Загальні відомості про балочні клітки

Загальні відомості про балочні клітки

 

Система несучих балок що утворюють конструкцію перекриттів або робочих майданчиків, називається балочною кліткою. Залежно від розрахункового навантаження і розмірів у плані, балочні клітки можуть бути трьох типів: спрощені, нормальні й ускладнені (рис. 1). У практиці проектування широко розповсюджені два останні типи.

Крок балок настилу залежить від несучої спроможності настилу і коливається в межах 0,6 – 1,6 м для стального настилу і 1,5 – 3,0 м для залізобетонного. При необхідності стальний настил підсилюють ребрами жорсткості.

Крок допоміжних балок повинен бути кратним довжині головної балки і прийматися в межах 2,0 – 5,0 м.

З’єднання балок між собою може бути поверховим, на одному рівні і пониженим (рис.2). Відстань від нижнього поясу головної балки до верху настилу називається будівельною висотою балочної клітки.

Вибір раціонального типу балочної клітки залежить від багатьох чинників, тому його виконують на основі порівняння декількох можливих варіантів конструктивних рішень. При цьому для зниження трудомісткості, намагаються мати якомога меншу кількість допоміжних балок і балок настилу, які проектують з прокатних профілів.

 

Рис.1 - Типи балочних кліток:

а - спрощена, б - нормальна, в - ускладнена

 

 

Рис.2 - З’єднання балок:

а — поверхове, б — на одному рівні, в — понижене

Розрахунок несучого настилу

 

Для несучого настилу балочних кліток застосовують плоскі сталеві листи або залізобетонні плити (розрахунок яких не входить в обсяг курсового проекту). За проліт настилу приймають відстань між гранями полиць суміжних балок (рис. 2, в).

Прийнято вважати, що при:

Для стальних настилів слід використовувати листи товщиною:

мм при навантаженні 10 кН/м²;

8-10 мм при навантаженні 20 кН/м²;

10-12 мм при навантаженні 21-30 кН/м²;

12-14 мм при навантаженні 30 кН/м².

 

Настил з балками з’єднують суцільними або переривчастими електрозварювальними швами. При навантаженні 50 кН/м² і граничному відносному прогоні міцність шарнірного кріплення стального настилу завжди буде забезпечена. Тому, за таких умов, його треба розрахувати тільки на жорсткість (прогин).

На практиці з розрахунку на жорсткість знаходять відношення прольоту настилу l_н до його товщини t_н за формулою:

(1-А)

де - задане відношення прольоту настилу до його допустимого прогину (знаходять від нормативного для настилів); q_н - нормативне навантаження на настил у кН/см²;

, кН/см²,

де - коефіцієнт Пуассона для сталі; E ₁ - модуль пружності, коли поперечні деформації виникати не можуть.

Необхідне співвідношення можна також знайти користуючись графіком Лейтеса С.Д. (рис.3).

Знаючи величину співвідношення , за величиною навантаження q приймають відповідну товщину настилу t_н, а знаючи товщину настилу, із даного співвідношення знаходять допустимий проліт настилу l_н. Знайдений проліт настилу треба округлити до

Рис.3 - Граничне навантаження на плоский настил із

шарнірно-закріпленими краям

величини, що буде кратна довжині головної балки при нормальному типі балочної клітки або довжині допоміжної балки при ускладненому типі балочної клітки.

 

3. Розрахунок другорядних балок (балок

настилу) і допоміжних балок

 

Найбільш раціональним перерізом для другорядних і допоміжних балок є прокатні балки двотаврового або швелерного профілю (див. табл.2.3 і табл.2.4 додатку).

Прокатну розрізну балку розраховують в такій послідовності:

1) визначають крок балок;

2) підраховують нормативні й розрахункові навантаження;

3) установлюють розрахункову схему балки (другорядна балка або балка настилу завантажена рівномірно розподіленим навантаженням, а допоміжні балки — зосередженими силами, що є реакціями опор балок настилу або другорядних балок) і знаходять максимальний згинальний момент від розрахункових завантажень;

4) розраховують потрібний момент опору поперечного перерізу балки з урахуванням пластичної роботи матеріалу балки

для двотаврів і швелерів у першому наближенні (орієнтовано) С_ор = 1,12 при вигині у площині стінки балки, а при вигині у площині, паралельній поясам балки (тобто із площини балки), С_ор = 1,2.

5) за сортаментом прокатних балок (див. відповідні табл. додатку) вибирають профіль з моментом опору, найближчим до потрібного;

6) перевіряють міцність підібраного профілю балки з урахуванням розвитку пластичних деформацій при вигині в одній з головних площин (при дотичному напруженні , крім опорних перерізів) за формулою:

, (1)

де M - максимальний згинальний момент в розрахунковому перерізі; W _min - мінімальній момент опору нетто, R_y - розрахунковий опір сталі вигину за межею текучості (табл.51) в [1]; - коефіцієнт умов роботи по табл.6 п.7 в [1]; R_s - розрахунковий опір сталі зсуву R_s = 0,58 R_y; C ₁ - коефіцієнт що враховує розвиток пластичних деформацій. При одночасній дії в перерізі моменту М та поперечної сили Q, коефіцієнт C ₁ слід визначати за формулами:

при

при

де ; (2)

, (3)

C - коефіцієнт, що приймають згідно з табл. 66 в [1] залежно від співвідношення площини полки A_f до площі стінки балки A_w; t_w і h_w - відповідно товщина і висота стінки; - коефіцієнт, що приймають для двотаврового профілю вигинаємого у площині стінки - 0,7; С ₁ - коефіцієнт, що приймають не менше одиниці і не більше коефіцієнта С.

При наявності зон чистого вигину (при парній кількості балок настилу, що спираються на допоміжну балку), у формулі (1) замість коефіцієнта С ₁ слід приймати коефіцієнт С _{1 m} , який знаходять за формулою: (4)

7) перевіряють міцність підібраного профілю

на зріз залежно від типу з’єднання:

- поверхове обпирання балки або без зрізу поясів балки

, (5)

- з’єднання в одному рівні із зрізом поясів і частково стінки

; (6)

8) перевіряють жорсткість балки, для цього знаходять згідно з формулами будівельної механіки її відносний вигин від нормативних навантажень і порівнюють його з допустимим, рівним 1/200 довжини балки (див. табл.19, розділ 10 СНиП 2.01.07-85);

9) визначають необхідність розрахунку другорядної балки (ускладнений тип балочної клітки) на загальну стійкість. Перевірку виконують за формулою

, (7)

де W_СТ - треба визначати для стиснутого поясу; - коефіцієнт зниження розрахункового опору при згинно-крутильній формі втрати стійкості балок, який знаходять згідно з вимогами п. 5.15; 5.16; 5.20 і формулами додатку 7* в [1].

Загальну стійкість двотаврових балок не потрібно перевіряти:

- при передачі навантаження через суцільний жорсткий настил, який безперервно опирається на стиснутий пояс балки і надійно з ним з’єднаний;

- при співвідношенні розрахункової довжини балки l_ef до ширини стиснутого поясу b_f, що не перевищує значень, знайдених за формулами табл. 8 в [1] для балок симетричного двотаврового профілю.

 

Довжиною

Переріз розрізної складної балки, підібраної за M _max, можна зменшити у місцях пониження моментів, що як відомо, спадають в міру віддалення від середини до її опор. Кожна зміна перерізу дає економію сталі, але в той же час збільшує трудомісткість виготовлення балки. Тому вона економічно вигідна тільки для балок довжиною 10 м. і більше.

Місце зміни перерізу поясів однопрольотної електрозварювальної балки знаходиться на відстані від опори. Діючий в цьому місці момент можна знайти графічно за епюрою моментів (див. рис. 5) або за формулами:

- при рівномірно-розподіленому завантаженні

, (21)

- при завантаженому зосередженими силами

. (21а)

Рис.5 - Місця зміни перерізу поясів головної балки

 

З’єднання поясних листів різної ширини виконують за допомогою прямого стикового шва, який при ручному зварюванні і без фізичних методів контролю якості є нерівноміцним основному металу. Тому опір стикового з’єднання R_wy = 0,85 R_у.

Крім цього слід відзначити, що у балках зі змінним перерізом за довжиною, розвиток пластичних деформацій слід враховувати тільки в одному перерізі, з найбільш несприятливим сполученням (поєднанням) M та Q. В інших перерізах розвиток пластичних деформацій не допускається.

Розрахунки проводять у такій послідовності:

1) Знаходять у перерізі “Х” значення M* та Q*,

2) Визначають потрібний момент опору в місці зміни перерізу балки:

, (22)

3) Потрібну площу кожного з поясів зміненого перерізу орієнтовно знаходять за формулою:

, (23)

4) Залишаючи товщину поясних листів t_f постійною, знаходим нову їх ширину

мм. (24)

Крім цього, нова ширина пояса не повинна бути менша однієї десятої висоти балки (0,1 h) і половини ширини пояса до зміни перерізу (0,5 b _n), а також має бути узгоджена із шириною листів сортаменту.

Якщо ширина b_f ^* значно менша 180 мм, конструктивно приймають b_f ^*= 180 мм і за відповідним їй моментом опору W* знаходять місце зміни перерізу, тобто відстань від опори до цього перерізу, а також нове значення M* і Q*.

5) У місцях зміни перерізу на рівні поясних швів перевіряють приведені напруження за формулами:

а) при примиканні балок настилу (або другорядних балок) в одному рівні

(25)

б) при наявності місцевого навантаження на верхньому поясі

балки і відсутності ребер жорсткості (поверхове обпирання (з’єднання) другорядних балок

. (26)

У формулах (25),(26):

; (27)

; (28)

. (29)

де та – відповідно момент інерції, момент опору і статичний момент пояса балки зміненого перерізу відносно нейтральної осі Х; F - опорна реакція балки настилу (другорядної балки); l_ef - умовна довжина розподілу місцевого тиску, яку визначають l_ef = b_f + 2 t_f (див. рис. 6)

Рис.6 - Схема для знаходження довжини розподілу місцевого

навантаження на стінку балки

 

Варіант 1

Листи настилу розташовуємо вздовж другорядних балок. Тоді крок балок повинен дорівнювати ширині прокатних листів сталі (за ГОСТ 82 – 87* або ГОСТ 19903 – 74*) плюс 10 – 40 мм на виконання електрозварювальних швів, з’єднуючих листи настилу з балками. Для настилу беремо листи шириною b = 1000 мм, тоді основний крок балки дорівнюватиме a₁ = 1000 + 40 = 1040 мм, тобто п’ять кроків по 1040 мм: 1040 ´ 5 = 5200 мм; 6700 - 5200 = 1500 мм

два добірні кроки по a₂ =1500/2=750 мм, що відповідає ширині листів b = 700 мм.

Рис.11 - Фрагмент розрахункової схеми елементів балочної

клітки за варіантом

 

1. Розрахунок другорядної балки Б1

Рис.12 - Розрахункова схема балки Б1

 

1) Знаходимо поздовжнє рівномірне нормативне навантаження на балку з орієнтовним урахуванням її власної ваги:

кН/м,

де k_в.в. = 1,02 – 1,23 - коефіцієнт орієнтовного врахування власної ваги другорядної балки в розмірі 2% від навантаження.

2) Знаходимо поздовжнє розрахункове навантаження на балку з орієнтовним урахуванням її власної ваги:

= 21,335 кН/м,

де f_fm = 1,2 і f_fn = 1,1(1,05) - коефіцієнт надійності по навантаженнях, приймають за табл.1 в [2].

3) Знаходимо момент у прольоті

кН×м кН×см.

4) Знаходимо потрібний момент опору з урахуванням розвитку пластичних деформацій матеріалу балки

см³.

Згідно із сортаментом ГОСТ 8239 – 89 для балки Б1 приймаємо І 14 із геометричними характеристиками: W_x = 81,7см³;

I_x =372 см⁴; S_x =46,8 см³;

q_в.в. = 13,7 кг/м = 0,137 кН/м; A_I =17,4 см².

5) Визначаємо розрахункове навантаження на балку з урахуванням ї власної ваги

= 21,06 кН/м,

6) Визначаємо реальний максимальний момент та опорні реакції балки

кН×м = 2214 кН×см,

кН.

7) Перевіряємо міцність підібраного профілю балки за формулами (1), (5):

 

кН/см²

= 13,34 кН/см²;

кН/см² кН/см²,

де С ₁ = С - тому що в нашому випадку максимальне значення моменту знаходиться у центрі прольоту балки, а поперечна сила у цьому місці дорівнює нулю Q = 0.

Величину коефіцієнта С знаходимо за табл.66 в [1] залежно від величини відношення

,

С = 1,085.

Запас міцності I 14 складає

.

8) Перевіряємо жорсткість балки Б1

або за формулою (20)

,

де

МПа = кН/см².

2. Розрахунок допоміжної балки Б2

Рис. 13 - Розрахункова схема балки Б2

 

кН,

кН,

кН.

Слід сказати, що коли на балку діє більше чотирьох симетрично розташованих зосереджених сил, то таке завантаження балки для спрощення розрахунків можна замінити відповідним рівномірно-розподіленим завантаженням.

1) Визначаємо реакції і момент в прольоті із урахуванням орієнтовної ваги балки

кН,

де k_в.в. = 1,02 – 1,03 - коефіцієнт орієнтовного урахування власної ваги допоміжної балки;

кН×м кН×см.

2) Визначаємо потрібний момент опору з урахуванням розвитку пластичних деформацій матеріалу балки

см³.

Приймаємо за сортаментом I 45 із геометричними характеристиками

A_I = 84,7 см²; q_в.в. = 66,5 кг/м = 0,665 кН/м; W_x =1231 см³; I_x =27696 см⁴; S = 708,0 см³.

3) Уточнюємо величину максимального моменту та реакції балки з урахуванням її власної ваги:

кН,

кН×м кН×м.

4) Перевіряємо міцність підібраного профілю балки за формулами (1) та (5) із урахуванням того, що загальна стійкість балки (згідно з п.5,16 в[1]) дотримана (другорядні балки розташовані досить часто і надійно розкріплюють її із площини разом з листами настилу).

кН/см²

= 13,34 кН/см²;

Оскільки на допоміжну балку спирається парне число другорядних балок, то між точками “а” та ”б” має місце зона чистого вигину, тоді у формулі (1) замість коефіцієнта С₁ слід приймати коефіцієнт С_1m, який знаходять за формулою (4).

Визначаємо спочатку величину коефіцієнту С за табл.66 в [1]

,

 

С =1,11, тоді

С_1т = 0,5×(1+ С) = 0,5×(1+1,11) = 1,055.

 

Напруження у місці дії максимального моменту

кН/см² кН/см².

 

Запас міцності складає

.

 

5) Перевіряємо жорсткість балки Б2

Варіант 2

Листи настилу розташовуємо поперек другорядних балок. Тоді крок балок може дорівнювати максимальному прольоту настилу. Ширину листів настилу візьмемо відповідно до сортаменту поГОСТ 82 –70 або ГОСТ 19903 – 74*, так щоб їх стикових швів було якомога менше.

Визначимо кількість прольотів настилу

n = 6,7/1,15 = 5,8» 6.

Основний крок балок приймаємо 1150мм, тобто чотири кроки по а = 1150 мм (1150_*4=4600 мм); 6700 – 4600 = 2100 мм і два добірні кроки а ₁ = 2100/2 = 1050 мм.

Рис.14 - Фрагмент розрахункової схеми елементів

балочної клітки по варіанту 2

1. Розрахунок другорядної балки Б1

Рис.15 - Розрахункова схема балки Б1

1) Знаходимо поздовжнє розрахункове навантаження на балку з орієнтовним урахуванням її власної ваги:

= 23,59 кН/м,

2) Знаходимо момент у прольоті

кН×м кН×см.

3) Знаходимо потрібний момент опору з урахуванням розвитку пластичних деформацій матеріалу балки

см³.

Згідно із сортаментом ГОСТ 8240 – 89 для балки Б1 приймаємо [ 16 з геометричними характеристиками: W_x = 93,4см³;

I_x = 747 см⁴; S_x =54,1 см³;

q_в.в. = 14,2 кг/м = 0,142 кН/м; A _[= 18,1 см².

4) Визначаємо розрахункове навантаження на балку з урахуванням ї власної ваги:

= 23,278 кН/м.

5) Визначаємо реальний максимальний момент та опорні реакції балки

кН×м = 2447,1 кН×см,

кН.

6) Перевіряємо міцність підібраного профілю балки за формулами (1), (5):

 

кН/см²

= 13,34 кН/см²;

кН/см² кН/см²,

де С ₁ = С.

Величину С знаходимо за табл.66 в [1] залежно від величини відношення

,

С = 1,096.

Запас міцності [ 16 складає

.

Зменшувати профіль балки немає сенсу, тому що це приведе до її перенапруження значно більшого за 5% (наприклад при І 14

.

7) Перевіряємо жорсткість балки Б1:

.

 

2. Розрахунок допоміжної балки Б2

кН,

кН,

кН/м.

Рис. 16 - Розрахункова схема балки Б2

 

1. Визначаємо реакції і момент в прольоті із урахуванням орієнтовної ваги балки

кН,

кН×м кН×см.

2) Визначаємо потрібний момент опору з урахуванням розвитку пластичних деформацій матеріалу балки

см³.

Приймаємо за сортаментом I 45 із геометричними характеристиками

A_I = 84,7 см²; q_в.в. = 66,5 кг/м = 0,665 кН/м; W_x =1231 см³; I_x =27696 см⁴; S = 708,0 см³.

3) Уточнюємо величину максимального моменту та реакції балки з урахуванням її власної ваги:

кН,

334,02 кН×м = 33402 кН×м.

4) Перевіряємо міцність підібраного профілю балки за формулами (1) та (5) із урахуванням того, що загальна стійкість балки (згідно з п.5,16 в[1]) дотримана (другорядні балки розташовані досить часто і надійно розкріплюють її із площини разом з листами настилу):

кН/см²

= 13,34 кН/см²;

кН/см² кН/см²,

С ₁ = С - тому що в нашому випадку максимальне значення моменту M ¹_max знаходиться в центрі прольоту балки, а поперечна сила в цьому місці дорівнює нулю Q = 0. Величину коефіцієнта С знаходимо за табл.66 в [1] залежно від величини відношення:

,

С =1,11.

Запас міцності складає

.

5) Перевіряємо жорсткість балки Б2:

.

Варіант 3

У балочної клітки будуть відсутні допоміжні балки, а другорядні балки будуть розташовані з кроком, близьким до максимального прольоту настилу (t = 10 мм) мм, який ми розрахували раніше.

Знаходимо кількість кроків другорядних балок (балок настилу)

.

Приймаємо чотирнадцять кроків балок по a ₁=1,1 м; l ₁= 1,1×14 = 15,4 м, і два кроки по a ₂= 1,0 м; l ₂= 1×2 = 2 м; L=l ₁ + l ₂ = 15,4 + 2 = 17,4 м.

Листи настилу приймаємо згідно із сортаментом (при поздовжньому їх розташуванні) відповідно шириною b ₁ = 1050 мм і b ₂ = 950 мм.

Рис. 17 - Фрагмент розрахункової схеми елементів

балочної клітки за варіантом 3

 

1. Розрахунок балки Б1

Рис.18 - Розрахункова схема балки Б1

1) Знаходимо поздовжнє розрахункове навантаження на балку з орієнтовним урахуванням її власної ваги:

= 22,566 кН/м.

2) Знаходимо момент у прольоті

кН×м кН×см.

3) Визначаємо потрібний момент опору з урахуванням розвитку пластичних деформацій матеріалу балки

см³.

Згідно із сортаментом ГОСТ 8239 – 89 для балки Б1 приймаємо І 30 з геометричними характеристиками: W_x = 472 см³;

I_x = 7080 см⁴; S = 268 см³;

q_в.в. = 36,5 кг/м = 0,365 кН/м; A_I = 46,5 см².

4) Визначаємо розрахункове навантаження на балку з урахуванням її власної ваги:

= 22,5078 кН/м.

5) Визначаємо реальний максимальний момент та опорні реакції балки

кН×м = 12629,2 кН×см,

кН кН.

6) Перевіряємо міцність підібраного профілю балки за формулами (1), (5)

кН/см²

= 13,34 кН/см².

кН/см² кН/см²,

де С ₁ = С - величину С знаходимо за табл.66 [1] залежно від величини відношення

,

інтерполюючи, находимо С = 1,095.

Запас міцності І 30 складає

.

7) Перевіряємо жорсткість балки:

.

Умову не виконано, тому для балки приймаємо двотавр більшого перерізу I30^a з геометричними характеристиками: W_x = 518 см³; I_x = 7780 см⁴; S = 292 см³; q_в.в. =39,5 кг/м =0,395 кН/м; A_I =49,9 см².

 

 

ГБ1

1) Перевіряємо необхідність проведення перевірки місцевої стійкості стінки балки.

Згідно з п.7.3 в [1] стійкість стінок балок не треба перевіряти, якщо виконана умова за приведеними напруженнями формули (25), а також умовна гнучкість стінки не перевищує (при відсутності місцевих напружень у балках з двосторонніми швами) величини 3,5, тобто <3,5

кН/см²

кН/см²,

де , та - відповідно приведені напруження на рівні поясних швів у місці зміни перерізу поясів, нормативні й дотичні напруження в точці 1 на рівні поясних швів. Цифрові значення цих величин були визначені в розділі 7.4.2 п.8.

У нашому випадку перша умова виконана, тому перевіряємо другу вимогу.

Знаходимо умовну гнучкість стінки балки за формулою (35)

тобто в нашому випадку одна з нормативних умов [1] не виконана, тому стійкість стінки балки потрібно перевіряти.

Установлюємо основні ребра жорсткості в місцях прикріплення (обпирання) другорядних балок через один крок (рис. 23). Інші другорядні балки будемо прикріплювати до коротких ребер (розріз 2-2).

2) Перевіряємо місцеву стійкість стінки у першому відсіку довжиною

а₁ = 2100 мм < 2 h_w = 2×1600 = 3200 мм

на відстані х = а₁ – h_w /2 = 2100 – 1600/2 = 1300 мм.

Знаходимо момент і поперечну силу на відстані Х₁ від опори балки, тобто в розрахунковому перерізі

 

 

Рис. 23 - Розрахункова схема

 

кН×м кН×см,

кН.

Перевірку місцевої стійкості стінки виконуємо за формулою (38)

де = 1,1.

кН/см² - напруження на рівні поясних швів на відстані х = 1,3 м від опори балки;

кН/см² - середні дотичні напруження на відстані х = 1,3 м від опори балки.

Критичні нормальні й дотичні напруження визначаємо за формулами (39), (40):

кН/см²,

d = h_w = 160 см; С_cr - коефіцієнт для складних балок визначаємо за табл.21 в [1] залежно від величини коефіцієнта:

.

Згідно з табл.22 в [1] для балок балочних кліток коефіцієнт .

Тепер за табл.21 в [1] при визначаємо С_cr = 30,3:

кН/см²,

- відношення більшої сторони до меншої, тобто .

Після визначення усіх компонентів формули (38) виконуємо перевірку

тобто умова формули (38) виконана.

При невиконанні умови формули (38) треба зменшити крок основних ребер жорсткості або збільшити товщину стінки балки.

3) Перевіряємо місцеву стійкість стінки балки у другому відсіку довжиною мм мм на відстані мм від ребра жорсткості.

Знаходимо момент і поперечну силу на відстані мм від опори балки, тобто в розрахунковому перерізі

кН×м кН×см,

кН.

Визначаємо нормальні й дотичні напруження на рівні поясних швів на відстані мм

кН/см²

кН/см².

Критичні нормальні й дотичні напруження для стінки балки були визначені раніше (при перевірці стійкості у першому відсіку).

кН/см²; кН/см².

Перевірку місцевої стійкості смінки виконуємо за формулою (38)

тобто умова формули (38) виконана.

4) Визначаємо ширину й товщину основних ребер жорсткості.

Згідно з відповідними вимогами п.7.10 в [1] ширина ребра

мм мм.

Конструктивно приймаємо b_h = 100 мм.

Товщина ребра з сталі C235 із R_у = 23 кН/см²

см.

Конструктивно приймаємо t_s = 8 мм.

Ребра будемо приварювати до стінки балки ручною зваркою, згідно з даними табл.38 в [1], двосторонніми швами мм.

 

Балкою ГБ1

У нашому прикладі балки з’єднуються в одному рівні.

Розглянемо один з можливих варіантів з’єднання балок і виконаємо розрахунок його елементів. Попередньо, з конструктивних міркувань задаємося габаритними розмірами накладок.

Для з’єднання другорядних балок I30^a з головною балкою ГБ1 приймаємо накладки розмірами 250 х 250 х 8 із сталі класу С235. Накладки прикріпляємо на монтажі до ребер головної балки болтами грубої точності класу 4.6 діаметром d = 20 мм.

Розрахунковою силою є опорна реакція другорядної балки, яку збільшуємо на 20%

кН.