Поняття та типи опціонних контрактів.

Поняття та типи опціонних контрактів.

Опціон - це цінний папір, що дає право його власнику купити (продати) певну кількість валюти по фіксованій у момент угоди ціні у визначений термін у майбутньому.

Покупець (або власник) опціону має право вибору: здійснити реалізацію опціону або відмовитися від нього незалежно від того, в якому напрямку буде змінюватися валютний курс. Продавець опціону, у свою чергу, зобов'язаний виконати валютну операцію за встановленим в опціоні курсом. У цьому головна відмінність опціону від ф"ючерсу.

Існують два різновиди прав, яких може набути покупець залежно від того, який опціон укладено Опціон кол - це контракт, що надає покупцеві право купити стандартну кількість валюти; продавець опціону зобов'язаний її продати. Опціон пут -це контракт що надає покупцеві опціону право продати стандартну кількість валюти.

Датою закінчення опціону називають дату, на яку опціон може бути виконаний, проданий або куплений, а ціною виконання - ціну, за якою відбувається поставка базового активу. Причому розрізняють опціони, які можуть бути виконані тільки на дату закінчення (їх називають європейськими), та опціони, які можуть бути виконані в будь-який день від дати укладення до дати закінчення (американські опціони).

Опціонна премія - це грошова сума, яку покупець опціону платить за його придбання. Це своєрідна плата за підвищений ризик зміни валютних курсів, який несе продавець (тому що він має зобов'язання).

Умови біржових опціонних контрактів стандартизовані. Продавці зобов'язані вносити і підтримувати необхідний рівень маржових коштів у кліринговій установі. Покупці не вносять внесків, оскільки їх позиції не містять ризиків.

Закрити позицію на ринку біржових опціонів можна здійсненням зворотної операції. Такі операції називають закриваючими купівлями або закриваючими продажами.

На біржовому ринку продаються опціони за стандартним переліком валют: євро, фунти стерлінгів, швейцарські франки, єни, які котируються відносно долара.

Позабіржові (або роздрібні) опціони зустрічаються набагато рідше, вони не стандартизуються, тобто банки можуть домовлятися зі своїми клієнтами відносно виду валюти, її кількості, дати виконання та інших умов.

Опціонні стратегії

Найпростіші стратегії полягають у комбінуванні рівновеликих позицій за базовим активом і за опціонами:

1. Довга позиція за активом і коротка за опціоном кол - еквівалентна короткій позиції за опіоном пут (еквівалентність слід розуміти, як рівність прибутків/збитків).

2. Коротка позиція за активом і довга за опціоном кол (обмежує збитки при зростанні спот-курсу валюти і забезпечує прибутки при його падінні). Еквівалентна довгому опіону пут.

3. Довга позиція за валютою і опціоном пут (обмежує збитки при падінні курсу і забезпечує прибутки під час зростання). Еквівалентна довгому опціону кол.

4. Коротка позиція за активом і за опціоном пут. Еквівалентна короткому опціону кол.

Розглянемо докладніше стратегію "довгий актив і довгий пут. Вона використовується для запобігання втратам при зниженні курсу активів нижче певного рівня, який фіксується ціною виконання. Саме обмеження збитків є провідним мотивом використання цієї стратегії. Якби інвестор розраховував на зростання курсу, то він використав би формально еквівалентну стратегію - "Довгий колл", тому що дає змогу у разі перевищення спот-курсом значення ціни виконання, придбати валюту за опціонним контрактом і продати його на спот-ринку з прибутком.

 

Форми і види акредитивів.

У практиці міжнародних розрахунків розрізняють декілька основних форм акредитиву.

Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка давала наказ на його відкриття, навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкличний акредитив не утворює ніякого правого платіжного зобов'язання банку. Отже, він не надає бенефіціару достатньої гарантії і тому може використовуватися тільки у ділових відносин між партнерами, які повністю довіряють один одному. Зараз така форма акредитиву використовується дуже рідко.

Безвідкличний акредитив є твердим зобов'язанням платежу банку-емітента. Для зміни або анулювання умов безвідкличного акредитиву обов'язково необхідна згода бенефіціара.

При непідтвердженому акредитиві банк-кореспондент лише повідомляє (авізує) бенефіціару відкриття акредитива. У цьому разі він не бере ніякого власного зобов'язання щодо платежу і, таким чином, не зобов'язаний його проводити по документах, що надані бенефіціаром, за свій рахунок.

Оскільки бенефіціар може розраховувати виключно на банк-емітент за кордоном, то він погодиться на непідтверджений акредитив лише у тому разі, якщо політичний ризик і ризик переказування коштів незначні.

При підтвердженому акредитиві банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив. Тим самим він зобов'язується здійснити платіж за документами, що відповідають умовам акредитиву і подані у строк. Таким чином, ступень забезпеченості платежу істотно збільшується.

У міжнародній практиці безвідкличний, підтверджений банком акредитив надає найбільші гарантії експортеру. Валютний ризик, що залишається і після гарантій, може бути застрахований форвардними, ф'ючерсними й опціонними контрактами тоді, коли -відомий строк надходження платежу.

Документарні акредитиви також можуть бути покритими і непокритими. Непокритими вважаються акредитиви, які відкриваються банками без попередньо зарезервованих на спеціальних рахунках коштів клієнтів для їх оплати. Вони відкриваються тільки надійним клієнтам банку і коштують дорожче.

Покритими вважаються акредитиви, за якими кошти клієнтів обов'язково резервуються, а іноді вимагається ще і перерахувати їх виконуючому банку у момент відкриття акредитиву. Використання покриття призводить до фактичного замороження коштів імпортера, але такий акредитив має найвищий ступінь гарантії оплати для експортера.

Якщо форми акредитива розрізняються за ступенем гарантій для бенефіціара, то види відрізняються залежно від його використання або методу платежу.

- брокерські кредити - проміжна форма між фірмовим і банківським. Брокери позичають кошти у банків, виступаючи при цьому у ролі посередників, в деяких випадках вони надають гарантії;

- урядові кредити надаються урядом однієї країни уряду іншої за рахунок державного бюджету, переважно вони мають довгостроковий характер;

- кредити міжнародних організацій, серед яких провідне місце займають МВФ, МБРР, які надають те тільки стабілізаційні кредити, а і структурні, тобто на здійснення структурних реформ в економіці країни;

- консорціумні (синдиковані) кредити - це спільне кредитування великих проектів кількома кредитними установами - як міжнародними, так і національними.

За терміном користування кредити поділяються на короткострокові - до одного року, середньострокові - від одного до п'яти років та довгострокові - понад п'ять років.

До платіжних умов договору, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:

- авансовий платіж

- платіж на основі акредитива (з оплатою при пред'явленні)

- інкасо (документи проти платежу).

Кредитування експорту є необхідним, якщо використані такі умови платежу:

- платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою)

- інкасо (документи проти акцепту)

- відстрочка платежу.

Таким чином, визначені у контракті умови платежу тісно взаємозв'язані з методами кредитування, оскільки саме з їх урахуванням і визначаються необхідність та можливість кредитування.

2. Короткострокове банківське кредитування:

Завданням кредитування експорту є надання у розпорядження експортера грошових коштів для покриття його витрат від початку виробництва товару і до отримання плати за нього. Експортне кредитування можна розглядати як:

- попереднє кредитування експорту (на період від початку виробництва до відвантаження товару);

- поточне кредитування експорту (на період, що охоплює час транспортування й отримання платежу).

При купівлі товарів у іноземного партнера на умовах попередньої оплати або негайного платежу після їх отримання у імпортера також може виникнути проблема нестачі грошових коштів. Вона вирішується шляхом банківського кредитування, яке може мати декілька форм.

Поняття та типи опціонних контрактів.

Опціон - це цінний папір, що дає право його власнику купити (продати) певну кількість валюти по фіксованій у момент угоди ціні у визначений термін у майбутньому.

Покупець (або власник) опціону має право вибору: здійснити реалізацію опціону або відмовитися від нього незалежно від того, в якому напрямку буде змінюватися валютний курс. Продавець опціону, у свою чергу, зобов'язаний виконати валютну операцію за встановленим в опціоні курсом. У цьому головна відмінність опціону від ф"ючерсу.

Існують два різновиди прав, яких може набути покупець залежно від того, який опціон укладено Опціон кол - це контракт, що надає покупцеві право купити стандартну кількість валюти; продавець опціону зобов'язаний її продати. Опціон пут -це контракт що надає покупцеві опціону право продати стандартну кількість валюти.

Датою закінчення опціону називають дату, на яку опціон може бути виконаний, проданий або куплений, а ціною виконання - ціну, за якою відбувається поставка базового активу. Причому розрізняють опціони, які можуть бути виконані тільки на дату закінчення (їх називають європейськими), та опціони, які можуть бути виконані в будь-який день від дати укладення до дати закінчення (американські опціони).

Опціонна премія - це грошова сума, яку покупець опціону платить за його придбання. Це своєрідна плата за підвищений ризик зміни валютних курсів, який несе продавець (тому що він має зобов'язання).

Умови біржових опціонних контрактів стандартизовані. Продавці зобов'язані вносити і підтримувати необхідний рівень маржових коштів у кліринговій установі. Покупці не вносять внесків, оскільки їх позиції не містять ризиків.

Закрити позицію на ринку біржових опціонів можна здійсненням зворотної операції. Такі операції називають закриваючими купівлями або закриваючими продажами.

На біржовому ринку продаються опціони за стандартним переліком валют: євро, фунти стерлінгів, швейцарські франки, єни, які котируються відносно долара.

Позабіржові (або роздрібні) опціони зустрічаються набагато рідше, вони не стандартизуються, тобто банки можуть домовлятися зі своїми клієнтами відносно виду валюти, її кількості, дати виконання та інших умов.

Опціонні стратегії

Найпростіші стратегії полягають у комбінуванні рівновеликих позицій за базовим активом і за опціонами:

1. Довга позиція за активом і коротка за опціоном кол - еквівалентна короткій позиції за опіоном пут (еквівалентність слід розуміти, як рівність прибутків/збитків).

2. Коротка позиція за активом і довга за опціоном кол (обмежує збитки при зростанні спот-курсу валюти і забезпечує прибутки при його падінні). Еквівалентна довгому опіону пут.

3. Довга позиція за валютою і опціоном пут (обмежує збитки при падінні курсу і забезпечує прибутки під час зростання). Еквівалентна довгому опціону кол.

4. Коротка позиція за активом і за опціоном пут. Еквівалентна короткому опціону кол.

Розглянемо докладніше стратегію "довгий актив і довгий пут. Вона використовується для запобігання втратам при зниженні курсу активів нижче певного рівня, який фіксується ціною виконання. Саме обмеження збитків є провідним мотивом використання цієї стратегії. Якби інвестор розраховував на зростання курсу, то він використав би формально еквівалентну стратегію - "Довгий колл", тому що дає змогу у разі перевищення спот-курсом значення ціни виконання, придбати валюту за опціонним контрактом і продати його на спот-ринку з прибутком.