Забруднення атмосферного повітря (ст. 241 КК).

Основний безпосередній об’єкт злочину – порядок охорони атмосферного повітря, встановлений з метою збереження, поліпшення та відтворення його стану, раціонального використання для виробничих потреб, відвернення і зменшення шкідливого впливу на атмосферне повітря, а також право людини на сприятливе довкілля, а його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя та здоров’я особи чи інші блага. Предметом злочину є атмосферне повітря – природна суміш газів (кисень, азот, аргон, вуглекислий газ, неон тощо), що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень у відкритому просторі над територією України.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає у забрудненні або іншій зміні природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

При цьому забруднення означає потрапляння в атмосферне повітря або утворення у ньому шкідливих (забруднюючих) речовин у концентраціях, які перевищують встановлені державою екологічні нормативи. Інша зміна природних властивостей – це негативне відхилення від оптимального стану атмосферного повітря в частині його фізичних, хімічних та біологічних властивостей, що негативним чином впливає на здоров’я людини та довкілля.

Порушення спеціальних правил – це порушення нормативів, які встановлюються у галузі охорони атмосферного повітря щодо: екологічної безпеки атмосферного повітря; гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами; утворення забруднюючих речовин, які виводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів (граничні); використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення; вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів. Саме порушення може полягати у: вчиненні діянь, які прямо заборонені природоохоронним законодавством (наприклад, експлуатації очисних установок без фільтрів або з їх несвоєчасною заміною, невикористання контрольної апаратури); недотримання підстав, порядку, обсягу, інтенсивності та інших умов викиду забруднюючих речовин і матеріалів (перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря; викиди забруднюючих речовин без дозволу спеціально уповноважених державних органів; залпове скидання чи випуск забруднюючих речовин замість регулярного, без використання розсіюючих пристроїв тощо); невиконання чи часткове виконання інших дій, які слід було б виконати в повному обсязі.

Треба звернути увагу, що у цьому складі злочину терміни “забруднення” та “інша зміна природних властивостей” одночасно позначають і діяння, і суспільне небезпечні наслідки.

Цей злочин є закінченим з моменту, коли внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря створено небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля. Забруднення атмосферного повітря, що не супроводжувалось створенням вказаної небезпеки, тягне адміністративну відповідальність (ст.ст. 78, 79 КУпАП). Якщо забруднення атмосферного повітря є формою екоциду, то такі дії кваліфікуються за ст. 441 КК. Забруднення повітря у межах закритих виробничих приміщень, за наявності до цього підстав, має кваліфікуватися за ст. 271 КК як порушення вимог законодавства про охорону праці.

Суб’єктом, то він є спеціальним – це працівник підприємства, установи, організації, у зв'язку з діяльністю якого відбуваються забруднення чи інша негативна зміна атмосферного повітря і на якого покладено правовий обов'язок дотримуватись спеціальних правил з приводу забезпечення чистоти й оптимального стану атмосферного повітря.

Суб’єктивною стороною треба звернути увагу, що вона характеризується умисною або необережною формами вини. Психічне ставлення особи до наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 241 КК, може характеризуватися лише необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 241 КК) є спричинення діянням загибелі людей або інших тяжких наслідків. Про зміст цих кваліфікуючих ознак див. положення про кваліфікацію злочину, передбаченого статтями 239 КК.