Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, як і будь-який інший землевпорядний проект, охоплює правові, економічні та технічні документи, які містять розрахунки, опис, проектні плани, в яких обґрунтовуються і відображаються в графічній та текстовій формі заходи, реалізація яких передбачається при створенні нових і впорядкуванні існуючих земельних ділянок. При створенні нових і впорядкуванні існуючих земельних ділянок проекти землеустрою складають у вигляді проектних меж земельних ділянок під конкретні об'єкти виробництва, нерухомого майна тощо.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок перед­бачає:

- підготовчі роботи;

- складання проекту;

- затвердження проекту;

- оформлення та виготовлення проектної документації;

- здача проекту замовнику.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення зе­мельних

ділянок, який затверджений постановою Кабінету Мініст­рів України від 26

травня 2004 р. № 677, визначає механізм роз­роблення таких проектів.

Проект землеустрою розробляється на підставі:

- рішення сільської, селищної, міської ради, обласної,
районної, міської держадміністрації, до повноважень якої належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок;

- договору, укладеного між землевласником, землекористувачем та
розробником проекту землеустрою;

- судового рішення.

Розробником проекту землеустрою може бути фізична або
юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із
землеустрою відповідно до закону (далі – розробник).

Замовником проекту землеустрою може бути сільська,
селищна, міська рада, обласна, районна, міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інша особа відповідно до закону, [8].

У разі прийняття судом рішення про розроблення проекту
землеустрою його замовником є фізична або юридична особа, на
користь якої прийнято рішення.

Проект землеустрою розробляється відповідно до завдання,
затвердженого замовником, яке є невід’ємною частиною договору про
розроблення проекту землеустрою.

До договору замовник додає вихідну документацію, необхідну
для розроблення проекту.

Договір про розроблення проекту землеустрою складається
відповідно до типового договору, який затверджується Кабінетом
Міністрів України.

Розроблення проекту землеустрою передбачає проведення
підготовчих робіт, що включають:

1) вивчення та аналіз:

- обґрунтування необхідності створення або оголошення території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- планово-картографічних матеріалів з визначенням обсягів
польових та камеральних робіт з їх оновлення, земельно-облікової
документації, матеріалів відведення земель в межах відповідної
території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- містобудівної документації;

- проектної документації з питань охорони навколишнього
природного середовища, збереження об’єктів культурної спадщини;

- іншої документації, необхідної для розроблення проекту
землеустрою;

2) визначення режиму території, у тому числі охоронних
зобов’язань та обмежень на використання земельної ділянки.
У проекті землеустрою визначається:

- функціональна організація території природно-заповідного
фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення;

- місце розташування і розміри земельних ділянок, їх власники
та землекористувачі, у тому числі орендарі;

- режим використання та охорони території природно-заповідного
фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи
і зони санітарної (гірничо-санітарні) охорони), рекреаційного та
історико-культурного (охоронні зони) призначення;

- межі земельних ділянок, включених до складу територій
природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення, щодо
використання яких встановлено обмеження (обтяження), у розрізі
землевласників та землекористувачів;

- розмір охоронної зони.

Проект землеустрою погоджується з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок, а також земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення без їх вилучення, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Проект землеустрою складається з:

1) завдання на виконання робіт;

2) пояснювальної записки, в якій зазначається:

- коротка характеристика території;

- режим використання земель у межах території
природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення, в тому числі
земельних ділянок, щодо використання яких встановлено обмеження
(обтяження);

- погодження меж із власниками і користувачами суміжних
земельних ділянок;

- короткий опис виконаних робіт;

- склад земель за угіддями, власниками і користувачами
земельних ділянок;

3) графічних матеріалів:

- план території у масштабі, який дає змогу відобразити усі
елементи проекту – зовнішню межу, номери межових знаків, міри
ліній, назви власників і користувачів суміжних земельних ділянок;

- межі та площі земель, які включаються до території без їх
вилучення;

- креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру
(на місцевість) та межі земельних ділянок, щодо використання яких
встановлено обмеження (обтяження);

4) матеріалів погодження та затвердження проекту:

- акт польового обстеження і погодження меж;

- висновки про погодження проекту;

- рішення про затвердження проекту землеустрою та встановлення
обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок.

2.3. Погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, землевпорядна експертиза проекту

Погоджений проект землеустрою підлягає державній експертизі відповідно до законодавства.

Державна експертиза землевпорядної документації (далі -
державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження,
перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх
відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам,
нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для
прийняття рішень щодо об'єктів експертизи, [9].

Правову основу державної експертизи землевпорядної
документації складають Конституція України (254к/96-ВР),
Земельний кодекс України (2768-14), Закон України «Про
землеустрій» (858-15), цей Закон, закони України та інші
нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері державної
експертизи.

Цей Закон регулює відносини, що виникають при проведенні
державної експертизи землевпорядної документації.

Дія цього Закону не поширюється на регулювання відносин,
пов'язаних із проведенням науково-технічної експертизи,
екологічної, судової та інших видів експертиз.

Об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою
та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а
також матеріали і документація державного земельного кадастру.

Суб'єктами державної експертизи є замовники та виконавці.

Замовниками державної експертизи є органи виконавчої влади та
органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі,
підприємства, установи, організації і громадяни, заінтересовані у
проведенні такої експертизи, а також розробники об'єктів державної
експертизи.

Виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у
складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні
знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові
працівники, які залучаються цими органами до її проведення
відповідно до закону (далі - експерти державної експертизи).

Державна експертиза проводиться в обов'язковій, вибірковій та
добровільній формах.

Вибіркова державна експертиза проводиться за ініціативою
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
державної експертизи щодо об'єктів, які не підлягають обов'язковій
експертизі.

Вибіркова державна експертиза не може перевищувати
10 відсотків об'єктів, які їй підлягають, по кожному розробнику.

У разі виявлення порушень земельного законодавства
розробниками об'єктів державної експертизи кількість об'єктів, що
підлягають державній експертизі, визначається органом, який її
здійснює.

Добровільна державна експертиза проводиться за ініціативою
замовника або розробника об'єкта експертизи щодо об'єктів, які не
підлягають обов'язковій державній експертизі.

Обов'язкова державна експертиза проводиться за клопотанням
(заявами) замовників чи розробників об'єктів державної експертизи,
а при вирішенні земельних спорів - також за клопотанням
відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування.

Вибіркова державна експертиза проводиться за рішенням
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
державної експертизи відповідно до закону.

Добровільна державна експертиза проводиться за клопотанням
(заявами) замовників чи розробників об'єктів державної експертизи.

Державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації
та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у
натурі (на місцевості).

Проведення державної експертизи передбачає експертне
дослідження, перевірку, аналіз і оцінку об'єкта державної
експертизи та підготовку обґрунтованого та об'єктивного
експертного висновку.

Для проведення державної експертизи замовником подаються
оригінали відповідної документації та матеріалів.

Строки проведення державної експертизи не можуть перевищувати
20 робочих днів від дня реєстрації об'єкта державної експертизи
спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері
державної експертизи.

Результатом проведення державної експертизи є висновок
державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку
допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта
державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.
Позитивний висновок державної експертизи дійсний протягом строку дії об'єкта державної експертизи, але не більше трьох років
від дня його видачі.

Якщо у строк, встановлений частиною першою цієї статті, не
розпочато реалізацію заходів, передбачених об'єктом державної
експертизи, то він підлягає повторній державній експертизі.