Україна в умовах десталінізації

(1953 – 1964 рр.).

(2 год.)

План лекції.

1. Лібералізація суспільного життя УРСР в середині 1950 – 1960-х рр.: припинення масових репресій, реабілітація.

2. Зміни адміністративно-територіального устрою УРСР. Зміни в промисловості та сільському господарстві, соціальній сфері. Реформування управління економікою.

3. Виникнення руху «шістдесятників», дисидентського руху наприкінці 1950-х – на початку 1960-х рр.

 

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

показувати на карті зміни в адміністративно-територіальному устрої України;

характеризувати сутність процесу лібералізації, спроби реформ управління економікою в середині 1950 – 1960-х рр., здобутки та особливості розвитку культури; сутність опозиційного руху;

визначати наслідки процесу лібералізації, реформ для українського суспільства, причини виникнення та значення опозиційного руху;

складати синхроністичну таблицю подій в Україні, в Європі, у світі;

пояснювати причини та наслідки входження Кримської області до складу УРСР.

Ключові дати до теми:

1953 – 1954 рр. – повстання політичних в’язнів в сталінських таборах. Ліквідація ГУЛАГу.

19 лютого 1954 р. – входження Кримської області до складу УРСР.

1956 р. – ХХ з’їзд КПРС, засудження культу особи.

1957 р. – запуск першого штучного супутника Землі, початок «космічної ери».

1959 р. – утворення Української робітничо-селянської спілки.

1961 р. – перший політ людини в Космос.

 

Словник історичних термінів і понять до теми:

 

Відлига – неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х — поч.1960-х рр.). Його характерні риси - певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя. В цей період засуджено культ Сталіна, реабілітовано велику кількість політв’язнів, повернуто депортовані народи.

Десталінізація – ліквідація наслідків культу особи Й.Сталіна (50-60-ті рр. XX ст.).

Дисиденство – рух, учасники якого в Україні виступали за демократизацію суспільства, за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

Культ особи – безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.

Лібералізація – послаблення державного контролю над різними видами діяльності.

Раднаргоспи – ради народного господарства, державні органи територіального управління й планування промисловістю УРСР і СРСР, що існували 1918–1931рр. і 1957–1965рр..

Хрущовки – зазвичай п'ятиповерхові панельні і цегляні будинки без технічного поверху, ліфту і сміттєпроводу, що почали масово споруджуватися в СРСР під час правління Микити Сергійовича Хрущова, за що і отримали в народі його ім'я.

Шістдесятники – назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру та політику в СРСР в другій половині 1950-х рр. — і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років. Вони являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму

 

Лекція 10.

Україна в період загострення кризи радянської системи

(1965 – 1985 рр.).

(2 год.)

План лекції.

1. Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні (середина 1960 – початок 1980-х рр.).

2. Кадрові зміни в політичному керівництві УРСР. Конституція УРСР 1978 р.

3. Спроби економічних реформ у другій половині 1960-х рр.

4. Тенденції розвитку соціальної сфери. Культура і духовне життя. Русифікація.

5. Опозиційний рух.

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

характеризувати наслідки змін в політичному керівництві УРСР на початку 1970-х рр.; стан економіки; основні вимоги та напрями опозиційного руху 1960 – 1970-х рр., явища у сфері культури, політику русифікації;

визначати причини політико-ідеологічної кризи радянського ладу в Україні, активізації опозиційного руху, здобутки та проблеми розвитку соціальної сфери;

пояснювати значення опозиційного руху.

 

Ключові дати до теми:

1965 р. – реформи в сільському господарстві та промисловості («косигінська» реформа).

1965–1985 рр. – період застою в СРСР.

1972 р. – зміна політичного керівництва УРСР (Петра Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ змінив Володимир Щербицький).

1976 р. – утворення Української Гельсінської групи.

Словник історичних термінів і понять до теми:

Застій – ретроспективна назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970 — середина 1980-х років). Поняття «період застою» з'явилося та було введене в політичний лексикон лідером КПРС та головою держави — М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х років.

Конституція розвинутого соціалізму – основний закон СРСР, прийнятий 7 жовтня 1977 року Верховною радою СРСР замість Конституції СРСР 1936 року. Ця конституція закріплювала однопартійну політичну систему (стаття 6). Увійшла в історію як «конституція розвиненого соціалізму».

Номенклатура – панівний клас радянського суспільства, партійно-державне керівництво.

Правозахисник – у широкому розумінні це кожна людина, яка сповідує філософію верховенства прав людини.

Розвинений соціалізм – пропагандиське кліше або евфемізм, радянська офіційна назва останнього десятиліття тоталітарної радянської дійсності.

Русифікація – цілеспрямована державна політика, що повинна була знищити українську мову і культуру, насаджування російської мови та культури.

Самвидав – видавані поза цензурою (зокрема в СРСР) підпільні листівки, брошури, книжки й періодичні видання — один з виявів Руху опору.

Лекція 11.