Тема 11 Кредитування експортно-імпортних операцій.

1. Роль кредиту у забезпеченні зовнішньої торгівлі.

2. Короткострокове банківське кредитування:

2.1 Разові кредити та кредитні лінії

2.2 Специфічні форми кредитування експортерів

2.3 Специфічні форми кредитування імпортерів

1. Роль кредиту у забезпеченні зовнішньої торгівлі

Кредитування зовнішньої торгівлі - важливий елемент економічного розвитку країни, оскільки кредит, поряд з якістю товару та його ціною, - важливий засіб конкурентної боротьби на світовому ринку. Кредит полегшує можливість збуту товару для експортера та придбання для імпортера.

Кредиторами зовнішньоторговельних угод можуть бути банки, держава, експортери, імпортери, кредитно-фінансові організації. У залежності від типу кредитора розрізняють наступні види кредитів:

- фірмові - надаються один одному фірмами різних країн. Можуть здійснюватися у трьох формах: авансу імпортера, кредит за відкритим рахунком, вексельний кредит;

- банківські кредити - найбільш поширена форма кредитування, механізмам її буде присвячена ця лекція;

інкасо до зарубіжного банку) і від економічної та політичної ситуації у країні покупця. Зазвичай сума авансу становить від 75 до 90% від загальної суми інкасо.

При поставках товарів на умовах інкасо можливе надання авансу під окремі інкасові партії - тобто індивідуальний аванс, чи повне авансування усіх операцій клієнта, переданих на інкасо. Коли способом інкасо є "документи проти платежу", в якості банківського забезпечення виступає контроль за товарами, які оформлюються у заставу.

Якщо методом інкасо є "документи проти акцепту", то банк має лише акцептований вексель (товари отримує імпортер), і аванс буде погашатися із надходження по векселю. У зв'язку з цим дуже важливо бути впевненим у бажанні та можливості імпортера виконати свої зобов'язання за акцептованими векселями й оплатити їх у визначений строк. Тому банки надають аванси тільки по угодах з постійними партнерами експортера або можуть запитати у іноземного банку інформацію про кредитоспроможність іноземного покупця.

Аванси під інкасо є прийнятним методом кредитування експорту за умови, що банк-кредитор виконає інкасування і що векселі підлягають оплаті у країні та в національній валюті експортера. Якщо векселі підлягають оплаті в іноземній валюті та за кордоном, доцільно здійснювати врахування векселів (або чеків), тобто їх придбання з дисконтом до настання терміну їх оплати. Це здійснюється до пересилання векселів та комерційних документів для інкасування на користь банку, тому що купівля векселя супроводжується індосаментом.

Банк враховує векселі лише тоді, коли вексель має надійне забезпечення. Тому важливими моментами є фінансова надійність імпортера, сума векселя, очікувана тривалість часу до оплати. У разі відмови від платежу чи акцепту банк має право регресу до експортера. Якщо експортер постійно виписує векселі або чеки, які підлягають оплаті за кордоном, банк може запропонувати облікову кредитну лінію на строк до одного року. Відповідно до цієї угоди банк буде зобов'язаний враховувати всі векселі, виписані клієнтом на іноземних покупців.

Врахування векселів проводиться банком за плату, яка називається обліковою ставкою.

Одним з методів короткострокового кредитування експортера є акцептний кредит або кредитна лінія. Акцептну кредитну лінію можна розглядати як угоду, відповідно до якої банк дає згоду акцептувати векселі, що виписані на нього експортером під забезпечення торговельними векселями на товари, що експортуються (тобто виписаними експортером на покупця). Завдяки авторитету банку, акцептовані їм векселі зразу ж можна врахувати за досить низькою ставкою.

Вартість акцептованих векселів не повинна перевищувати (або дорівнювати) вартості торговельних векселів. Також установлюється ліміт, у межах якого виписуються векселі. У разі відмови імпортера від платежу за торговельним векселем, банк має право регресу до експортера.

Використання акцептних кредитів у міжнародній практиці є досить поширене. У деяких випадках акцептні джерела є значними і надаються не одним банком, а банківськими синдикатами. Серед причин широкого використання акцептних кредитів можна виділити такі: видаючи акцепт, банк фактично не вкладає в операцію свої кошти; вартість акцептного кредиту зазвичай нижче, ніж процентна ставка за будь-яким банківським кредитом.

Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит. Термін рамбурс у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером. У випадку акцетпно-договором. Кошти, як правило, спрямовуються на задоволення певної цільової потреби клієнта.

Другий метод - у формі кредитної лінії - застосовують при видачі кредиту в міру виникнення потреби в ньому протягом заздалегідь обумовленого періоду. Цільова спрямованість такого кредиту може бути дуже широкою. При цьому документи, необхідні для видачі позички, оформляють тільки один раз на початку кредитної угоди між банком і позичальником. Такі позички видають у межах заздалегідь установленого банком ліміту кредитування, який вичерпується в міру того, як позичальник використовує позичку. З цієї точки зору розрізняють невідновлювальні і відновлювальні кредитні лінії. При невідновлювальній - кредит надається траншами, але їх сума не може перевищити встановлений ліміт. Відновлювальна передбачає, що при погашенні позичальником кредиту на певну суму невикористаний розмір ліміту кредитування збільшується на цю ж суму.

І разові кредити, і кредитні лінії видаються з окремих позичкових рахунків. Але існує вид кредитної лінії, для якого відкриття позичкового рахунку не потрібно. Це овердрафтний кредит, який має місце тоді, коли між банком і клієнтом укладено договір про можливість виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо. Овердрафт надається в національній або іноземній валюті відповідно до потреб клієнта у межах встановленого ліміту (розміру дебетового сальдо). Договір на овердрафт укладається з клієнтами, з якими банк має тривалі й міцні відносини і які мають високу кредитну репутацію. Плата за користування овердрафтом є найбільшою у банківській практиці, оскільки цей кредит пов'язаний з підвищеним ризиком для банку і є дуже зручним для клієнта, не в останню чергу внаслідок того, що всі суми, що надходять на поточний рахунок, направляються на погашення кредиту.

Проте треба відмітити, що в українській банківській практиці овердрафт практично не використовується для фінансування зовнішньоекономічної діяльності саме у зв'язку з його ризикованістю.

При кредитуванні міжнародної торгівлі у банка виникають додаткові ризики, що пов'язані з можливою зміною валютного курсу. Тому банки, як правило, пред'являють позичальникам підвищені вимоги щодо забезпечення кредиту, більш прискіпливо контролюють хід виконання кредитної угоди.