Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (ст. 245 кк).

Основний безпосередній об'єкт цього злочину – це встановлений порядок охорони і відтворення лісу як важливого екологічного й економічного багатства, тобто порядок використання у господарських, рекреаційних захисних, санітарно-гігієнічних цілях лісів і зелених насаджень та їх охорони. Додатковими факультативними об’єктами цього злочину можуть бути життя і здоров’я особи, громадська безпека, власність, інші блага.

Предмет злочину є об’єкти рослинного світу: лісові масиви (це деревостани та чагарники, що покривають земельні ділянки), зелені насадження навколо населених пунктів (це деревно-чагарникові рослини і трав’яна рослинність природного або штучного походження), вздовж залізниць (це насадження, зокрема у вигляді захисних смуг вздовж залізниць, автомобільних доріг, каналів, інших водних об’єктів, гідротехнічних споруд, полезахисних лісових смуг тощо), стерні (це нижні частини стеблин зернових культур, що залишилися на корені після збирання врожаю), сухі дикоростучі трави, рослинність або її залишки на землях сільськогосподарського призначення. Предметом цього злочину можуть бути визнані зелені насадження, розташовані вздовж транспортних магістралей, водних об’єктів, у містах та інших населених пунктах, навколо еколого-небезпечних об’єктів, за умови, що вони не відносяться до лісів. Предметом злочину не визнаються зелені насадження міст та інших населених пунктів за умови, що вони не віднесені до категорії лісів (міські парки, парки культури і відпочинку, ботанічні сади, сади житлових районів, сквери, бульвари, насадження на територіях шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, промислових підприємств тощо, вздовж вулиць, ліній електропередач високої напруги тощо). Знищення або пошкодження зазначених зелених насаджень за наявності підстав слід кваліфікувати як відповідний злочин проти власності.

Об’єктивна сторона слід виходити з того, що вона полягає у знищенні або пошкодженні об’єктів рослинного світу вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом. Під знищенням розуміють повну втрату такими об’єктами свого екологічного, господарського та культурно-естетичного значення, через що вони перестають бути часткою природи, а під пошкодженням – заподіяння їм такої шкоди, яка значно погіршує їх якість, зменшує їх цінність, наприклад, коли припиняється ріст дерев і чагарників, коли вони засихають, трухлявіють або хворіють, коли ліс стає непридатним для проживання в ньому диких тварин тощо. Поняття знищення і пошкодження використовуються для позначення одночасно і суспільно небезпечного діяння, і шкідливих наслідків. Знищення або пошкодження лісових насаджень вогнем охоплює підпал, тобто свідоме спричинення пожежі шляхом застосування джерел вогню до лісу, якщо при цьому існувала загроза життю або здоров’ю людей чи заподіяння значних матеріальних збитків; необережне поводження з вогнем, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки у лісах (розведення багаття у невстановлених місцях, заправка в лісах транспортних засобів пальним тощо). Інший загальнонебезпечний спосіб – це такий спосіб знищення або пошкодження лісових насаджень, який за силою свого руйнуючого впливу на флору та негативними для неї наслідками можна прирівняти до пожежі (наприклад, вибух, затоплення, обвал). Знищення або пошкодження лісових масивів у інший, ніж зазначені, спосіб, утворює склад відповідного адміністративного проступку (ст.ст. 65, 65-1, 66, 72 КУпАП). При відмежуванні злочину, передбаченого ст. 245 КК (у разі знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу вогнем), від знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі (ч. 2 ст. 77 КУпАП), слід виходити з того, що суспільна небезпека розглядуваного злочину визначається не тільки способом, а й кількісними, якісними і вартісними параметрами шкоди, заподіяної лісовим ресурсам.

Злочин визнається закінченим з моменту, коли настали вказані суспільно небезпечні наслідки.

Суб’єкт злочин у загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

С уб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 245 КК) як правило є необережним. Якщо винна особа передбачає і бажає або свідомо допускає настання наслідків у виді позбавлення життя іншої людини або тяжких тілесних ушкоджень, її дії треба додатково кваліфікувати за ст.ст. 115 КК або 121 КК.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 245 КК) є спричинення загибелі людей, масової загибелі тварин або інших тяжких наслідків.Про зміст цих кваліфікуючих ознак див. положення передбачені статтями 239 КК.