжнародна мережа факторингових організацій - "Расїогз. Тобто факторингові послуги можуть надавати як спеціалізовані фірми, так і факторингові підрозділи банківських установ. Велику роль відіграють взаємні зв'язки факторингових компаній, які можуть надавати одна іншій повну інформацію про боржників.

Метою факторингової операції є прискорення одержання платежу постачальником, який значно покращує свою касову позицію. Факторинг використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Але з метою зменшення ризику, який при факторингу досить значний, банк-фактор ставить досить суворі вимоги до своїх клієнтів. Так, як правило не проводиться факторингове обслуговування підприємств із великою кількістю дебіторів; тих, які випускають нестандарти}' чи вузькоспеціалізовану продукцію і мають відповідно труднощі з її збутом тощо. Факторинг є методом короткострокового фінансування.

Якщо всі учасники факторингової угоди - постачальник, покупець, фактор - є юридичними особами однієї країни, то такий факторинг називається внутрішнім. Якщо одна з сторін є юридичною особою іншої країни, то такий факторинг - зовнішній. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі за відкритим рахунком. В Україні, у зв'язку з особливостями валютного регулювання, зовнішній факторинг ще не розповсюджений.

По складу послуг, що надаються, факторинг може бути конвенційним (широким) або конфіденційним (обмеженим). Історично першим виник конвенційний факторинг. У сучасних умовах це універсальна система фінансового обслуговування клієнтів, що включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками і покупцями, страхування, кредитування, представництво тощо. За клієнтом зберігається тільки виробнича функція.

Факторингове обслуговування такого роду поєднується з дисконтуванням рахунків-фактур. Це означає, що банк купує у свого клієнта право на одержання грошей від покупців, при цьому відразу зараховує на його рахунок близько 80% їх вартості, а решту, як правило, - при надходженні коштів від покупців. По суті іде кредит під товари відвантажені, за який клієнт сплачує обумовлений відсоток. Всі кошти, що надходять від боржників-покупців, зараховуються на рахунок фактора і таким чином відшкодовують йому суму, раніше надану постачальнику.

На наступному етапі здійснюється розгляд заявки форфейтером, збір інформації про угоду та її контрагентів, а також проводиться кредитний аналіз. Визначається спроможність країни імпортера виконувати свої валютні зобов'язання. По досягненні домовленості про укладення угоди здійснюється її документальне оформлення, і експортер готує переказні векселі, або одержує прості від імпортера, на яких робить напис '"без права регресу". Крім того, експортер повинен одержати аваль або гарантію на свої векселі.

Таким чином, фінансування у процесі форфейтингу дає експортеру переваги у вигляді покращення ліквідності балансу та усунення різних видів ризику - неплатежу, валютних, політичних, зміни процентних ставок. Серед недоліків зазвичай виділяють два: висока вартість операції і складність знайти форфейтера.

До фінансування міжнародної торгівлі, яке здійснюється без участі банків, можна віднести зустрічну торгівлю. Найчастіше вона використовується у взаємовідносинах з менш промислово розвинутими країнами, в яких існують високі платіжні і валютні ризики. Існують декілька різновидів зустрічної торгівлі - бартер, клірінгові угоди. Широкого розповсюдження набули компенсаційні угоди, коли експортер засобів виробництва дає згоду на то, то компенсація за поставлені засоби буде здійснено товарами, які будуть вироблені за допомогою цього устаткування. Характерними рисами компенсаційних угод є їх крупномасштабний довгостроковий характер, а також взаємна обумовленість експортної і імпортної угод.

/

/

[2. Методи довгострокового фінансування.

Все більш важною формою міжнародної торгівлі машинами і устаткуванням стають лізингові операції. Лізинг (іо Іеазе - брати в оренду) - це договір оренди, що передбачає надання лізингодавцем (орендодавцем) належних йому устаткування і машин лізингоотримувачу (орендарю) у виключне користування на встановлений термін за визначену винагороду - орендну плату, що включає відсоткову ставку і амортизацію майна.

Розрізняють внутрішній і міжнародний лізинг. Угода, за якої лізингова компанія купує устаткування у національної фірми, а потім надає його за кордон орендатору, називається експортним лізингом. При закупівлі обладнання у іноземної фірми і наданні його вітчизняному орендарю угода носить назву імпортного лізингу.

Лізинг надає можливість промисловим компаніям одержати необхідні товари без значних разових витрат, а також уникнути втрат, пов'язаних з моральним старінням засобів виробництва. Він є особливо вигідним тоді, коли через механізм лізингу можна отримати податкові чи митні пільги. Крім того, згідно правил МВФ, зобов'язання, що випливають з оренди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави. Тому міжнародний лізинг знаходить державну підтримку у багатьох країнах.

У рамках довгострокової оренди існують дві основні форми лізинг)': фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг — це угода, яка передбачає виплату на протязі періоду дії сум, що покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу її частину. По закінченню строку такої угоди орендатор може: повернути об'єкт оренди, укласти нову угоду на оренду, купити об'єкт лізингу по залишковій вартості.

В останні роки значного поширення набув конфіденційний факторинг, що обмежується виконанням тільки деяких операцій, як то купівля права на одержання грошей від дебіторів, купівля векселів тощо.

Юридичною основою факторингової операції є укладання відповідного договору, предметом якого є набуття банком-фактором права вимог щодо оплати поставки товарів або надання послуг. Договором передбачається і плата за факторингове обслуговування, яка включає комісійні за надання послуг та позичковий відсоток, що нараховується на виданий клієнту аванс. Комісія встановлюється у відсотках від суми рахунка-фактури, звичайно на рівні 0,5 -3%. Відсоткова ставка за кредит, як правило, на 1-2 % вища ставок ринку короткострокових кредитів внаслідок підвищеного ризику факторингового кредитування для банку

Операцією, подібною до факторингу, але пов'язаної з середньостроковим фінансуванням, є форфейтинг. Форфейтинг -- це купівля боргу, вираженого в оборотному документі, як правило, простому чи переказному векселі, у кредитора на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) відмовляється від свого права на регресну вимогу до кредитора при. неможливості одержання відшкодування у боржника. Купівля оборотного зобов'язання здійснюється, звичайно, зі скидкою.

Форфейтинг виник після другої світової війни, і найбільший розвиток одержав у країнах, де відносно слабо було розвинуто державне фінансування експорту. Спочатку форфетування здійснювалося комерційними банками, але по мірі збільшення обсягу таких операцій стали створюватися спеціалізовані установи - форфейтингові компанії. Першим банком став, а першою спеціалізованою організацією - "Фінанс АГ", обидва - з Швейцарії. У даний час одним з основних центрів форфейтинга є Лондон, значна частина цього бізнесу сконцентрована також у Німеччині і Швейцарії.

Форфейтинг має суттєві переваги як метод фінансування. Основним позитивним моментом є те, що форфейтер бере на себе всі ризики, що пов'язані з експортною операцією. Крім того, привабливість форфейтинга збільшується у зв'язку з відмовою у деяких країнах від фіксованих процентних ставок, хронічною нестачею у багатьох країнах, що розвиваються, валюти для оплати імпортних товарів, ростом політичних ризиків та деякими іншими обставинами.

Основними оборотними документами, що використовуються як форфейтингові інструменти, є векселі. Але об'єктом форфейтинга можуть стати і інші цінні папери, важливо лише, щоб вони були "чистими", тобто містили абстрактне зобов'язання (наприклад, акредитив). Строк форфетування складає від 180 днів до 5 років. Договори укладаються переважно в євро, швейцарських франках та доларах США, тому що в інших випадках форфейтер буде мати проблеми з рефінансуванням.

Якщо імпортер не є першокласним позичальником, який користується безсумнівною репутацією, будь-яка заборгованість, що форфетується, повинна мати додаткове забезпечення у формі аваля або безумовної банківської гарантії, прийнятної для форфейтера. Цим одночасно полегшується задача переобліку векселів на вторинному ринку.

Здійснення форфейтингової угоди має декілька етапів. Перший - це підготовка угоди. На даному етапі експортер, банк експортера або імпортер виступають ініціаторами угоди. Для експортера дуже важливо визначити вимоги форфейтера до гарантії і приблизний розмір дисконт}' до остаточного укладання угоди з імпортером. Без урахування цієї інформації експортер не в змозі точно визначити ціну контракту.

переважно виведені з-під контролю фінансових влад практично всіх країн, що беруть у ній участь.

3. Банківські гарантії у міжнародних розрахунках

У практиці міжнародних кредитно-розрахункових операцій ефективно використовується такий інструмент, як банківські гарантії - зобов'язання гаранта (банку) виплатити за клієнта визначену суму грошей у разі невиконання або- порушення контрагентами умов контракту.

Виплата гарантованої суми відбувається за першою письмовою вимогою одержувача платежу без всяких заперечень з боку гаранта чи клієнта, Отож гарантія - це абстрактне (тобто відокремлене від основної операції) самостійне боргове зобов'язання, яке у правовому відношенні не залежить від інших договірних зобов'язань.

Видача гарантій - одна з послуг, що пропонують комерційні банки експортерам та імпортерам і яка не пов'язана з наданням прямої фінансової підтримки. Банківські гарантії виконують дві основні функції:

- фінансове забезпечення виконання контракт}' з боку клієнта банка-гаранта,

запобігання ризику, що пов'язаний з нерегулярними операціями.

Термін дії гарантії встановлюється, як правило, на 15 днів тривалішим за термін погашення боргу, повернення якого забезпечується гарантією. Дія гарантії припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання, закінченням максимального терміну гарантії, а також якщо банк протягом 3-х місяців від дня закінчення терміну зобов'язань за гарантією не висуне претензій до гаранта.

Міжнародна торгова палата у Парижі видала основні правила для гарантій -"Уніфіковані правила щодо договірних гарантій" - публікація № 458 1994 року, але реально уніфікації у сфері банківських гарантій ще не досягнуто. Фактично використовується право, яке діє за місцем перебування банк)', який видає гарантію.

У міжнародній практиці за формою застосовують наступні гарантії; прямі та непрямі, або контргарантії.

Прямі гарантії виставляються бенефіціару напрям)' без авізованим через банк бенефіціара. Вони найменш вигідні бенефіціару, оскільки йому важко перевірити оригінальність гарантії. У гарантійній операції беруть участь три сторони:

- принципал - наказодавець за гарантією, який уповноважує свій банк виставити гарантію та інструктує банк щодо її умов

- гарант-банк, який виставляє гарантію (банк принципала)

- бенефіціар - особа, на користь якої виставлена гарантія

Непряма гарантія, або контргараятія - гарантія, яку надає банк принципала, доручаючи іноземному банку-кореспонденту виставити гарантію на користь бенефіціара під повну відповідальність поручителя. Тобто у цьому раз: до операції підключається четвертий учасник - авізуючий банк, який здійснює авізування бенефіціару отриманої від банку-гаранта гарантії.

У банківській практиці розрізняють відкличні та безвідкличні гарантії - аналогічно акредитивам.

Щодо підстави для реалізації, гарантії поділяються на безумовні то умовні. При виставленні безумовної гарантії банк-гарант виконує свої зобов'язання перед бенефіціаром (здійснює платіж) проти його першої вимоги, навіть якщо вона нічим не обумовлена і не підтверджена іншими документами. Вимога бенефіціара повинна бути

Операційний лізинг - це угода, строк якої коротше амортизаційного періоду виробу. Після завершення строку предмет договору може бути повернутий власнику або знову переданий в оренду,

Слід відмітити, що лізингова операція характеризується досить складною організацією. У багатьох угодах, мають місце як мінімум три договори: між орендарем і орендодавцем, між постачальником і орендодавцем, між орендодавцем і банком.

Зазвичай перед початком угоди проводиться ретельний аналіз фінансового становища клієнта. Крім того, у лізингу дуже важлива гарантія того, що до кінця контракту устаткування матиме визначену залишкову вартість, для цього орендар за свій рахунок страхує предмет лізингу від усіх випадків ризику. Найважливішою частиною договору є узгодження лізингових платежів, що можуть враховувати різноманітні вимоги

КЛІЄНТІВ Іі

Довгострокове міжнародне фінансування фірми можливо також за рахунок емісії цінних паперів. Довгострокові (або безстрокові) цінні папери можуть емітуватися у формі капіталу (акції) або у формі боргу (облігації).

Сутність, види акцій - самостійно,

В останні десятиріччя деякі багатонаціональні корпорації почали емітувати свої акції для розповсюдження в інших країнах. Крім загального збільшення ресурсів у іноземних валютах, метою такого фінансування є диверсифікації джерел. 'Гак, одержанні! коштів від міжнародної бази акціонерів нейтралізує негативний вплив на компанію несподіваних різких коливань окремих національних ринків. Разом з тим деякі емісії акцій є досить крупними для того, щоб їх могли купити інвестори лише на національному фондовому ринку.

Крім того, для фірми, яка планує експорт на іноземні ринки або розвиток зарубіжного виробництва, міжнародна пропозиція акцій робить її ім'я відомим за кордоном. В цілому емісія акцій, що продаються на закордонних фондових біржах, покращує кредитну ре пута цію ф і р м -еміте нті в.

У провідних країнах іноземні акції, що продаються на місцевих ринках резидентам і деноміновані у національній валюті, мають спеціальні назви: Яінки" - в С ІП А. "самурай" - в Японії, "•бульдог""' - у Великої Британії. Фондові біржі світ)' дозволяють продаж іноземних акцій, якщо вони задовольняють усім вимогам їх лістингу. Наприклад, у лістинг німецьких фондових бірж входять більш 200 іноземних акцій, британських -більш 500. Все більша кількість компаній також намагається одержати лістинг на Токійській фондовій біржі.

Фінансування компаній шляхом випуску облігацій підрозділяється на іноземне і євровалютне.

Іноземне фінансування має місце тоді, коли фірма розміщує емісію своїх облігацій на закордонному фондовому ринку (відносно більш дешевому), причому номінує їх у місцевій валюті. Це достатньо важливе джерело ресурсів для міжнародних компаній, особливо у тих країнах, де компанії мають свої підрозділи, або у країнах зі сприятливим законодавчим і регулятивним кліматом для таких операцій. Адже іноземні облігації підпадають під локальні закони країни, де вони емітовані. Але ж іноземні емісії у порівнянні з резидентськими можуть зустрічатися і з додатковими обмеженнями. Найбільші обсяги іноземного облігаційного фінансування зараз мобілізуються у Швейцарії, СНІ А, Японії і Люксембурзі.

Євровалюттш фінансуванням називається одержання ресурсів на зарубіжному ринку у валюті третьої країни. Відповідно, як сама операція, гак і доходи по ній будуть

заявлена тільки у межах суми і терміну гарантії. Зазвичай., безумовні гарантії виставляються за дорученням солідних клієнтів банку, і за ними вимагається валютне покриття.

Умовна гарантія — гарантія, реалізація якої залежить від виконання певних умов. Зокрема: - бенефіціар повинен обґрунтувати причин)- виставлення вимоги за гарантією; надати необхідні документи, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань за контрактом.

До основних видів банківських гарантій, які набули найбільшого поширення у міжнародній практиці відносяться: гарантії платежу та договірні гарантії.

Гарантія платежу виставляється банком гарантом у забезпечення платіжних зобов'язань покупців (боржників) щодо продавців (кредиторів). Вони використовуються при розрахунках за відкритим рахунком, документарними інкасо та векселями на умовах комерційного кредиту. Такі гарантії захищають інтереси експортерів.

Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами і виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера. До договірних гарантій належать гарантії повернення авансу, гарантії належного виконання контракту та тендери і гарантії.

 

рамбурсного кредиту в операцію включаються банки інших країн, які відіграють допоміжну роль і приймають на себе відповідальність перед банками - акцептантами за своєчасний переказ (рамбурсування) на їхні рахунки валютних коштів, що необхідні для оплати акцептованих тратт.

/ Для зменшення ризику від можливої неплатоспроможності іноземних покупців створюється система страхування кредитів із зовнішньої торгівлі. Ця система має дві форми:

- приватне страхування, за якого страхові компанії приймають на себе ризик з експортних кредитів;

- державні гарантії, коли цей ризик бере на себе держава, Так. У Великобританії гарантування експортних кредитів здійснює Урядовий департамент гарантій експортних кредитів, який гарантує експортерам відшкодування від 85-100%. У США ці функції виконує Експортно-імпортний банк, у Франції - Французька страхова компанія для зовнішньої торгівлі, у ФРН - АТ "Гермес" з експортних кредитів.