Матеріали польових (геодезичних) робіт

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачена обов’язкова наявність в складі проектів відведення земельних ділянок матеріалів польових (геодезичних) робіт. Такі матеріали обов’язкові і в складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок та інших видів документації із землеустрою.

Відповідно до Інструкції про порядок контролю і приймання топографо-геодезичних та картографічних робіт, яка затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру України №19 від 17.02.2000 р., і є обов’язковою для всіх підприємств, організацій та установ, які виконують топографо-геодезичні та картографічні роботи, незалежно від форм власності та їхньої відомчої залежності, контроль польових робіт є складовою частиною виробничого процесу і здійснюється протягом усього періоду їх виконання, охоплюючи всі процеси і види робіт.

В процесі контролю польових робіт особи, що перевіряють їх виконання, повинні встановити:

– знання та дотримання виконавцем вимог діючих нормативно-технічних документів;

– відповідність методів виконання польових робіт вимогам технічного проекту, технічним умовам і діючим нормативно-технічним документам;

– технічний стан приладів, повноту і своєчасність їх досліджень, перевірок і юстировок;

– якість робіт і виконання їх в установлені терміни;

– виправлення зауважень та виконання вказівок і пропозицій, які були зроблені під час попередніх перевірок;

– виконання правил з охорони праці й техніки безпеки.

Одночасно проводиться інструктаж виконавців з показом передових методів робіт, які забезпечують їх високу якість та ефективність.
У процесі якості GPS-спостережень перевіряють:

– схему GPS-мережі, яка повинна складатись із замкнутих петель або інших замкнутих фігур;

– прив’язку GPS-мережі до пунктів державної геодезичної мережі (не менше як до 3-х пунктів) та до нівелірної мережі (не менше як до 4-х пунктів);

– правильність і своєчасність перевірок і досліджень метеоприладів;

– правильність вибору часу і оптимального вікна спостережень, визначення кількості сесій та їх тривалості;

– протоколи спостережень на пункті.

У процесі контролю якості вимірювання довжин сторін світловіддалемірами перевіряють:

– правильність підготовки приладів до вимірювань (своєчасність еталонування опорних частот, визначення постійних поправок приладів, поправок метеоприладів тощо);

– правильність вибору найсприятливіших умов для виконання спостережень;

– дотримання правил вимірювання сторін і встановлених допусків;

– своєчасність і точність визначення елементів центрування і редукції;

– правильність виконання обчислень в журналах, акуратність оформлення центрувальних листів та інших матеріалів.

3.2. Точність топографічних планів

Точність топографічних планів оцінюється за величинами розходжень положень контурів та висот точок, виміряних на плані з даними контрольних вимірів на місцевості.

Критеріями оцінки якості є середні, граничні та грубі похибки, які не повинні перевищувати величини похибок, встановлених цими Основними положеннями.

Середня похибка у положенні на плані предметів та контурів місцевості з чіткими контурами відносно ближніх точок зйомочної основи не повинна перевищувати 0,5 мм, а в гірській та залісненій місцевості – 0,7 мм у масштабі плану.

Середня похибка у взаємному положенні на плані чітких контурів на забудованій території (роги капітальних будівель, люки інженерних комунікацій та інші, визначені з допомогою координування), розташованих один від одного на відстані до 100 м, не повинна перевищувати 0,3 мм у масштабі плану.

Середня похибка зйомки рельєфу відносно ближніх точок геодезичної основи не повинна перевищувати по висоті:

– 1/4 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу до 2°;

– 1/3 – при кутах нахилу від 2° до 6° для планів масштабу 1:5000, 1:2000; і до 10° для планів масштабу 1:1000 та 1:500;

– 1/3 – при перерізі рельєфу через 0.5 м на планах масштабів 1:5000 та 1:2000.

Граничні похибки у положенні на план; предметів та контурів місцевості з чіткими контурами відносно ближніх точок зйомочної геодезичної основи не повинні перевищувати 1,0 мм, а в гірській та залісненій місцевості – 1,4 мм у масштабі плану.

Граничні похибки у взаємному положенні на плані чітких контурів на забудованій території не повинні перевищувати 0,6 мм у масштабі плану.
Кількість граничних похибок не повинна перевищувати 10% від загальної кількості контрольних вимірів.

При наявності грубих (випадкових) похибок їх кількість не повинна перевищувати 5%. Якщо таких похибок більше 5% – робота бракується.

Польові роботи

Виконані польові роботи пред’являються на приймання безпосередньому керівнику робіт.

За підсумками контролю, який проводився протягом виконання робіт і під час їх приймання, безпосередній керівник робіт визначає ступінь їх відповідності вимогам діючих нормативно-технічних документів, оцінює їх якість та придатність для подальшої обробки або передачі замовнику.
На приймання пред’являються матеріали робіт, скомплектовані у відповідності до вимог діючих нормативно-технічних документів, перевірені й виправлені самим виконавцем.

Виконані роботи приймаються у міру їх готовності.
Приймання робіт від виконавців повинно бути здійснене, як правило, до виїзду з району польових робіт.

Якщо в процесі приймання робіт виявлено деякі помилки та недоробки, то матеріали повертаються виконавцю на виправлення.
У разі виявлення недоброякісних робіт матеріали у виконавця вилучаються, а роботи виконуються і приймаються заново. Кожен такий випадок береться на облік і розслідується згідно з діючими правилами.
Переробку і виправлення недоброякісних робіт здійснює сам виконавець без додаткової оплати або інший працівник за рахунок винного згідно з чинним законодавством.

Під час приймання завершених робіт безпосередній керівник перевіряє:

– комплектність матеріалів;

– повноту і правильність використання вихідних даних;

– точність одержаних результатів;

– якість кадастрової зйомки.

Прийняті, оформлені та укомплектовані відповідно до вимог діючих нормативно-технічних документів матеріали передаються на подальшу обробку в підрозділи камерального виробництва або замовнику.

В залежності від використаних методів польових вимірювань та геодезичного обладнання, яке застосовується для створення планової геодезичної основи (знімальної мережі) та виконання кадастрової зйомки земельної ділянки, можливі наступні варіанти представлення результатів виконання польових геодезичних робіт:

Враховуючи вказане при наповненні кадастрової бази точними, достовірними, повними та актуальними даними, при складанні документації із землеустрою, в залежності від використаних методів польових вимірювань та геодезичного обладнання, яке застосовується для створення планової геодезичної основи (знімальної мережі) та виконання кадастрової зйомки земельної ділянки, повинна обов’язково містити наступні матеріали польових геодезичних робіт:

В залежності від методів та способів геодезичної зйомки в документації із землеустрою мають бути:

1. У разі використання теодоліта:

- картографічна схема розташування об’єктів масштабів 1:2000 – 1:10000;

- схема планової зйомочної мережі, яка виконується на топографічній основі з позначенням пунктів прив’язки до Державної геодезичної мережі (далі по тексту – ДГМ); геодезичної мережі згущення (ГМЗ);

- журнал польових геодезичних вимірювань, польовий абрис земельної ділянки з описом її меж (завірений печаткою виконавця);

- довжини ліній виміряні:

а) світловіддалеміром;

б) електронною рулеткою;

в) металевою компарованою рулеткою;

- відомість обробки та врівноваження з характеристикою теодолітного ходу;

- метрологічне забезпечення засобів вимірювальної техніки;

- каталог координат пунктів прив’язки (вихідні) ДГМ, ГМЗ та їх джерело походження.

2. У разі використання електронного тахеометра:

- картографічна схема розташування об’єктів масштабів 1:2000 – 1:10000;

- схема планової зйомочної мережі, яка виконується на топографічній основі з позначенням пунктів прив’язки до ДГМ, ГМЗ (геодезичної мережі згущення);

- роздрукований електронний польовий журнал (завірений печаткою виконавця);

- відомість обробки та врівноваження теодолітного ходу;

- результати вимірювань в електронному вигляді – у файлі формату *.sdr;

- метрологічне забезпечення засобів вимірювальної техніки;

- каталог координат пунктів прив’язки (вихідні) ДГМ, ГМЗ та їх джерело походження.

3. У разі використання (глобальних навігаційних супутникових систем, далі по тексту – GNSS) – приймачів (з безпосередньою прив’язкою до пунктів ДГМ); інших перманентних мереж в т.ч. комерційного використання:

- картографічна схема розташування об’єктів масштабів 1:2000 – 1:10000;

- схема GNSS – спостереження;

- опис технології виконання спостереження
результати розрахунків координат вимірюваних точок
результати вимірювань в електронному вигляді – у файлі формату Rinex.2x);

- відомості врівноваження GNSS–спостережень (програмне забезпечення, що використовувалося (назва та версія);

- дата та час виконання врівноваження; результати розрахунків координат вимірюваних точок;

- результати оцінки точності вимірювань (принаймні, СКП);

- звіт про результати врівноваження, що генерується програмним забезпечення постобробки;

- файли “сирих” вимірювань з кожного GNSS — приймача (базових та роверів) у стандартному обмінному форматі (якщо використані перманентні GNSS станції, то тільки роверні станції);

- файли поправок до GNSS – вимірювань, отримані у постачальника сервісу та використані в процесі пост-обробки, у форматі Land XML (якщо використовувалися сервіси перманентних GNSS станцій);

- метрологічне забезпечення засобів вимірювальної техніки;

Оцінка якості робіт

Оцінка якості топографо-геодезичних та картографічних робіт здійснюється за результатами технічного контролю, що проводився в процесі виконання робіт та їх приймання.

Роботи, які за основними параметрами, що характеризують їх якість, відповідають вимогам нормативно-технічних документів, технічних проектів та спеціальним умовам замовника, оцінюються і приймаються як доброякісні.

Якщо роботи не відповідають цим вимогам, то їх переробляють і тільки після цього приймають і оцінюють заново. Причини незадовільної роботи розслідуються і винуваті притягуються до відповідальності.

Основними критеріями якості топографо-геодезичних та картографічних

робіт, які закладені в діючих нормативно-технічннх документах є:

• надійність закріплення і довговічність схоронності геодезичних пунктів та

нівелірних знаків;

• точність визначення координат і висот геодезичних пунктів та нівелірних

знаків;

• точність планово-висотної геодезичної основи для топографічних планів і

карт;

• середні і середні квадратичні помилки у плановому і висотному положенні

контурів та об'єктів місцевості та рисування рельєфу на оригіналах зйомки й

оновлення карт;

• повнота, правильність та чіткість зображення елементів змісту карти і

підписів назв об'єктів на оригіналах складання;

• чіткість і акуратнісіь графічного та штрихового оформлення відповідно до

вимог умовних знаків;

- видавничих оригіналів топографічних планів і карт;

- видавничих оригіналів спеціальних та інших тематичних карт;

• якість цифрових топографічних, спеціальних та інших тематичних карт;

• строгість математичної обробки результатів вимірювань;

• акуратність та охайність оформлення технічної документації.

Готові матеріали топографо-геодезичних і картографічних під час їх

приймання підписуються виконавцем, безпосереднім керівником робіт та

іншими особами, що приймають роботи.

Таким чином, згідно з ст. 79 п-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Крім того, всі сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Згідно з цією статтею, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

В роботі описано геодезичне забезпечення робіт з використанням сучасних електронних приладів, які допомагають підвищити точність, оперативність і якість робіт.

 

ВИСНОВКИ

Проаналізував вказані вище питання, можна зробити наступні висновки.

Землеустрій – це складний соціально–економічний процес, який постійно розвивається і не може бути одноразовим заходом. Тому проекти землеустрою, насамперед внутрішньогосподарського, мають періодично обновлятися (складатися заново або коригуватися). Існує також законодавчо закріплений процес – землевпорядний. Цей процес охоплює складання проекту землеустрою (з підготовчими роботами), його затвердження, перенесення проектних рішень у натуру і видачу проектної документації замовникам.

Право власності на землі історико-культурного призначення — це право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Указані форми власності набуваються і реалізуються на підставі Конституції, Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (статті 78-91, 116-129, 131, 132). При цьому Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає особливості здійснення права власності на такі землі в залежності від об'єктів культурної спадщини, що визнані пам'ятками.

З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них встановлюються зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Складання проекту, його розгляд, узгодження, затвердження і виконання є найважливішим у землевпорядному процесі як за значністю, так і за трудомісткістю. Отже, землевпорядне проектування – основна стадія землевпорядного процесу.

Згідно з цією статтею, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Ключовою проблемою сучасного землеустрою переважно є відсутність на планово‑картографічних матеріалах меж об'єктів історико-культурного призначення, їх охоронних зон, а також відсутність затвердженого в установленому порядку складу та змісту проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Межі об'єктів історико-культурного призначення, їх охоронних зон часто не встановлюються через недостатнє державне та місцеве фінансування, незацікавленість у їх встановленні органів державної влади та місцевого самоврядування.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Беженар Г.М., Бердніков Є.С., Бондар Л.О., Гавріш Н.С., Гуревський В. К. Земельне право України: Підручник / Одеська національна юридична академія / О.О. Погрібний (ред.), І. І. Каракаш (ред.). — К.: Істина, 2003.

2. Ковальський В.С. Науково-практичний коментар Земельного Кодексу України, Юрінком Інтер, 2004.

3. Ковтун Микола Григорович. Земельне право: Курс лекцій. — К.: Юмана, 2008.

4. Мачуська І.Б. Земельне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К.: КНЕУ, 2005.

5. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Навч. посіб. / Інститут законодавства Верховної Ради України. — К.: Ін-т законодавства ВРУ, 2007.

6. Використання земель історико-культурного призначення (Стаття 54), [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uazakon.ru/ukr/zku/54/default.htm

7. Постанова кабінету міністрів України № 677 від 26.05.2004 „ Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

8. Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку:Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 974 [Електронний ресурс].

9. Про державну експертизу землевпорядної документації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1808-15

10. Земельний кодекс України.

11. Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками: Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376 [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/ Laws/main.cgi?nreg=z0391-10=.

12. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/Laws/main.cgi? nreg=1805-14.

13. Закон України «Про землеустрій»

14. Закон України «Про державний земельний кадастр»

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру» № 1051 від 17.10.2012 р.

16. Наказ Держкомзему України «Про затвердження класифікації видів цільового призначення земель» № 548 від 23.07.2010 р.

17. «Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000-1:500, ГКНТА -2.04-02-98» № 56 від 09.04.1998 р.