Розвиток господарства і торгівлі.

Провідним заняттям населення Русі було сільське господарство, в ньому головне місце посідало рільництво, де була поширена дво- і трипільна система (частина землі залишалася під паром, необроблена).

Важливою була роль тваринництва, розвивалися городництво і садівництво. Значного поширення набули сільськогосподарські промисли: мисливство, рибальство та бортництво (бджільництво).

У XIII ст. ремісники Київської держави знали не менше 78 спеціальностей, провідною з яких була чорна металургія — видобуток заліза, отже, значного поширення набуло залізоробне ремесло. На період роздробленості припадає розквіт склоробства. Інші відомі ремесла: гончарство, шевство, кравецтво, ткацтво тощо.

Впродовж XII—ХІІІ ст. відбувався бурхливий розвиток внутрішньої торгівлі між руськими землями. Ще раніше набули поширення гроші у вигляді зливків срібла усталеної маси та форми — гривні. Але кількість грошей не встигала за розвитком торгівлі, тому в обігу, як колись, з'явилися шкіряні гроші — шкурки білки та куниці. Осередками ремесла й торгівлі були міста. За підрахунками вчених перед монгольською навалою їх налічувалося близько 300. Найбільшими були такі міста, як Київ, Володимир (Волинський), Галич, Чернігів, де проживало 20-50 тис. мешканців, а в більшості міст—до 1000 жителів.

П’яте і шосте питання присвячені характеристиці розвитку культури й освіти Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

Особливістю розвитку культури є переважання запозичення і творчого переосмислення візантійських традицій і канонів, хоча основою культури були місцеві елементи, властиві народному світорозумінню.

Велика роль дохристиянського культурного середовища домінування впливу християнства у культурі.

Становлення власної державності сприяло культурному розвиткові наших предків.

Поширення писемності. З прийняттям християнства у нас поширилася старослов'янська, або староболгарська книжна (тобто писемна) мова — мова православної церкви. Але вже перші пам'ятки, створені церковнослов'янською мовою, засвідчують значний вплив живої мови, а ймовірно — попередньої писемної. І все ж писемна мова значно відрізнялася від української мови, якою користувалися в усному мовленні.

Наші уявлення про рівень письменності населення ґрунтуються багато в чому на знайдених написах на побутових речах, стінах храмів — епіграфічних пам'ятках. Видряпані на поверхні пам'ятки називають графіті.

Книг від часів Русі та Галицько-Волинського князівства до нас дійшло дуже мало. Найдавніші:

Реймське Євангеліє (40-і рр. XI ст., Анна Ярославна повезла у Францію, ставши дружиною їх короля);

Остромирове Євангеліє (1056-1057 рр., перша точно датована книга, що збереглася);

«Ізборник Святослава» 1073 р., «Ізборник» 1076 р., Мстиславове Євангеліє (1115 р.).

За даними вчених, у XIII ст. на території Русі мало бути 130-140 тис. книг декількох сотень найменувань.

Письменними за княжих часів були не тільки можновладці та люди з середовища духівництва, а й ремісники та звичайні дружинники.

Освіта. За князювання Володимира Великого вже існувала школа для навчання дітей найближчого оточення князя. Відомо про школу при Софійському соборі. У 1086 р. онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в київському Андріївському монастирі школу для жінок.

Ще до виникнення писемності існувала багата усна народна творчість: загадки, заклинання, казки, легенди, сказання, епічні, ліричні й обрядові пісні. Прекрасними пам'ятками давньоруської творчості були билини (старини), найкращими з яких вважаються билини Київського, або Володимирового циклу. Поширювалися перекладні релігійні твори, зокрема апокрифи — твори на біблійну тематику, які з різних причин не були визнані церквою. Іншим популярним жанром перекладів були житія — розповіді про життя і подвиги святих.

Здобутки в галузі літератури. Оригінальна література була започаткована літописами.

Літопис Аскольда, «Найдавніший Київський звід», «Печерський звід» не збереглися. Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ», автором-упорядником якого був Нестор (1113 р. перша редакція).

Продовженням цієї праці є Київський літопис, що охопив події від 1111 до 1200 р.

Галицько-Волинський літопис охоплює події XIII ст.

Інший жанр літератури — церковні проповіді. Визначним їх автором був Феодосій Печерський.

Зразком урочистої проповіді є «Слово про закон і благодать» (між 1037 і 1050 р.) митрополита Іларіона.

До найкращих зразків літератури тих часів належить і «Повчання» Володимира Мономаха.

Найвизначнішою пам'яткою давньоукраїнської літератури є «Слово о полку Ігоревім», створене в 1187 р. На думку історика Леоніда Махновця, автором його є князь Володимир Ярославич, брат Ярославни.

На початку XIII ст. був укладений «Києво-Печерський патерик», дуже популярний на Русі.

Наука. Про рівень тогочасних природничих і математичних знань до певної міри свідчить популярність на руських землях таких перекладних книг, як «Шестидневи», «Фізіолог», «Небеса» та інших. Визначним лікарем свого часу був Агапіт. Бібліотека при Софійському соборі нараховувала майже 1000 книг.

Музика. Здавна наших землях були люди, які заробляли мистецтвом музики. У Галицько-Волинському літописі згадується славетний співець Митуса. Популярними були вистави скоморохів.

Здобутки в галузі архітектури. Першим християнським кам'яним храмом Київської Русі була Десятинна церква (кінець X ст.). Софійський собор у 2011 р. відзначив своє тисячоліття. У 1073-1078 рр. був збудований видатний Успенський собор Києво-Печерського монастиря, а в 1108-1113 рр. — Михайлівський Золотоверхий собор. Чудові споруди були зведені в XI—XIII ст. у Чернігові: Спасо-Преображенський (1036 р.) і Борисоглібський собори, П'ятницька церква (кінець XII ст.). Найвідомішими архітектурними пам'ятками Галича були Успенський собор і єдина споруда, що збереглася до наших часів — церква св. Пантелеймона (кінець XII ст.). У Володимирі в 1160 р. також було збудовано Успенський собор. Відоме ім'я архітектора Олекси.

Образотворче мистецтво:

• найбільше вражають мозаїки — викладені на стінах малюнки з різнобарвних шматочків смальти (особливо Богоматері Оранти та Христа Вседержителя у Софійському, а також мозаїки у Михайлівському Золотоверхому соборах);

• фрески — малюнки мінеральними фарбами на сирому тиньку (штукатурці);

• храми оздоблювали також іконами — зображеннями, виконаними на дошках. Особливо відомі Холмська ікона Богородиці (XI ст.), Вишгородська ікона Богородиці (І половина XII ст.), Дорогобузька ікона Богородиці (остання третина XIII ст.). Найвідомішим іконописцем тих часів вважають Алімпія (Аліпія).

Ілюстрації, якими оздоблювали рукописні книги, називають книжковими мініатюрами. Шедевром світового мистецтва є мініатюри Остромирового Євангелія. Цінними пам'ятками книжкового малярства є «Ізборник Святослава» 1073 р., зокрема мініатюра «Родина князя Святослава Ярославича», так званий Трірський Псалтир та інші.

Назва «Україна» вперше вживається у Київському літописі під 1187 р. Через два роки ця назва вжита стосовно Галицького князівства. За тих часів назва вживалася щодо Київщини, Чернігівщини та Переяславщини, тобто території сучасної України.

Значення Київської Русі та Галицько-Волинської держави в історії українського народу і в загальноєвропейській історії:

• уперше об'єднала всі східнослов'янські племена в єдину державу;

• об'єднання дозволило ефективно захищатися від нападів кочовиків і сусідніх держав;

• сприяла соціально-економічному, політичному та культурному розвитку наших предків;

• захищала західноєвропейські країни від кочових орд тюркських племен;

• були активними учасниками тогочасного міжнародного життя. Про велику роль цих держав у Європі свідчать розгалужені династичні шлюби. Міжнародне значення визначає і жваве міжкультурне спілкування;

• виявом міжнародного авторитету Галицько-Волинської держави було коронування князя Данила. Ця подія засвідчує європейську орієнтацію зовнішньої політики цієї держави.

Неоціненним надбанням Київської Русі та Галицько-Волинської держави є глибока за змістом і своєрідна за формою література. Величезне значення має і фольклор, який, як і література, має багато спільних рис з творчістю європейських народів. Скарбниця світового мистецтва була б значно біднішою без шедеврів руської архітектури, образотворчого мистецтва, рукописної книги.