Сутність та порядок виконання акредитивів.

Документарний акредитив (Іейег о І" сгесіїї) - це письмове зобов'язання банка-емітента на прохання клієнта здійснити платіж експортеру або акцептувати тратту у межах відповідної суми і терміну і проти передбачених документів. Тут комерційні банки з простого переказувана коштів перетворюються у зацікавлених учасників розрахункової операції поряд із зовнішньоторговельними контрагентами.

До 80% платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомогою акредитиву. Це пов'язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків він є найменш ризикованим та найбільш дійовим інструментом забезпечення платежів.

Акредитив з оплатою після пред 'явлення (платіжний) найчастіше застосовується у міжнародних розрахунках. Розрахунки з бенефіціаром здійснюються банком-платником безпосередньо після подання документів, які відповідають умовам акредитиву.

Якщо виконуючий банк виявляє, що документи не відповідають умовам акредитива, він зобов'язаний повідомити про це бенефіціара не пізніше сьомого банківського дня після дати їх отримання. Бенефіціар має можливість виправити розбіжності і подати документи знову. Якщо ж внесення поправок неможливе, то найчастіше виконуючий банк повідомляє банк-емітент про виявлені розбіжності і просить його, за згодою заявника-імпортера, уповноважити на виплату. За оплату документів із розбіжностями з бенефіціара стягується додаткова комісія.

При акцептному акредитиві бенефіціар може вимагати, щоб після виконання умов акредитиву переказний вексель, який він виставив на покупця, був акцептований та повернений йому. Тобто замість платежу відбувається акцепт тратти.

Акцептовану тратту бенефіціар може передати своєму банку або для оплати у день настання строку, або, якщо він хоче одразу мати гроші, для врахування. З самого початку появи цього виду акредитива його метою було гарантування імпортеру термінів платежу: поки настане час сплати, він уже зможе продати товар і за рахунок виручки сплатити вексель. Таким чином, імпортер позбавлявся необхідності шукати гроші на відповідну угоду.

Використовуючи акредитив з відстроченим платежем бенефіціар отримує платіж не проти наданих документів, а в дещо пізнішій термін, який визначений в акредитиві. При цьому, якщо подані документи відповідають умовам акредитива, він отримує письмову згоду банка здійснити платіж у визначений термін. При цьому імпортер стає власником відповідних документів, а отже і товарів, значно раніше, ніж буде здійснений платіж.

Акредитив з "червоним застереженням" являє собою акредитив зі спеціальною умовою (вона спочатку виділялася червоним чорнилом), яка дозволяє банку авансувати бенефіціара до подання обумовлених в акредитиві документів. Іншими словами, цей акредитив застосовується як метод фінансування до відвантаження товару. Аванс може знадобитися бенефіціару для виробництва або закупівлі призначеного для експорту товару.

Виплата авансу хоч і проводиться з коштів банку-кореспондента, але під відповідальність банку-емітента. При невиконанні бенефіціаром умов акредитиву, банк-кореспондент має право дебетувати банк-емітент на суму авансу, тобто набуває чинності право регресу. Банк-емітент утримує цю суму з наказодавця акредитива.

Відновлювальний (револьверний) акредитив використовується тоді, коли товари відправляються партіями через визначені часові інтервали. Сума, що сплачується кожного разу за акредитивом, дорівнює вартості часткового відвантаження товару.

Розрахунки за револьверним акредитивом можуть здійснюватися на кумулятивній або некумулятивній основі:

- кумулятивний варіант означає, що суми невикористаних або частково використаних часток можуть додаватися до наступних сум;

- при не кумулятивному варіанті подальше використання своєчасно невикористаних часткових сум не дозволяється.

Визначальною перевагою револьверних акредитивів є те, що не потрібно на кожну партію товару відкривати новий акредитив, тобто економляться гроші і час.

десять років) переглядаються і доповнюються виходячи з тенденцій розвитку міжнародної торгівлі і розрахунків, впровадження нових способів передачі інформації, прискорення перевезення вантажів тощо.

Правила є обов'язковими для банків, які приєдналися до них, та їхніх клієнтів, що здійснюють розрахунки за акредитивами. До тексту кожного акредитиву включається застереження про те, що Правила є його складовою частиною.

Форми і види акредитивів.

У практиці міжнародних розрахунків розрізняють декілька основних форм акредитиву.

Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка давала наказ на його відкриття, навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкличний акредитив не утворює ніякого правого платіжного зобов'язання банку. Отже, він не надає бенефіціару достатньої гарантії і тому може використовуватися тільки у ділових відносин між партнерами, які повністю довіряють один одному. Зараз така форма акредитиву використовується дуже рідко.

Безвідкличний акредитив є твердим зобов'язанням платежу банку-емітента. Для зміни або анулювання умов безвідкличного акредитиву обов'язково необхідна згода бенефіціара.

При непідтвердженому акредитиві банк-кореспондент лише повідомляє (авізує) бенефіціару відкриття акредитива. У цьому разі він не бере ніякого власного зобов'язання щодо платежу і, таким чином, не зобов'язаний його проводити по документах, що надані бенефіціаром, за свій рахунок.

Оскільки бенефіціар може розраховувати виключно на банк-емітент за кордоном, то він погодиться на непідтверджений акредитив лише у тому разі, якщо політичний ризик і ризик переказування коштів незначні.

При підтвердженому акредитиві банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив. Тим самим він зобов'язується здійснити платіж за документами, що відповідають умовам акредитиву і подані у строк. Таким чином, ступень забезпеченості платежу істотно збільшується.

У міжнародній практиці безвідкличний, підтверджений банком акредитив надає найбільші гарантії експортеру. Валютний ризик, що залишається і після гарантій, може бути застрахований форвардними, ф'ючерсними й опціонними контрактами тоді, коли -відомий строк надходження платежу.

Документарні акредитиви також можуть бути покритими і непокритими. Непокритими вважаються акредитиви, які відкриваються банками без попередньо зарезервованих на спеціальних рахунках коштів клієнтів для їх оплати. Вони відкриваються тільки надійним клієнтам банку і коштують дорожче.

Покритими вважаються акредитиви, за якими кошти клієнтів обов'язково резервуються, а іноді вимагається ще і перерахувати їх виконуючому банку у момент відкриття акредитиву. Використання покриття призводить до фактичного замороження коштів імпортера, але такий акредитив має найвищий ступінь гарантії оплати для експортера.

Якщо форми акредитива розрізняються за ступенем гарантій для бенефіціара, то види відрізняються залежно від його використання або методу платежу.

- брокерські кредити - проміжна форма між фірмовим і банківським. Брокери позичають кошти у банків, виступаючи при цьому у ролі посередників, в деяких випадках вони надають гарантії;

- урядові кредити надаються урядом однієї країни уряду іншої за рахунок державного бюджету, переважно вони мають довгостроковий характер;

- кредити міжнародних організацій, серед яких провідне місце займають МВФ, МБРР, які надають те тільки стабілізаційні кредити, а і структурні, тобто на здійснення структурних реформ в економіці країни;

- консорціумні (синдиковані) кредити - це спільне кредитування великих проектів кількома кредитними установами - як міжнародними, так і національними.

За терміном користування кредити поділяються на короткострокові - до одного року, середньострокові - від одного до п'яти років та довгострокові - понад п'ять років.

До платіжних умов договору, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:

- авансовий платіж

- платіж на основі акредитива (з оплатою при пред'явленні)

- інкасо (документи проти платежу).

Кредитування експорту є необхідним, якщо використані такі умови платежу:

- платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою)

- інкасо (документи проти акцепту)

- відстрочка платежу.

Таким чином, визначені у контракті умови платежу тісно взаємозв'язані з методами кредитування, оскільки саме з їх урахуванням і визначаються необхідність та можливість кредитування.

2. Короткострокове банківське кредитування:

Завданням кредитування експорту є надання у розпорядження експортера грошових коштів для покриття його витрат від початку виробництва товару і до отримання плати за нього. Експортне кредитування можна розглядати як:

- попереднє кредитування експорту (на період від початку виробництва до відвантаження товару);

- поточне кредитування експорту (на період, що охоплює час транспортування й отримання платежу).

При купівлі товарів у іноземного партнера на умовах попередньої оплати або негайного платежу після їх отримання у імпортера також може виникнути проблема нестачі грошових коштів. Вона вирішується шляхом банківського кредитування, яке може мати декілька форм.