Порушення ветеринарних правил (ст. 251 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок захисту тваринного світу в частині дотримання ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними хворобами диких і свійських тварин, а додатковими факультативними безпосередніми об’єктами можуть бути здоров’я населення (у разі поширення безпосередньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від тварин людям) та інші блага.

Предметом злочину є: тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські, зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров’я яких охороняється спеціальними правилами (бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра; продукти тваринного походження (м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджільництва); сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров); корми тваринного походження і кормові добавки.

Кваліфікуючи цей злочин за об’єктивною стороною, треба звернути увагу, що вона характеризується сукупністю трьох ознак:

1) діяння – порушення ветеринарних правил (може бути вчинене як діями, так і бездіяльністю особи: реалізацією хворих тварин, заражених продуктів і сировини тваринного походження на сільськогосподарському ринку; допущенням ввезення на територію України такої продукції; невжиттям заходів щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин; не проведенням необхідних лабораторно-діагностичних та радіологічних досліджень харчових продуктів і сировини та інших ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів; не проведенням забою тварин, не проведенням знезараження продуктів і сировини тваринного походження чи їх утилізації при встановленні заразних хвороб чи виникненні підозри на наявність особливо небезпечних захворювань тварин тощо); 2) спричинення епізоотії(одночасне розповсюдження інфекційних хвороб серед великої кількості тварин (як домашніх, так і диких) одного чи кількох видів на значній території) або інших тяжких наслідків (втрата поголів’я худоби чи птиці від падежу; масова загибель дичини, бджіл, риби; захворювання людей на хвороби, спільні для людей і тварин; великий розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тощо). При цьому питання про визнання наслідків порушення ветеринарних правил тяжкими повинно вирішуватись окремо в кожному випадку з урахуванням усіх обставин справи; 3) причиновий зв’язок між діянням і наслідками.

Диспозиція ст. 251 КК є бланкетною, що у кожному конкретному випадку вимагає встановлення того, які саме ветеринарні правила порушені особою і в яких нормативних актах ці правила закріплені. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251 КК потрібно встановити, що спричинення епізоотіїабо тяжких наслідків перебувають у причиновому зв’язку з порушенням ветеринарних правил, а не викликані іншими факторами, наприклад, природними чинниками або діями, які не пов’язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води із джерела, забрудненого токсичними речовинами).

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення епізоотіїабо тяжких наслідків. Порушення ветеринарних правил, що не спричинило вказаних наслідків, тягне за собою адміністративну відповідальність (ст.ст. 107, 107¹ КУпАП).

Суб’єкт злочину – загальний. Ним можуть бути як службові, так і приватні особи, які досягай 16-річного віку та діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, із виробництвом, переробкою, зберіганням та реалізацією продуктів і сировини тваринного походження, а також працівники ветеринарної медицини та органів охорони здоров’я.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується умислом або необережністю щодо порушення ветеринарних правил та необережністю щодо наслідків.