Порушення правил охорони або використання надр (ст. 240 кк).

Основний безпосередній об’єкт – це встановлений порядок раціонального та комплексного використання й охорони надр та видобування корисних копалин, які не є загальнопоширеними, а додатковий факультативний об’єкт – життя і здоров’я особи та інші блага. Предметом злочину є надра і корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення (крім загальнопоширених). При цьому корисні копалини мають бути в їх природному стані. Звернення на свого користь або користь інших осіб природних ресурсів, які вилучені з надр завдяки вкладеній праці людини, потрібно розглядати як злочин не проти довкілля, а проти власності.

Об’єктивна сторона може виявитися в одній з таких двох форм:

1) порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля (при цьому саме порушення може бути вчинено як шляхом дії, такі шляхом бездіяльності) – ч. 1 ст. 240 КК. Це, наприклад: вибіркове відпрацювання багатих на родовища ділянок, що призводить до необґрунтованих втрат запасів корисних копалин; пошкодження родовищ корисних копалин, що виключає повністю або істотно обмежує можливість їх подальшу експлуатацію; порушення порядку забудови площ залягання корисних копалин; забруднення надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин; здійснення того виду користування надрами, який не вказаний в акті про надання гірничого відводу;

2) порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення – ч. 2 ст. 240 КК. Порушення встановлених правил використання надр означає, що таке використання здійснюється невідповідно з вимогами законодавства України, з порушенням встановленого порядку, умов та технологій, не у відповідний час та не у відповідній місцевості тощо. Видобування корисних копалин загальнодержавного значення передбачає дії, які полягають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким способом – викачування, побудова шахт, кар’єрів тощо. Незаконність видобування означає, що видобування корисних копалин здійснюється без належним чином оформленого дозволу – акта про надання гірничого відводу або з відхиленням від умов, зазначених у документі (наприклад, видобування за межами відведеної ділянки надр або з використанням недозволених для даного родовища методів і засобів видобування корисних копалин). Злочин буде і в тому разі, коли дозвіл є підробленим або простроченим. У багатьох випадках при розробці родовищ корисних копалин допускаються й інші грубі порушення, зокрема: земельні ділянки, зруйновані при користуванні надрами, не приводяться у стан, придатний для їх подальшого використання; не дотримуються норми і правила зняття, зберігання і використання родючого шару ґрунту; відсутній належний облік видобутих корисних копалин; має місце ухилення від сплати відповідних обов’язкових платежів до бюджету тощо. У такому разі, за наявності відповідних обставин, дії винних необхідно додатково кваліфікувати за іншими статтями КК, наприклад за ст. 212 КК.

Склад злочину у першій формі визнається закінченим з моменту порушення встановлених правил охорони надр, яке створило небезпеку для життя або здоров’я людей чи довкілля, а у другій – з моменту порушення встановлених правил використання надр, яке створило небезпеку для життя або здоров’я людей чи довкілля, або з початку незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Якщо зазначеної небезпеки (про це див. питання передбаченого ст. 239 КК) немає, порушення правил охорони надр тягне адміністративну відповідальність (ст. ст. 57, 58 КУпАП).

С уб’єктом злочину, слід пам’ятати, що він є загальним (фізична осудна особа з 16-річного віку). Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою в гірничому виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримуватись, слід кваліфікувати за ст. 272 КК. Якщо порушення встановлених правил охорони надр, а також незаконне видобування корисних копалин, допущені внаслідок неправомірних дій службової особи, то її дії слід кваліфікувати за сукупністю ст. 240 КК та відповідно за статтями 364, 365 або 367 КК.

Суб'єктивна сторона злочину в частині незаконного видобування корисних копалин характеризується прямим умислом, а в частині порушення встановлених правил охорони або використання надр – умислом або необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 240 КК) є: 1) вчинення його на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (природні території та об'єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи; заповідні урочища; штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва); 2) повторно.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 4 ст. 240 КК) є скоєння діянь, передбачених ч. 1, 2 або 3 цієї статті, якщо вони: 1) вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинили загибель людей, масову загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу або інші тяжкі наслідки.Про зміст цих особливо кваліфікуючих ознак див. положення передбачені статтями 239 та 239¹ КК.